Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №466/11629/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/11629/24 Головуючий у 1 інстанції: ЛУЦІВ-ШУМСЬКА Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/3648/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивували тим, що 04 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 1786241023, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 7600 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.

Підписавши договір електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, позичальник погодився з усіма його умовами.

Надавши у користування відповідачки кредитні кошти, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»виконало зобов`язання за умовами договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року в повному обсязі.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за умовами договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 87134.00 грн, з яких 7600 грн заборгованість за тілом кредиту, 79534.00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору.

З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»заборгованість в розмірі 89556.40 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №1786241023 від 04 жовтня 2023 року в розмірі 87134.00 грн, а також 2422.40 грн судового збору.

23 травня 2025 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2025 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Заяву про перегляд заочного рішення суду задоволено.

Скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»– задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»за договором про надання грошових коштів у позику №1786241023 від 04 жовтня 2023 року заборгованість по кредиту в сумі 7600 грн., заборгованість за відсотками в сумі 5226.52 грн, а також 2422 грн судового збору.

В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова».

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідачка без поважних причин не з`являлася в судові засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, тому безпідставно поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, чим порушено принцип остаточності та стабільності судових рішень.

На момент перегляду заочне рішення суду набрало законної сили та було виконано у повному обсязі, а відтак його подальше скасування суперечить принципу правової визначності.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів та наявність простроченої заборгованості підтверджено документально.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2025 року.

01 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 – Єлісєєв Д.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року залишити без змін (а.с. 135-139).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 7600 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. та/або 1.5 цього договору.

Згідно з п. 1.1.4. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року дисконтна (знижена) процентна ставка застосовується відповідно до умов лояльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» - 0.01 % на день (3.65 % річних).

Процентна ставка позаакційна (базова) – 2.99 % на день, що становить 1091.35 % річних (п.1.1.5. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року).

Пунктом 1.2. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року передбачено, що строк позики (строк дії договору) становить 23 днів.

В пункті 1.3.2. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року передбачено, що датою повернення позики є 27 жовтня 2023 року.

Згідно з п. 1.4 договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року на період строку, визначеного п. 1.2. договору нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0.01 % (з урахуванням Програми Лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», Правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Перший кредит») від суми позики за кожен день користування позикою, що застосовується відповідно до програми лояльності позикодавця та Правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Перший кредит».

Відповідно до п. 1.4.1. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року у межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до п. 1.3. цього договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка визначена у пункті 1.1.5. цього договору з першого дня дії договору, якщо не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Пунктом 1.5. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року у випадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2. договору, з наступного дня після спливу строку вказаного в п. 1.2. цього договору умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0.01 % на день перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2.99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою.

Позичальник має право продовжити строк користування позикою (п. 4.1. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року).

Відповідно до п. 4.9. договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.

В той же час матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували звернення позичальника щодо продовження строку користування позикою та укладення між сторонами додаткової угоди.

Таким чином, строк дії договору становив 23 дні та закінчився 27 жовтня 2023 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Оскільки на час закінчення строку дії договору відповідачка не повернула кредитні кошти в повному обсязі, проценти за користування кредитом розраховуються за базовою процентною ставкою, що становить 2.99 % в день з першого дня дії договору, що відповідає умовам договору про надання грошових коштів у позику № 1786241023 від 04 жовтня 2023 року.

З огляду на наведене, у позивача виникло право на нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором про надання грошових коштів у позику №1786241023 від 04 жовтня 2023 року за період з 04 жовтня 2023 року до 27 жовтня 2023 року в розмірі 5 226.52 грн (7600 грн х 2.99 % х 23 дні = 5226.52 грн).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №1786241023 від 04 жовтня 2023 року в розмірі 12 826.52 грн., з яких 7600 грн – заборгованість за кредитом та 5226.52 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року не знаходять свого підтвердження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зазначено, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року представник відповідача зазначає про те, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи, про наявність заочного рішення суду дізналася лише після відкриття виконавчого провадження з виконання заочного рішення та накладення арешту на її рахунки.

В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року.

Заяву про видачу виконавчого листа подано позивачем 11 березня 2025 року в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с. 52-53).

Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2025 року Шевченківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист №466/11629/24.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем А.А. відкрито виконавче провадження № 78052346 з виконання виконавчого листа №466/11629/24, виданого Шевченківським районним судом м. Львова.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. від 12 травня 2025 року в межах виконавчого провадження № 78052346 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення.

За відсутності доказів отримання ОСОБА_1 заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року та відомостей, які б свідчили про те, що до 12 травня 2025 року відповідачці було відомо про ухвалення заочного рішення суду, звернення представника відповідача із заявою про його перегляд заочного рішення суду протягом дев`яти днів з часу винесення постанови приватного виконавця від 12 травня 2025 року про арешт коштів боржника, тобто протягом нетривалого проміжку часу з моменту відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, що відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Крім того, виконання заочного рішення суду не є підставою для відмови у його перегляді судом, який його ухвалив, оскільки процесуальні права відповідача, включаючи право на перегляд заочного рішення, не пов`язані з фактом його виконання.

Покликання апелянта на наявність документального підтвердження заявленого позивачем розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику №1786241023 від 04 жовтня 2023 року в сумі 89556.40 грн, є необгрунтованим, оскільки кредитодавцем протиправно нараховано проценти за користування кредитним договором поза межами строку дії договору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова»– залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 травня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.