Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №140/2243/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2243/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, винагород, премії та інших складових грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704); зобов`язання здійснити за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, винагород, премії та інших складових грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 лютого 2015 року. Позивач вважає, що йому з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Поряд з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Тому з відновленням пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, покликаючись на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення в іншому розмірі, ніж обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, - розрахункова величина для посадового окладу та окладу за військовим званням. Зауважив, що з набранням чинності 20 травня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції та розміри посадових окладів і окладів за військовим (спеціальним) званням розраховується виходячи з величини 1762,00 грн (а.с.21-24).

Ухвалою суду від 27 березня 2026 року (а.с.34-35) прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, а саме про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведеня нарахування та виплати за період з 29 січня 2020 року по 24 березня 2026 року грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, винагород, премії та інших складових грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання здійснити нарахування та виплату за період з 29 січня 2020 року по 24 березня 2026 року грошового забезпечення урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, винагород, премії та інших складових грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.28-31).

У додаткових поясненнях, поданих у зв`язку із зміною позовних вимог (а.с.42-45), відповідач наполягає на правомірності розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення з їх урахуванням величини 1762,00 грн, у тому числі й за період з 20 травня 2023 року, що відповідає постанові Уряду №481.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 лютого 2018 року №49 старшого прапорщика ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 28 лютого 2018 року (а.с.8).

З карток особового рахунку військовослужбовця за 2020-2025 роки (а.с.11, 12 зворот, 40, 41 зворот) вбачається, що ОСОБА_1 у складі місячного грошового забезпечення виплачується посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія. Крім того, позивачу була виплачена грошова допомога для оздоровлення (у червні 2020 року, в жовтні 2021 року, у квітні 2022 року, у березні 2023 року, у червні 2024 року, у червні 2025 року), а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (в грудні 2020 року та грудні 2021 року, в грудні 2022 року).

Військова частина НОМЕР_1 листом від 29 січня 2026 року №183/фс підтвердила, що для обчислення ОСОБА_1 посадового окладу, окладу за військовим званням у 2020-2023 роках тарифний коефіцієнт окладів множився на розмір прожиткового мінімуму, встановлений станом на 01 січня 2018 року (а.с.9).

Спір стосується правильності нарахування та виплати грошового забезпечення, передусім обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, та з їх урахуванням – інших видів грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 24 березня 2026 року (відповідно до заяви про зміну позовних вимог).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідноз пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою, серед іншого, затвердив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1). У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Ця норма відповідає пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Поряд з тим пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VІІІ, набрав чинності з 01 січня 2017 року) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) у пункті 4 згідно з пунктом 6 Постанови №103 розрахункову величину для обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яким був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), замінено на іншу - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

З 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 Постанови №704 (у редакції, яка діяла з 29 січня 2020 року) при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Необхідно також зауважити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Закон України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, відображена також у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020 - 2022 роки).

Між тим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704” (далі - Постанова №481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662). Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 з викладенням у новій редакції абзацу першого, згідно з яким розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постанова №481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Необхідно зазначити, що приписи пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Однак пункт 4 Постанови №704 в редакції пункту 2 Постанови №481 замінив такий державний соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови №704 як такої.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених зокрема, у частині третій статті 7 КАС України, пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

За правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).

Отже, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним, чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24.

Листом від 29 січня 2026 року №183/фс, картками особового рахунку за 2020-2025 роки підтверджується, що відповідач грошове забезпечення позивачу виплачував з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані згідно з Постановою №704 виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн). У відзиві на позов відповідач підтвердив виплату грошового забезпечення з урахуванням величини окладів 1762,00 грн згідно з Постановою №481 з 20 травня 2023 року.

Натомість в Законі України від 14 листопада 2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, в Законі України від 15 грудня 2020 року №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, в Законі України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, в Законі України від 03 листопада 2022 року №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, в Законі України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, в Законі України від 19 листопада 2024 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, в Законі України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2020 року - 2102,00 грн, з 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, з 01 січня 2024 року – 3028,00 грн, з 01 січня 2025 року – 3028,00 грн, з 01 січня 2026 року – 3328,00 грн.

Як бачимо, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб змінювався щорічно, проте ця величина станом на 01 січня 2025 року в порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року не змінювалася, тобто підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням не відбулося.

Підсумовуючи сказане, суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням протиправним є неврахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2026 року, як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж належить.

Одночасно суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI). Також у разі набуття права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII); один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV).

Як було зазначено судом вище, ОСОБА_1 виплачувалися такі види грошового забезпечення.

Суд також враховує, що згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

У заяві про зміну позовних вимог позивач позов просив задовольнити по 24 березня 2026 року.

Однак на вказану дату виплата грошового забезпечення за березень 2026 року ще не була здійснена (за березень виплачується у квітні), що вказує на передчасність заявлення позовних вимог у цій частині, а вирішення судом спору на майбутнє не відповідає завданню адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного взаємопов`язані позовні вимоги необхідно задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2026 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2026 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з урахуванням раніше виплачених сум, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (як передчасних).

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2026 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2026 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк