Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №473/779/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/779/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"05" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

у лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами в загальному розмірі 34200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 21 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №1539676. Відповідно до договору ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн зі строком користування коштами протягом 345 днів (що складається з узгоджених в окремому графіку окремих періодів), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 01 грудня 2025 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,0010 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

25 липня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №25072025 за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 1539676 від 21 грудня 2024 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 21000,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 7000,00 грн, неустойка в розмірі 9000,00 грн.

Крім цього, 21 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №9990193. Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 3000,00 грн зі строком користування протягом 345 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути його в повному обсязі до 01 грудня 2025 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,0010 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

28 липня 2025 року ТОВ «ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №28072025 за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 9990193 від 21 грудня 2024 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13200,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 3000,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 4200,00 грн, неустойка в розмірі 6000,00 грн.

В судове засідання представниця позивача Алієва Н. не з`явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві (позові) не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 21 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №1539676. Відповідно до договору ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн зі строком користування коштами протягом 345 днів (що складається з узгоджених в окремому графіку окремих періодів), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 01 грудня 2025 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,0010 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

25 липня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №25072025 за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 1539676 від 21 грудня 2024 року.

Крім цього, 21 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №9990193. Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 3000,00 грн зі строком користування протягом 345 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути його в повному обсязі до 01 грудня 2025 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,0010 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

28 липня 2025 року ТОВ «ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №28072025 за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 9990193 від 21 грудня 2024 року.

Згідно ч. 1ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, згідно ч. 1ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані кредитні договори були вчинені в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорах усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала правочини за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, на підставі вказаних договорів у відповідачки виникли відповідні права та обов`язки позичальниці.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також відповідно до п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

Таким чином, з укладенням договорів факторингу до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли усі права та обов`язки первісних кредиторів за договорами.

Наявними в матеріалах справи доказами (а.с.18, 42) підтверджується факт виконання ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», ТОВ «Мілоан» умов кредитних договорів шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальниці.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь первісних кредиторів або їх правонаступника.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість відповідачки становить:

- за договором про споживчий кредит №1539676 від 21 грудня 2024 року 21000,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 7000,00 грн, неустойка в розмірі 9000,00 грн;

- за договором про споживчий кредит №9990193 від 21 грудня 2024 року 13200,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 3000,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 4200,00 грн, неустойка в розмірі 6000,00 грн.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаними розрахунками, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, нарахована неустойка не підлягає стягненню.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами (ст. 3 закону).

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З кредитних договорів убачається, що комісією за обслуговування кредиту охоплюються послуги кредитодавця з надання усіх без виключення інформаційних послуг (у тому числі тих, що віднесені законом до безоплатних), а тому вказана умова є нікчемною в силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредиту є безпідставним, а тому вказана комісія не підлягає стягненню.

З огляду на викладене, заборгованість відповідачки становить:

- за договором про споживчий кредит №1539676 від 21 грудня 2024 року - 2200,00 грн (заборгованість за кредитом) (5000,00 грн – 2800,00 грн (внесені позичальницею кошти на виконання умов кредитного договору, які були безпідставно зараховані кредитодавцем на сплату заборгованості з комісії за обслуговування кредиту (яка не підлягала нарахуванню));

- за договором про споживчий кредит №9990193 від 21 грудня 2024 року - 1320,00 грн (заборгованість за кредитом) (3000,00 грн – 1680,00 грн (внесені позичальницею кошти на виконання умов кредитного договору, які були безпідставно зараховані кредитодавцем на сплату заборгованості з комісії за обслуговування кредиту (яка не підлягала нарахуванню)).

Встановлена судом заборгованість на підставі ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (10%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 332,80 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, ідентифікаційний код 35625014, заборгованість за договором про споживчий кредит №1539676 від 21 грудня 2024 року в розмірі 2200,00 грн, заборгованість за договором про споживчий кредит №9990193 від 21 грудня 2024 року в розмірі 1320,00 грн, а всього в загальному розмірі – 3520,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, ідентифікаційний код 35625014, судовий збір у розмірі 332,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан