Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №466/1010/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1010/26

Провадження № 2/466/1785/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Зими І.Є.

за участі секретаря с/з Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

11 лютого 2026 року, ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №71453743 від 16.04.2025 року , в розмірі 8 666,90 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71453743, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3 500,00 грн строком на 29 днів, з 16.04.2025 року по 14.05.2025 року, із фіксованою процентною ставкою 0,482 % щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, а також комісією за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що у грошовому виразі становить 525,00 грн. У разі порушення строків повернення кредиту умовами договору передбачалось нарахування пені у розмірі 4 % на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора. Позивач зазначає, що без проходження відповідачем реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, ідентифікації, надання персональних даних, банківської картки для зарахування коштів, погодження умов оферти та введення одноразового ідентифікатора укладення такого договору було б технічно неможливим.

Надалі, 14.06.2025 року, 26.06.2025 року та 07.08.2025 року між первісним кредитодавцем та відповідачем укладались додаткові угоди до договору кредиту, зокрема щодо пролонгації строку кредитування та реструктуризації заборгованості.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 3 500,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема платіжною інструкцією та довідкою платіжної установи.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, кредитні кошти та нараховані платежі у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

У подальшому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року. Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право вимоги до відповідача за договором кредиту №71453743 від 16.04.2025 року в загальній сумі 8 666,90 грн, яка складається з: 3 499,23 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1 014,78 грн -заборгованість за процентами, 4 152,89 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в розмірі 8 666,90 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзив на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний сторонами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною, а електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що договір кредиту №71453743 від 16.04.2025 року був укладений між сторонами в електронній формі, відповідач підписав його шляхом використання одноразового ідентифікатора, а тому такий договір є належною підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн, що підтверджується наявними у справі доказами. Натомість відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року та Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до відповідача за договором кредиту №71453743 від 16.04.2025 року. Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості суд зазначає наступне. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за договором кредиту становить 8 666,90 грн та складається з: 3 499,23 грн - основна сума боргу, 1 014,78 грн - проценти, 4 152,89 грн - пеня/неустойка.

Вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 3 499,23 грн та процентів у розмірі 1 014,78 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідають умовам укладеного договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені/неустойки суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

З урахуванням наведеного, оскільки заявлена позивачем пеня/неустойка у розмірі 4 152,89 грн нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, така вимога не підлягає задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість лише в частині основної суми боргу та процентів, а саме: 3 499,23 грн + 1 014,78 грн = 4 514,01 грн.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення пені/неустойки у розмірі 4 152,89 грн, слід відмовити.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, витягу з Акту №4-ДІЛ від 30.12.2025 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, Ордер серія АХ №1287256 від 03.09.2025 р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018 р.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 4 500 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором №71453743 від 16.04.2025 року у розмірі 4 514 грн 01 коп., (чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять гривень 01 копійка), яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу , 3 499,23 грн та заборгованості за процентами, 1 014,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000грн. (три тисячі гривень).

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ:44280974, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І. Є. Зима