Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №140/10690/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10690/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати з 10 квітня 2023 року по 26 червня 2025 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року; зобов`язання здійснити з 10 квітня 2023 року по 01 січня 2024 року перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану” у розмірі до 100 000,00 грн щомісячно за період з 15 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 26 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року, з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року, з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року, з 12 травня 2025 року по 22 травня 2025 року та перебуванням у відпустці за станом здоров`я на підставі висновків ВЛК від 18 серпня 2023 року №7004, від 22 травня 2025 року №2025-0521-1346-3579-3, після тяжкого поранення, що згідно з довідкою гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 18 серпня 2023 року №7004 пов`язане із захистом Батьківщини; зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану” у розмірі до 100 000,00 грн щомісячно за період з 15 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 26 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року, з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року, з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року, з 12 травня 2025 року по 22 травня 2025 року та перебуванням у відпустці за станом здоров`я на підставі висновків ВЛК від 18 серпня 2023 року №7004, від 22 травня 2025 року №2025-0521-1346-3579-3, після тяжкого поранення, що згідно з довідкою гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 18 серпня 2023 року №7004 пов`язане із захистом Батьківщини;

визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати за 2023 - 2025 роки грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби та звільненням з неї, без застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби та звільненням з неї відповідно до Постанови №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 10 квітня 2023 року призваний до лав Збройних сил України по мобілізації відповідно до Указу Президента України “Про загальну мобілізацію” від 24 лютого 2022 року №65/2022 та зарахований у списки Військової частини НОМЕР_1 , де в подальшому на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 червня 2025 року №179 був звільнений з військової служби. При цьому йому з порушенням норм законодавства було нараховане та виплачене грошове забезпечення (постійні та одноразові види), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Тому з дня набрання вказаним судовим рішенням законної сили діє редакція пункту 4 Постанови №704 до зазначених змін, й відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вказує, що 15 липня 2023 року одержав тяжке вогнепальне осколкове сліпе поранення правого передпліччя під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок артилерійського обстрілу збройними формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Масютівка, Куп`янського району, Харківської області. У зв`язку з отриманими травмами неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в період перебування на військовій службі, зокрема в такі періоди: з 15 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 26 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року, з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року, з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року, з 12 травня 2025 року по 22 травня 2025 року.

На переконання позивача він набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168). Проте Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно не проведено нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100000,00 грн за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.45-50) позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, покликаючись на відсутність підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до норм чинного законодавства та згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Крім того зазначає, що позивачу була виплачена додаткова винагороди у збільшеному розмірі 100000,00 грн за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 у період з 10 квітня 2023 по 26 червня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не є спірним та підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.31-34).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 червня 2025 року №179 ОСОБА_1 стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, з 26 червня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.9).

В період з 25 квітня 2023 року по 15 липня 2023 року, з 19 червня 2023 року по 22 серпня 2023 року позивач брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в селі Петропавлівка, Куп`янський район, Харківська область, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою від 04 лютого 2025 року №10101/А (а.с.10).

Під час проходження служби ОСОБА_1 15 липня 2023 року одержав тяжке вогнепальне осколкове сліпе поранення правого передпліччя під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок артилерійського обстрілу збройними формуваннями агресії російської федерації проти поблизу населеного пункту Масютівка, Куп`янського району, Харківської області, про що йому Військовою частиною НОМЕР_1 було видано довідку про обставини травми від 22 липня 2023 року №222/7/327А (а.с.12).

Судом встановлено, що позивач проходив тривале стаціонарне лікування, а саме:

- з 16 липня 2023 року по 17 липня 2023 року (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3893) перебував на стаціонарному лікуванні. Основний діагноз: відкрита рана (неуточнених частин передпліччя), сполучена з переломом; наскрізне м`яких тканин правого передпліччя; перелом н/З правої ліктьової кістки без зміщення (а.с.13);

- з 17 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12106) перебував на стаціонарному лікуванні. Основний діагноз: вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин правого передпліччя від 15 липня 2023 року; посттравматична нейропатія правого променевого та правого серединного нервів (а.с.14);

- з 26 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3989) перебував на стаціонарному лікуванні. Діагноз: посттравматична (15 липня 2023 року) невропатія правого серединного, променевого нервів з руховими та чутливими розладами (а.с.16);

- з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №368-80) перебував на стаціонарному лікуванні. Діагноз: після травматична (15 липня 2023 року) невропатія правого променевого нерва з незначними порушеннями функцій правої верхньої кінцівки, ХОЗЛ, група В, фаза ремісії, ЛНІ, Факосклероз ОU, ангіопатія кінцівки ОU з незначними порушеннями функцій (а.с.17);

- з 15 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №887) перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.18). Діагноз: посттравматична неврологія (15 липня 2023 року) променевого та ліктьового нервів праворуч з руховими та чутливими розладами стійким больовим синдромом;

- з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №5664-1041) перебував на стаціонарному лікуванні. Діагноз: після травматична (15 липня 2023 року) невропатія правого променевого нерва з незначними порушеннями функцій правої верхньої кінцівки, ХОЗЛ, група В, фаза ремісії, ЛНІІ по обструктивному типу, Факосклероз ОU, ангіопатія кінцівки ОU з незначними порушеннями функцій, Чинники, що мають відношення до роботи, Викревлення носової переділки з порушенням носового дихання, множинні гострі дрібні виразки шлунку, активна фаза, неасоційовані з гелікобактер пілорі, Чинники, що мають відношення до роботи, Двобічний коксатроз І ст без порушення фунції. (а.с.19);

- з 12 травня 2025 року по 22 травня 2025 року (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №6435-432) перебував на стаціонарному лікуванні. Діагноз: зміщена носова перегородка, Вазомоторний риніт (а.с.20);

Також, судом встановлено, що 18 серпня 2023 року був проведений медичний огляд позивача гарнізонною ВЛК, за результатами якого йому було встановлено діагноз: стан після ПХО ран (18 липня 2023 року) з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення м`яких тканин правого передпліччя (15 липня 2023 року) у вигляді незміцнілих рубців, посттравматичної невропатії правого променевого та правого серединного нервів з тимчасовим порушення функцій правої верхньої кінцівки. Довідка про обставини травми №222/7/327А від 22 липня 2023 року видана командиром військової частини НОМЕР_5 . Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 липня 2007 року №420 травма кваліфікується як важка про, що складена відповідна довідка ВЛК від 18 серпня 2023 року №7001, у якій зазначено, що Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; на підставі статті 81 графи II розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів (а.с.15).

22 травня 2025 року був проведений медичний огляд позивача ВЛК, за результатами якого йому було встановлено діагноз: стан після септопластики з підслизовою резекцією носової переділки, латеропозиції нижніх носових раковин, вазотомії нижніх носових зазовин (15 травня 2025 року) з приводу викривлення носової переділки з порушенням функції носового дихання, вазомоторного риніту з тимчасовим порушенням функції носового дихання про, що складена відповідна довідка ВЛК від 22 травня 2025 року №2020-0521-1346-3579-3, у якій зазначено, що Захворювання, НІ, не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби; на підставі статті 48 графи II розкладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів (а.с.21).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі та додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування та у відпустці для лікування позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.

Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 березня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діяв пункт 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік) дійшов таких же висновків.

Отже, з 29 січня 2020 року чинна редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року”.

Водночас 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704”, пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Згідно з частинами першою – другою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

У цій справі судом встановлено, а відповідачами не спростовано, що у спірному періоді із 10 квітня 2023 року по 26 червня 2025 року ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року - 1762,00 грн.

Натомість, станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” і становить 2684 грн. Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” і становить 3028 грн. Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” і становить 3028 грн.

Таким чином, суд вважає, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, Рішення від 17 березня 2004 року року № 7-рп/2004, Рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016).

Так, у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови №704, необхідність її прийняття зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови №481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину 1762 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови №704 як такої.

Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

Пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідає Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI Порядку №260).

Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пунктів 33.1, 33.3 розділу XXХІІІ Порядку № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, які мають постійний характер, премії) та одноразових (допомоги на оздоровлення) залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

ОСОБА_1 виплачувалися такі види грошового забезпечення (а.с.51-58). Як видно з особистих карток грошового забезпечення та заробітної плати за 2023-2025 роки позивачу була виплачена допомога для оздоровлення у червні 2023 року, у травні 2024 року та у квітні 2025 року. Крім того, у жовтні 2023 року була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. У липні 2025 року були виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку та компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Вихідна допомога виплачена у липні 2025 року. Також, у 2023-2025 роках позивачу нараховувалася та виплачувалася премія. Однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 та 2025 роках.

З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду, суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідачі у період з 10 квітня 2023 року по 26 червня 2025 року протиправно не враховували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення позивачу не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством. Таким чином, підлягає перерахунку за період з 10 квітня 2023 року по 26 червня 2025 року все грошове забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати (тобто, на 01 січня 2023, на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року), як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, взаємопов`язані позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу з 10 квітня 2023 року до 26 червня 2025 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та зобов`язання зазначеного відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) за період з 10 квітня 2023 року до 26 червня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, станом на 01 січня 2024 року згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, станом на 01 січня 2025 року згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025рік” з урахуванням раніше виплачених сум.

Проте позовні вимоги, які стосуються перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024-2025 роки не підлягають задоволенню, адже матеріали справи не містять доказів, що такі позивачу виплачувалися, а питання наявності в останнього права на їх виплату лежить поза межами цього спору.

Щодо вимог про нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168.

Пунктом 1 вказаної Постанови (зі змінами, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.

Як уже вказувалося судом вище, положеннями Постанови №168 передбачено дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100 000,00 грн, а саме:

1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року №745/32197; далі – Порядок №260).

На підставі наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV, що застосовується з 01 лютого 2023 року (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

За приписами пунктів 12-13 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Наявна в матеріалах справи довідка Військової частини НОМЕР_1 від 22 липня 2023 року №222/7/8327А про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підтверджує, що 15 липня 2023 року старший рядовий ОСОБА_1 одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення правового передпліччя під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок артилерійського обстрілу збройними формуваннями російської федерації поблизу в районі населеного пункту Масютівка, Куп`янського району, Зарківської області (а.с.12).

Як слідує зі змісту позовних вимог спірним є нарахування та виплата додаткової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за періоди: з 15 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 26 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року, з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року, з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року, з 12 травня 2025 року по 22 травня 2025 року та перебування у відпустці за станом здоров`я на підставі висновків ВЛК від 18 серпня 2023 року №7004, від 22 травня 2025 року №2025-0521-1346-3579-3.

У період з 16 липня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 17 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року після отримання поранення 15 липня 2023 року був евакуйований до КНП “Чугуївська центральна лікарня ім. М.І.Кононенка”, що підтверджується випискою з медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №3893 (а.с.13).

У з 17 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року у зв`язку з отриманням травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова”, що підтверджується випискою з медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №12106 (а.с.14).

У період з 23 травня 2025 року по 21 червня 2025 року ОСОБА_1 перебував у відпустці на 30 діб на підставі довідки ВЛК від 18 серпня 2023 року №7004 (а.с.15).

У період з 26 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року у зв`язку з отриманням травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Ратнівська ЦЛР” Ратнівської селищної ради, що підтверджується випискою з медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №3989 (а.с.16).

У період з 15 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року у зв`язку з отриманням травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Ратнівська ЦЛР” Ратнівської селищної ради, що підтверджується випискою з медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №887 (а.с.18).

Матеріалами справи підтверджено, що додаткову винагорода за період з 15 липня 2023 року по 31 липня 2023 року з розрахунку 100000,00 гривень на місяць було нараховано ОСОБА_1 на загальну суму – 51612,90 грн, та перераховано встановленим порядком на рахунок у серпні 2023 року в сумі – 50838,71 грн; додаткову винагороду за період з 01 серпня 2018 року по 18 серпня 2023 року, з 22 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року з розрахунку 100000,00 гривень на місяць було нараховано ОСОБА_1 на загальну суму – 90322,58 грн, та перераховано встановленим порядком на рахунок у жовтні 2023 року в сумі – 88967,74 грн (а.с.57,62).

Додаткову винагороду за період з 01 вересня 2023 року по 20 вересня 2023 року та з 26 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року з розрахунку 100000,00 гривень на місяць було нараховано ОСОБА_1 на загальну суму – 83333,33 грн, та перераховано встановленим порядком на рахунок у жовтні 2023 року в сумі – 82083,33 грн (а.с.57,62).

Додаткову винагороду за період з 01 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2023 року з розрахунку 100000,00 гривень на місяць було нараховано ОСОБА_1 на загальну суму 80645,16 грн, та перераховано встановленим порядком на рахунок у грудні 2023 року в сумі – 79435,48 грн (а.с.57,62).

Додаткову винагороду за період з 15 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року з розрахунку 100000,00 гривень на місяць було нараховано ОСОБА_1 на загальну суму – 72580,65 грн, та перераховано встановленим порядком на рахунок у серпні 2025 року в сумі – 71491,94 грн (а.с.51 зворот).

З наведеного вбачається, що у межах зазначених спірних періодів позивачу виплачена додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно (за час перебування у відпустці та на стаціонарному лікуванні), тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо наявності правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100000,00 грн за періоди з 12 травня 2025 року по 22 травня 2025 року (виписка №6435 від 22 травня 2025 року) та з 23 травня 2025 року по 21 червня 2025 року (довідка ВЛК №2025-0521-1346-3579-3 від 22 травня 2025 року), суд зазначає наступне.

У вище вказані періоди ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП “Ковельське міськрайонне медичне об`єднання” Ковельської міської ради Волинської області та у відпустці у зв`язку з хворобою з основним діагнозом зміщена носова перегородка, вазомоторний риніт.

Суд зауважує, що медична документація за цей період не містить відомостей, що позивач лікував саме прямі наслідки отриманої 15 липня 2023 року травми, фактичною підставою лікування у спірні періоди було загальне захворювання, а не отримане під час бойових завдань осколкове сліпе поранення правового передпліччя.

Таким чином, оскільки стаціонарне лікування проводилося за основним діагнозом, який не є прямим наслідком отриманої 15 липня 2023 року бойової травми (контузії), поранення, підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за ці періоди відсутні.

Крім того, за матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23 травня 2025 року по 21 червня 2025 року перебував у відпустці на 30 діб на підставі довідки ВЛК №2025-0521-1346-3579-3 від 22 травня 2025 року.

З довідки ВЛК від 22 травня 2025 року №2025-0521-1346-3579-3 слідує, що за результатами проведеного медичного огляду позивачу встановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, каліцтва) – стан після септопластики з підслизовою резекцією носової переділки, латеропозиції нижніх носових раковин, вазотомії нижніх носових зазовин (15 травня 2025 року) з приводу викривлення носової переділки з порушенням функції носового дихання, вазомоторного риніту з тимчасовим порушенням функції носового дихання. Захворювання, Ні, пов`язане з проходженням військової служби (а.с.21).

Суд зазначає, що аналіз наведених вище норм законодавства України, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд звертає увагу, що довідка військово-лікарської комісії ВЛК від 22 травня 2025 року №2025-0521-1346-3579-3 не містить висновку щодо класифікації стану/травми позивача. Враховуючи, що підставою для надання відпустки стало захворювання, а не тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, слід дійти висновку, що правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за цей період відсутні.

Щодо виплати додаткової винагороди за періоди лікування: з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року та з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року суд вказує таке.

У період з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року у зв`язку з отриманням травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Ковельське міськрайонне ТМО” Ковельської міської ради Волинської області, що підтверджується випискою з медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №3989. Діагноз: після травматична (15 липня 2023 року) невропатія правого променевого нерва з незначними порушеннями функцій правої верхньої кінцівки, ХОЗЛ, група В, фаза ремісії, ЛНІ, Факосклероз ОU, ангіопатія кінцівки ОU з незначними порушеннями функцій (а.с.16).

З 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року у зв`язку з отриманням травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Ковельське міськрайонне медичне об`єднання” Ковельської міської ради Волинської області, що підтверджується випискою з медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №5664-1041. Діагноз: після травматична (15 липня 2023 року) невропатія правого променевого нерва з незначними порушеннями функцій правої верхньої кінцівки, ХОЗЛ, група В, фаза ремісії, ЛНІІ по обструктивному типу, Факосклероз ОU, ангіопатія кінцівки ОU з незначними порушеннями функцій, Чинники, що мають відношення до роботи, Викревлення носової переділки з порушенням носового дихання, множинні гострі дрібні виразки шлунку, активна фаза, неасоційовані з гелікобактер пілорі,чинники, що мають відношення до роботи, двобічний коксатроз І ст без порушення фунції. (а.с.19).

Судом встановлено, що 18 серпня 2023 року був проведений медичний огляд позивача гарнізонною ВЛК, за результатами якого йому було встановлено діагноз: стан після ПХО ран (18 липня 2023 року) з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення м`яких тканин правого передпліччя (15 липня 2023 року) у вигляді незміцнілих рубців, посттравматичної невропатії правого променевого та правого серединного нервів з тимчасовим порушення функцій правої верхньої кінцівки. Довідка про обставини травми №222/7/327А від 22 липня 2023 року видана командиром військової частини НОМЕР_5 . Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 липня 2007 року №420 травма кваліфікується як важка про, що складена відповідна довідка ВЛК від 18 серпня 2023 року №7001, у якій зазначено, що Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; на підставі статті 81 графи II розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів (а.с.15).

Таким чином, з наведеного слідує, що позивач ОСОБА_1 після отриманої травми 15 липня 2023 року, у зазначені вище періоди перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я через наявність у нього травми, пов`язаної із виконанням ним обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини. При цьому, стаціонарне лікування призначалося позивачу за відповідними медичними показниками і так, чи інакше пов`язувалося з отриманою ним травмою (поранення).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у періоди з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року та з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року у зв`язку з отриманою 15 липня 2023 року травмою (контузією, пораненням, каліцтвом), пов`язаною із виконанням ним обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини, а відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати вказаної додаткової винагороди.

Матеріали справи не містять підтверджень щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в період з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року та з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, наведені вище висновки, позов належить задовольнити частково.

Документально підтверджені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у цій справі відсутні, тож питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) за період з 10 квітня 2023 року по 26 червня 2025 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) за період з 10 квітня 2023 року по 26 червня 2025 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за періоди з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за періоди з 09 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 27 квітня 2025 року по 06 травня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк