Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №453/438/26 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/438/26

НП: 2/453/549/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 травня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича

сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачка - ОСОБА_2 ;

зміст позовних вимог - про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ОСОБА_1 12.03.2026 року через канцелярію подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 1865, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення аліментів на двох їх малолітніх дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрі стягуються у частці від заробітку - у розмірі 1/3 частини з усій його видів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для кожної дитини відповідного віку, починаючи 06.05.2025 року, і до досягнення дітьми повноліття, - за період з 06.05.2025 року по 31.01.2026 року, у розмірі 46 499 грн. 04 коп..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.01.2014 року зареєстровано шлюб між сторонами у справі, котрий рішенням Сколівського районного суду Львівської області, ухваленим 15.04.2025 року у цивільній справі за єдиним унікальним номером 465/8930/24, номер провадження 2/453/347/25, було розірвано. За час перебування у зазначеному шлюбі у сторін народилися двоє дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які після розірвання між сторонами у справі шлюбу залишилися проживати та проживають з позивачем ОСОБА_1 й перебувають на його утриманні. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що 01.07.2025 року Сколівським районним судом Львівської області було ухвалено рішення у справі за єдиним унікальним номером 453/697/25, номер провадження: 2/453/452/25, з-поміж іншого, про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на двох їх малолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частці від заробітку - у розмірі 1/3 частини з усій його видів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи 06.05.2025 року, і до досягнення дітьми повноліття. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 неналежно виконує свій обов`язок та не сплачує присуджених за рішенням суду аліментів, у зв`язку з чим за період з 06.05.2025 року по 31.01.2026 року включно утворилася заборгованість по сплаті аліментів на дітей у загальному розмірі 46 499 грн. 04 коп., що дає право позивачеві ОСОБА_1 на стягнення з відповідачки ОСОБА_2 також неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Оскільки такий розмір неустойки (пені) за період з 06.05.2025 року по 31.01.2026 року включно становить 64 168 грн. 54 коп., що є вищим за 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів за наведений період, то позивач ОСОБА_1 вважає, що з відповідачки ОСОБА_2 підлягає до стягнення сума неустойки (пені) у розмірі 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів, тобто 46 499 грн. 04 коп.. Відтак, позивач ОСОБА_1 просить, на підставі статей 150, 180-181, 196 СК України, псвій озов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до неї про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, - не подала, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 16.03.2026 року вважається такою, що була їй вручена ще 18.04.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № R067123919170 з довідкою відділення АТ «УКРПОШТА» про причини невручення - «адресат відсутній». Втім, відповідачка ОСОБА_2 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Будь-яких заяв та/чи клопотань від сторін у справі, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі й про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачкою у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 6 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, 12.03.2026 року було вжито заходів для отримання від Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України та від Центру надання адміністративних послуг Славської селищної ради Стрийського району Львівської області інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідачки ОСОБА_2 . Так, згідно отриманої Сколівським районним судом Львівської області засобами електронного зв`язку 13.03.2026 року інформації від Центру надання адміністративних послуг Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № ЕП-417, відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 16.03.2026 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_2 , яка не має статусу підприємця, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цю справу постановлено розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших учасників справи, без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України та на сайті Сколівського районного суду Львівської області.

Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи за пред`явленими позовними вимогами сімейного характеру порушення прав позивача ОСОБА_1 й причетність до такого порушення його прав відповідачки ОСОБА_2 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Так, судом встановлено, що24.01.2014 року між сторонами у справі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції у Львівській області було зареєстровано шлюб, котрий рішенням Сколівського районного суду Львівської області, ухваленим 15.04.2025 року у цивільній справі за єдиним унікальним номером 465/8930/25, номер провадження: 2/453/347/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, було розірвано (копія міститься у справі, а. с. 14-16). Вказане рішення суду 16.05.2025 року набрало законної сили.

Судом також встановлено, що сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження на бланку серії НОМЕР_1 , виданим Головецькою сільською радою Сколівського району Львівської області 07.02.2014 року у відповідності до актового запису про народження за № 1 (копія міститься у справі, а. с. 8), а також сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження на бланку серії НОМЕР_2 , виданим Головецькою сільською радою Сколівського району Львівської області 02.01.2015 року у відповідності до актового запису про народження за № 1 (копія міститься у справі, а. с. 10), обоє дітей є малолітніми.

На підставі рішення, ухваленого Сколівським районним судом Львівської області 01.07.2025 року у цивільній справі за єдиним унікальним номером 453/697/25, номер провадження: 2/453/452/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на дітей (копія мітиться у справі, а. с. 17-21), котре 01.08.2025 року набрало законної сили, з-поміж іншого, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 присуджено стягувати аліменти на їх малолітніх дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частці від заробітку - у розмірі 1/3 частини з усій його видів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи 06.05.2025 року, і до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назаренком Ю.В. 16.02.2026 року у виконавчому провадженні № 79275419 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04.08.2015 року на підставі вищевказаного судового рішення (копія мітиться у справі, а. с. 12-13, 22), станом на 16.02.2026 року, зокрема за період з 06.05.2025 року по 31.01.2026 року включно, у відповідачки ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 46 499 грн. 04 коп..

Судом також встановлено, що малолітні діти сторін у справі - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу між цими сторонами у справі й по дату пред`явлення до суду даного позову, зареєстровані та проживають з позивачем ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання - по АДРЕСА_2 , а також надалі перебувають на його утриманні.

Згідно проведеного позивачем ОСОБА_1 розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати відповідачкою ОСОБА_2 аліментів на малолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір такого за період з 06.05.2025 року по 31.01.2026 року включно становить 64 168 грн. 54 коп..

Такий розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей відповідачкою ОСОБА_2 не оспорюється, відповідний розрахунок на його спростування останньою не наведений.

Інших доказів, котрі б відповідали критеріям належності, допустимості, достовірності й достатності, та котрі мають значення для вирішення цієї справи про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, сторонами у справі не подано й матеріали цієї справи не містять.

Релевантні джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов`язку утримувати дітей, зокрема, щодо збільшення/зменшення аліментів, зміни способу стягнення аліментів, визначених за рішенням суду, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України.

Так, згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За змістом статей 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В силу частин 1-3 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених у ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених у ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

В силу ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі за єдиним унікальним номером 572/1762/15-ц, номер провадження: 14-37цс18, зроблено висновок про те, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів, ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У свою чергу, у своїй постанові від 03 квітня 2019 року у справі за єдиним унікальним номером 333/6020/16-ц, номер провадження: 14-616цс18, Велика Палати Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі за єдиним унікальним номером 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі за єдиним унікальним номером 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі за єдиним унікальним номером 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі за єдиним унікальним номером 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі за єдиним унікальним номером 572/1762/15-ц, номер провадження № 14-37цс18, проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.

Як роз`яснюється у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена у ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Оскільки судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 , яка, будучи повнолітньою, зі своєї вини станом на 16.02.2026 року допустила заборгованість зі сплати аліментів на малолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрі стягуються з неї у частці від заробітку - у розмірі 1/3 частини з усій його видів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи 06.05.2025 року, і до досягнення дітьми повноліття, у загальному розмірі 46 499 грн. 04 коп., і така заборгованість утворилася за період з 06.05.2025 року по 31.01.2026 року включно, доказів її погашення суду не надала, то суд переконаний, що позивач ОСОБА_1 як одержувач згаданих аліментів, має передбачене ч. 1 ст. 196 СК України право на стягнення з зазначеної відповідачки неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Суд переконаний, що на відповідачку ОСОБА_2 може бути покладна така відповідальність, оскільки остання не зазначила жодних поважних причин, про котрі йдеться у вищевказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та котрі б йому перешкоджали своєчасно сплачувати аліменти на малолітніх дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як і не надала жодних доказів, котрі б свідчили про такі причини.

Доказів про застосування до відповідачки ОСОБА_2 як особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених у ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали цієї справи не містять, зазначеною відповідачкою суду не були надані, як і нею не було подане суду клопотання про зменшення розміру неустойки з урахуванням її матеріального та сімейного стану як платника аліментів.

Щодо розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, то такий розрахований позивачем ОСОБА_1 за формулою, наведеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі за єдиним унікальним номером 572/1762/15-ц, номер провадження: 14-37цс18, під час формулювання відповідного правового висновку в аналогічній справі, із урахуванням також поправки до цієї формули, наведеної у постанові від 03 квітня 2019 року у справі за єдиним унікальним номером 333/6020/16-ц, номер провадження: 14-616цс18, також в аналогічній справі, у зв`язку з чим у суду немає сумнівів у правильності зазначеного розміру неустойки (пені). Крім того, як уже йшлося вище, відповідачкою ОСОБА_2 такий розмір неустойки (пені) не оспорюється, свого розрахунку суду нею не було надано.

Відтак, враховуючи обставини, які мають значення при визначенні й присудженні до стягнення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, а також беручи до уваги той факт, що цей розмір у даному конкретному випадку становить більше 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів, то суд вважає за необхідне та можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів (06.05.2025 року) до дня, про котрий зазначає позивач ОСОБА_1 у пред`явленому позові і котрий не перевищує дня повного погашення або дня ухвалення судом рішення про стягнення пені (31.01.2026 року), але не більше 100 відсотків заборгованості, зокрема у розмірі, котрий не перевищує суми 100 відсотків цієї заборгованості - 46 499 грн. 04 коп..

Такий розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей суд вважає у повній мірі обґрунтованим та таким, що може бути стягнений з відповідачки ОСОБА_2 , незалежно від її матеріального та сімейного становища, з огляду на що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру (про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей) на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то такі судові витрати у сумі1 331 грн. 20 коп., на підставі частин 1, 6 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь держави з відповідачки ОСОБА_2 ..

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дітей у сумі 46 499 (сорок шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 04 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір за пред`явлення ОСОБА_1 до неї позовної вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп..

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Повне рішення суду складено: 05 травня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН