Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №464/8981/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8981/25

пр.№ 2/464/424/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Борачка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути в користь позивача з відповідача ОСОБА_2 величину втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 19996,29 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 10000 грн., та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування вимог позову покликається на те, що 22.09.2025 о 19:13 год. у м.Львові на пр. Червоної Калини, 22, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «КІА Soul Ev» р.н. НОМЕР_1 , порушив ПДР України та здійснив зіткнення із транспортним засобом марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, спричинення шкоди позивачці як моральної так і матеріальної. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 12.11.2025 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, яка мала місце 22.09.2025. Цивільно-правова відповідальність позивачки застрахована у ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна». Окрім того, позивачка уклала договір страхування наземних транспортних засобів «Каско» від 13.11.2024 №5542/24-Т/К/03 із страховиком ПАТ Страхова компанія «Арсенал страхування» на об`єкт страхування автомобіль марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 . Відповідно до рахунку СПД ОСОБА_4 від 30.09.2025, вартість ремонту автомобіля марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 складає 198831,20 грн. 08.10.2025 ПАТ Страхова компанія «Арсенал страхування» сплатило СПД ОСОБА_4 суму рахунку від 30.09.2025, на підставі договору «Каско» від 13.11.2024 №5542/24-Т/К/03. У зв`язку із невідшкодуванням за договором «Каско» від 13.11.2024 №5542/24-Т/К/03 втрати товарної вартості транспортного засобу, позивачка змушена була звернутись до судового експерта ОСОБА_5 , оскільки діями відповідача заподіяна шкода майну позивачки, а саме автомобілю, який є новим, ніколи не був у ДТП, слугує єдиним засобом пересування її сім`ї. Вартість проведеної експертизи становить 10000 грн., які нею оплачено на рахунок експерта. Згідно висновку судового експерта ОСОБА_5 №40/25 від 10.11.2025, ринкова вартість автомобіля марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 до моменту пошкодження у ДТП – 929264 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП – 233377,14 грн.; вартість відновлювального ремонту – 213380,85 грн.; величина втрати товарної вартості – 19996,29 грн. Таким чином, оскільки страховиком не відшкодовується величина втрати товарної вартості автомобіля, просить таку стягнути з відповідача. Окрім того, позивач вважає, що відповідачем їй завдано моральної шкоди, а також її малолітній доньці, яка полягає у тому, що після ДТП позивачка, яка є матір`ю однорічної дитини передчасно втратила грудне вигодовування, отримала великий стрес, відчуває глибокі нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. Її постійно непокоять неврози, які проявляються тривогою, смутком, нав`язливими спогадами минулого ДТП, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях свого життя. Окрім того, позивачка хоча і тимчасово проживає у с. Горішній Львівського району Львівської області, однак кілька разів на тиждень своїм автомобілем їздила у м. Тернопіль, оскільки там здійснює підприємницьку діяльність, як ФОП. Відтак, вважає, що їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у 20000 грн. та просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали надіслано учасникам справи.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 22 вересня 2025 року о 19:13 год у м.Львові на пр. Червоної Калини, 22, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «КІА Soul Ev» р.н. НОМЕР_1 , будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив п.2.3б, п.10.1 Правил дорожнього руху України.

Наведене стверджується постановою Сихівського районного суду м.Львова від 12.11.2025, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

На момент вчинення ДТП автомобіль марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_4 застраховано договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.224655230.

Окрім того, автомобіль марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_5 застраховано договором страхування наземних транспортних засобів «Каско 50/50» №5542/24-Т/К/03, укладеним 13.11.2024 між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії рахунку СПД ОСОБА_4 , вартість ремонту автомобіля «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_5 складає 198831,20 грн.

ПрАТ «СК «Арсенал страхування» здійснено страхову виплату ОСОБА_1 , та перераховано кошти у сумі 198831,20 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується копією платіжної інструкції №62558628 від 08.10.2025.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Згідно ст.102 Закону України «Про страхування», у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством. Розмір страхової виплати не може перевищувати обсяг зобов`язань страховика, визначених договором страхування або відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 8.1.3.10 договору страхування наземних транспортних засобів «Каско 50/50» №5542/24-Т/К/03 від 13.11.2025, за договором страхування не відшкодовується втрата товарної вартості транспортного засобу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі: коли строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ (підпункт "а"); заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е").

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи від 11.11.2025 №40/25, величини втрати товарної вартості автомобіля марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 становить 19996,29 грн.

Таким чином, суд встановивши фактичні обставини справи, дійшов висновку про те, що завдана позивачу майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу в розмірі 19996,29 грн., підлягає стягненню з відповідача як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо вирішення питання про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України).

При цьому частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено спосіб відшкодування моральної шкоди, а саме якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

В результаті порушення Правил дорожнього руху відповідачем було пошкоджено майно позивача. Відтак, позивачці було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, який вона пережила, а для відновлення придатного для користування стану автомобіля, їй довелось прикласти додаткових зусиль, чим викликані певні зміни в її повсякденному житті.

Разом з тим, суд вважає, що обрахований позивачем розмір моральної шкоди є завищеним.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

Також, як зазначила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду цивільної справи № 752/17832/14-ц (постанова від 15.12.2020) визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивач, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн. виходила з того, що після ДТП вона передчасно втратила грудне вигодовування для дитини, отримала великий стрес, відчуває глибокі нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. Її постійно непокоять неврози, які проявляються тривогою, смутком, нав`язливими спогадами минулої ДТП.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд вважає суму стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 20000 грн. занадто завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, покликання позивача на ту обставину, що внаслідок ДТП вона передчасно втратила грудне вигодовування для дитини не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними доказами.

А тому, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, завданих пошкодженням майна позивача, їх тривалості, наслідків та інших негативних впливів, з урахуванням обставин справи, суд прийшов до переконання, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат пов`язаних з проведенням транспортно-товарознавчої експертизи, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, при визначенні величини втрати товарної вартості автомобіля марки «Jaguar I-Pace» р.н. НОМЕР_2 , судом взято як доказ висновок експерта від 11.11.2025 №40/25.

Вказане експертне дослідження проведено на замовлення позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно договору №40/25 про виконання транспортно-товарознавчої експертизи, укладеного між ОСОБА_1 та судовим експертом Онишко Романом Михайловичем, вартість проведення вказаного дослідження становить 10000 грн.

Акту №40 виконаних робіт загальна вартість проведення експертизи та висновку експерта №40/25 становить 10000 грн.

Так, згідно платіжних інструкцій №8446-X905-MEE4-AKCP від 11.11.2025 та №6ХХА-0Е55-А7Е5-0Х4Н від 12.11.2025, позивачем проведено оплату вартості експертних послуг у загальному розмірі 10000 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в частині стягнення втрати товарної вартості автомобіля, судові витрати на проведення експертизи покладаються на відповідача.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 4239,20 грн., а саме за позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1211,20 грн., та позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди – 3028 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1816,80 грн. (1211,20 грн. + (3028*20%)).

Керуючись ст.ст.2, 133, 134, 137, 141, 259, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 19996,29 грн. та моральну шкоду у розмірі 4000 грн., а всього 23996(двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 29 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на залучення експерта у розмірі 10000 грн. та сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 1816,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року, що є датою його ухвалення, постановленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Головуючий Борачок М.В.