Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №240/2848/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/2848/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №240/25790/23;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №240/25790/23;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на суму сплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2018 по 27.12.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на суму сплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичного здійснення виплати - 27.12.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичного здійснення виплати - 27.12.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати шомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2018 роки та щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010 з врахуванням вже виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , в період з 01.03.2018 по 27.04.2018 індексації грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до абзаців З, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 (індексації-різниці);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 27.04.2018 у повному обсязі відповідно до абзаців З, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 (індексацію-різницю) з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 26.09.2013 по 27.04.2018 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №240/25790/23 було зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, із застосуванням для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року. Вказує, що 27.12.2025 на його банківський рахунок надійшла сума коштів у розмірі 64391,43 грн на виконання рішення суду. У позовній заяві позивач зазначає, що звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про нарахування та виплату компенсації ПДФО, виплату середнього заробітку, компенсацію втрати частини доходів, а також просив нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2018 роки, а також щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації, однак отримав відмову, яку вважає протиправною, а свої права та інтереси - порушеними. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 30.01.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив надійшов до суду 11.02.2026 (вх. від 12.02.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що дохід, що виплачений військовою частиною позивачу – особі, яка не є військовослужбовцем, яка не перебуває у списках військової частини (відповідача), на підставі рішення суду, включається до загального місячного оподаткованого доходу такої особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. За таких обставин, відсутні підстави виплати грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, оскільки Відповідач при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду діяв з дотриманням вимог ПК України і повністю виконав свої обов`язки як податковий агент.

У відзиві представник відповідача зазначає також, що позивача було виключено зі списків особового складу з 27.04.2018 року у зв`язку з переведенням до іншого місця служби. При виключенні зі списків особового складу військової частини позивачу на виконання зазначеного наказу було зокрема виплачено: надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10 % посадового окладу; щомісячну грошову премію посадового окладу. Таким чином, твердження позивача щодо несвоєчасного повного розрахунку заробітної плати та доплачену позивачу військовою частиною НОМЕР_1 суми не підлягає задоволенню. На переконання представника відповідача, позивач у своїй позовній заяві оперує поняттям звільнення, однак виходячи з наказу на який посилається позивач (від 27.04.2018 №108) його було фактично переведено до іншого місця служби (до іншої військової частини) тобто звільнення з військової служби яке б могло підпадати під дію статей 116-117 КЗпП не було.

Представником Військової частини НОМЕР_1 у відзиві зазначається також, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Окрім того, на переконання відповідача, включення до складу грошового забезпечення сум індексації підчас розрахунку щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 не узгоджується з пунктом 3 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” затвердженої Наказом МОУ від 24.10.2016 №550 (яка діяла на той час) Відповідач у відзиві звертає увагу на те, що відповідно до пункту 8 “Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” затвердженої Наказом МОУ від 24.10.2016 №550 (яка діяла на той час) винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Зокрема, в пункті 3 Інструкції зазначається, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 23.03.2026 по 06.04.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці, а із 17.04.2026 по 24.04.2026- на навчанні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 10.04.2018 №13-РС старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого водія автомобільної роти військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2018 №108, ОСОБА_1 із 27.04.2018 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

У наказі від 27.04.2018 №108 міститься інформація про виплату ОСОБА_1 : надбавки за особливості проходження служби; щомісячної грошової премії за особистий внесок у загальні результати служби.

Рішенням суду від 29 жовтня 2024 року у справі №240/25790/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, із застосуванням для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року.

На картковий рахунок позивача 27.12.2025 надійшли кошти в розмірі 64391,43 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 29.12.2025 у якій просив нарахувати та виплатити:

компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої на виконання рішення суду у справі №240/25790/23, індексації грошового забезпечення на виконання;

середні заробіток за затримку розрахунку при звільненні на суму сплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації;

компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичного здійснення виплати - 27.12.2025;

грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2018 роки, щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення;

грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010;

індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.04.2018 у повному обсязі відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078.

Листом від 20.01.2026 №429 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для нарахування та виплати спірних коштів.

Вважаючи відмову у нарахуванні та виплаті вказаних у заяві від 29.12.2025 коштів, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на суму сплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2018 по 27.12.2025; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на суму сплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п. 6-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Також, пунктом 10 Положення № 1153/2008 встановлено, що військовослужбовці можуть бути направлені для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування) з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил України, а військовослужбовці інших військових формувань можуть бути прийняті до Збройних Сил України із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.

Відповідно до положень п.2 Розділу І Положення № 1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 10.04.2018 №13-РС старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого водія автомобільної роти військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2018 №108, ОСОБА_1 із 27.04.2018 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Належними доказами підтверджується, що позивач не був звільнений з військової служби, а лише переміщений до нового місця для подальшого її проходження.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №400/8927/23 суд вказав, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.

Аналізуючи положення частини 1 статті 117 КЗпП України слід зазначити, що обов`язок роботодавця сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені у статті 116 КЗпП України, а саме у день звільнення.

У межах розгляду цієї справи встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач продовжував перебувати на військовій службі.

Таким чином, оскільки стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільненні працівника, відсутні правові підстави її застосування до спірних правовідносин.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 у справі №520/1897/22, від 26.06.2025 у справі № 400/8927/23, які в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захисту своїх порушених прав. Так, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), військовослужбовець може вимагати компенсацію втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №240/25790/23; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №240/25790/23, суд зазначає наступне.

Рішенням суду від 29 жовтня 2024 року у справі №240/25790/23 постановлено зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, із застосуванням для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року.

На картковий рахунок позивача 27.12.2025 надійшли кошти в розмірі 64391,43 грн.

Військова частина НОМЕР_1 у листі від 20.01.2026 №429 зазначає, що оскільки дохід виплачено гне під час проходження військової служби, а на виконання рішення суду, то сума такого доходу оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносина в цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44) такий визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, а тому позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 також підлягають до задоволення.

Ці положення кореспондують з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, який передбачає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Несвоєчасна виплата індексації (не в день звільнення) має місце не з вини позивача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, в якій також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Крім того, згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об`єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичного здійснення виплати - 27.12.2025; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченої у розмірі 64391,43 грн індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичного здійснення виплати - 27.12.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати шомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.04.2024 у справі 560/13904/23.

Суд зазначає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення, провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати.

При цьому суд не вбачає підстав для компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44 при виплаті компенсації втрати частини доходів, оскільки відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Оскільки компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення не є виплатою, пов`язаною з виконанням обов`язків під час проходження служби, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2018 роки та щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.

Відповідачем не заперечується, що у спірний період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та до 01.03.2018 йому виплачувалась грошова допомога для оздоровлення та щомісячна додаткова грошова допомога, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 №889.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини другої згаданої статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної у період спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначалася винагорода, включалися посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які позивач мав право за займаною ним штатною посадою.

Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (п. 6 Інструкції № 73).

Таким чином, суд висновує про те, що грошова допомога на оздоровлення за 2016-2018 роки та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року є складовими грошового забезпечення, розмір яких залежить від місячного грошового забезпечення.

Сторони визнають, що нарахування та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року здійснювалася без урахування індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування вказаних дій відповідач посилається на те, що індексація не входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок спірного грошового забезпечення.

Оцінюючи правомірність таких доводів відповідача з точки зору основних засад адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України №1282-XII від 03.07.1991 «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 11 цього Порядку.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а.

Таким чином, індексація грошового забезпечення входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

З огляду на викладене, суд висновує про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010; зобов"язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010 з врахуванням вже виплачених сум, суд зазначає наступне.

Військова частина НОМЕР_1 у листі від 20.01.2026 №429 зазначає, що щомісячна додаткової допомоги, встановлена постановою КМУ №889 відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення не включається при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за період із 01.01.2014 по 28.02.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно).

У пункті 1 Постанови №889 встановлено, що військовослужбовці (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), мають право на отримання щомісячної додаткової грошової нагороди в розмірі: з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) : з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 8 Інструкції № 595 визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п. 9 зазначеної Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до п.5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 (далі - Інструкція №550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 38.6 якої передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.6 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Згідно з п. 30.1 Інструкції №260 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 30.3 цієї Інструкції).

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п. 33.1 Інструкції №260).

Нормами Закону №2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Звертаючись до суду позивач зазначив, що при виплаті грошової допомоги на оздоровлення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Аналогічний правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 та від 28.05.2021 у справі №400/1955/20.

Суд також враховує, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, як таку, що ухвалена пізніше і якою змінені існуючі доти підходи до розуміння структури грошового забезпечення військовослужбовців (стаття 9 Закону № 2011-ХІІ) в аспекті включення до її складу щомісячного додаткового грошового забезпечення, яке виплачувалося відповідно до Постанови № 889.

Отож Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 зазначила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Проте, відповідачем доказів проведення позивачу виплати допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової винагороди до суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , в період з 01.03.2018 по 27.04.2018 індексації грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до абзаців З, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 (індексації-різниці); зобов"язанн військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 27.04.2018 у повному обсязі відповідно до абзаців З, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 (індексацію-різницю) з урахуванням вже виплачених сум, суд зазначає наступне.

Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1078) врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, військова частина не виплачувала позивачу цей вид індексації з березня 2018 року.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21 та від 09 травня 2023 року по справі №400/12702/21.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% було перевищено.

Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 складала 253,30%.

Сторонами зазначені обставини не оспорюються.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідачем не заперечується, що за період з 01.03.2018 по 18.09.2019 Військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні й виплаті індексації грошового забезпечення позивачу, не враховано вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої ОСОБА_1 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №240/25790/23, індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, яка утримана при виплаті, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №240/25790/23, індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати, тобто 27.12.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати, тобто 27.12.2025.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення суду у справі №240/25790/23.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2018 роки та щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення суду у справі №240/25790/23, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010, з врахуванням вже виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 27.04.2018 індексації грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 27.04.2018, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

05.05.26