Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №675/1750/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1750/25

Провадження № 2/675/179/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В., представника позивача адвоката Каруна В. П., представника відповідача адвоката Кучерука Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м.Ізяслав у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відсотків за користування ними,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відсотків за користування ними. В обґрунтування позову зазначає, що 19.07.2017 року між ним та ОСОБА_2 досягнуто згоди щодо передання в користування на правах оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186. Цього ж дня на прохання відповідача ним проведено виплати за користування в майбутньому земельною ділянкою в сумі 1000 доларів США, про що складено відповідну розписку про отримання коштів.

Позивач посилається на те, що на той час ця земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Компанія «Укрелітагро», однак договір оренди, за запевненнями відповідача, мав бути припинений шляхом його розірвання.

Проте, земельну ділянку у користування (оренду) відповідач йому не передав, а згідно з відомостями з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває в довготривалому користуванні третіх осіб. ОСОБА_1 зазначає, що відповідач безпідставно набув кошти за користування належною йому земельною ділянкою, при цьому таку земельну ділянку у користування йому не передав та передання земельної ділянки наразі не вбачається за можливе.

28.07.2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів за розпискою від 19.07.2017 року, яка була ним отримана 01.08.2025 року. Однак, відповідач добровільно виконати своє зобовязання з повернення безпідставно набутих грошових коштів не бажає, що змушує ОСОБА_1 звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 1000 доларів США та 247,64 долари США як відсотки за користування безпідставно отриманими грошовими коштами, а всього 1247,64 доларів США.

Ухвалою судді від 24.10.2025 року прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року закрито підготовче провадження за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Карун В. П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача - адвокат Кучерук Т. М. проти задоволення позову заперечив, вказавши, що відповідач визнає факт отримання грошових коштів від позивача та не відмовляється від укладення в майбутньому договору оренди щодо вказаної земельної ділянки після закінчення строку її перебування в користуванні ТОВ Компанія «Укрелітагро». Крім того, звернув увагу суду, що позивач ОСОБА_1 , по довіреності від ОСОБА_2 , отримував плату за оренду вказаної земельної ділянки 6822186300:02:001:0186 с. Ріпки за період з 2017 року по 2024 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 1,9225 га з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186, яка розташована на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського товариства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №099942.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №436770877 від 24.07.2025 року встановлено, що 07.07.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ Компанія «Укрелітагро» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186 на строк 20 років. Дата закінчення дії: 07.07.2035 року, з автоматичним продовженням дії договору.

Проте, 19.07.2017 року ОСОБА_2 написано розписку, зі змісту якої вбачається, що він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000 доларів США за належну йому земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186, яка знаходиться на території Ріпківської сільської ради строком на 49 років. Претензій щодо оплати оренди не має.

При цьому, земельна ділянка в користування позивача передана не була, договір оренди в установленому законом порядку між сторонами укладений не був.

28.07.2025 року ОСОБА_1 направлено ОСОБА_2 досудову вимогу про повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ становить 41782,00 грн. та 3% річних у розмірі 10058,59 грн. протягом 10 днів з дати отримання вимоги, шляхом проведення поштового переказу. Вказана вимога була одержана відповідачем 01.08.2025 року та залишена ним без виконання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі №205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Кучерук Т. М. визнав факт власноручного написання ОСОБА_2 зазначеної розписки та одержання останнім грошових коштів у сумі 1000 доларів США.

При цьому, як встановлено судом та ніким не заперечується, договір оренди належної ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186 між сторонами не укладено.

Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186, що на праві власності належить відповідачу, та який би відповідав вимогам законодавства України, укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана ОСОБА_2 грошова сума 1000 доларів США підлягає поверненню.

У звязку з чим, не заслуговують на увагу твердження представника відповідача про можливість укладення в майбутньому з позивачем договору оренди спірної земельної ділянки.

Крім того, з врахуванням заявлених вимог позивача, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що оплату за оренду земельної ділянки 6822186300:02:001:0186 за період з 2017 року по 2024 рік отримував по довіреності позивач ОСОБА_1 (відповідно до даних довідки ТОВ Компанія «Укрелетагро» №13 від 21.01.2026 року), оскільки в матеріалах справи відсутні будь – які докази отримання вказаних коштів саме за результатами укладення розписки від 19.07.2017 року, тобто таке твердження не стосується предмету позову у даній справі. Разом з тим, вказаний факт не позбаляє відповідача звернутися до суду з окремим, належним чином обгрунтованим, позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів, які надходили йому в рахунок оплати орендної плати за земельну ділянку 6822186300:02:001:0186.

Отже, відповідачем ОСОБА_2 не спростовані належним чином викладені у розписці обставини, недійсною у встановленому законом порядку ця розписка не визнавалась, також між сторонами не виникли правовідносини, які випливають з договору оренди земельної ділянки.

Сторони не досягли домовленості та не уклали договір про оренду земельної ділянки, відповідно у відповідача відсутні правові підстави для набуття 1000 доларів США, переданих йому позивачем у рахунок виконання зазначеного договору.

Відповідачем всупереч статтям 12, 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів та не доведено обставин, які б спростували доводи позивача щодо передачі ним коштів у розмірі 1000 доларів США та укладення договору оренди землі, за яку ОСОБА_2 передавались кошти.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 1000 доларів США.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_2 трьох процентів річних у розмірі 247,64 доларів США, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Три відсотки річних за період з 20.07.2017 року по 20.10.2025 року (період, зазначений у позовній заяві) становлять 247,64 долари США, що відповідає розрахунку наведеному в позовній заяві. Свій контррозрахунок відповідачем суду не надано.

Нарахування 3% річних на основну суму боргу в іноземній валюті узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 373/2054/16.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 1000 доларів США та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 247,64 доларів США.

Отже, враховуючи вищевказане, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК Серія 12 ААГ від 10.02.2023 року.

Враховуючи, що позивач є інвалідом другої групи та звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача необхідно стягнути до державного бюджету 1211,20 грн судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду із даним позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 44, 76-82, 89, 95, 109, 128, 141, 142, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, 3 % річних у сумі 247,64 доларів США, а загалом 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) доларів США 64 центи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : місце реєстрації проживання – АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : місце реєстрації проживання – АДРЕСА_2 , рнокпп - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич