Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №464/8011/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8011/25

пр.№ 2/464/471/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №17370-05/2024 у розмірі 42 699 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №17370-05/2024. 19.09.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19092024, за умовами якого та відповідно до реєстру боржників від 19.09.2024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача на суму 42 699 грн., з яких: 14 000 грн. – основна сума боргу, 25 199 грн. – проценти, 3 500 грн. – штрафні санкції. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

29.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до якого просить відмовити у заявленому позові. Заперечення обґрунтовує тим, що не визнає надання йому кредитних коштів в рамках кредитного договору, на який покликається позивач. Так, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про здійснення перерахунку йому грошових коштів ТОВ «АВАНС КРЕДИТ». Крім того, позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами за встановленою процентною ставкою у розмірі 1,5%, що суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-ІХ від 22.11.2023), згідно з якими відсотки мали б нараховуватись за ставкою не більше 1% і складати 16 800 грн. (14 000 (тіло кредиту) * 120 (строк кредитування) * 1%). Також, позивачем не наведено розрахунку штрафних санкцій, які останнім заявлено до стягнення. Більше того, з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану стягнення штрафних санкцій не відповідає вимогам Закону.

30.12.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником позивача ОСОБА_2 , відповідно до якого наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним в електронній формі кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.01.2026 клопотання представника позивача Гончарука Д.Р. про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 та докази зарахування на вказаний картковий рахунок 10.05.2024 грошових коштів у розмірі 14 000 грн. за кредитним договором №17370-05/2024.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

10.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №17370-05/2024, підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором W3446 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого товариство зобов`язалось надати клієнту фінансовий кредит у розмірі 14 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За взаємною згодою, сторонами погоджено наступні умови: строк кредитування становить 120 днів, дата надання кредиту – 06.09.2024, дата повернення кредиту – 06.09.2024, тип процентної ставки – фіксована, у розмірі 1,50% (денна процентна ставка, що застосовується у межах строку кредитування), спосіб надання кредиту: у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно з листом ТОВ «УПР» від 15.10.2025 на підставі укладеного з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022 ТОВ «УПР» 10.05.2024 о 21.05.16 год. ініційовано переказ коштів у розмірі 14 000 грн. на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay 393015845.

Як вбачається з інформації, наданої АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду про витребування доказів, 10.05.2024 на платіжну картку НОМЕР_2 , що емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано платіж у сумі 14 000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» належним чином виконало зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів на спростування факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів в порядку та на умовах визначених цим договором матеріали справи не містять.

Як вбачається з розрахунку, складеного ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», станом на 19.09.2024 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №17370-05/2024 від 10.05.2024 у розмірі 42 699 грн., з яких: 14 000 грн. – основна сума боргу, 25 199 грн. – проценти, 3 500 грн. – штрафні санкції.

19.09.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу №19092024, за умовами якого та відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 19.09.2024, платіжної інструкції від 29.09.2024, витягу з реєстру боржників від 19.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги за кредитним договором №17370-05/2024 від 10.05.2024, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму заборгованості, що становить 42 699 грн.

Враховуючи наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину та взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, оскільки доказів повернення фактично отриманих та використаних коштів в добровільному порядку матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що порушене право ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає захисту в судовому порядку, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором №17370-05/2024 від 10.05.2024.

Разом з тим, суд не може в повній мірі погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21, від 21 вересня 2022 року у справі №381/1647/21, суд непозбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з наданим позивачем. Суд визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Так, відповідно до доводів позову, зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, виникла загальна сума заборгованості у розмірі 42 699 грн., з яких: 14 000 грн. – основна сума боргу, 25 199 грн. – проценти (нараховані за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом), 3 500 грн. – штрафні санкції.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

З наведеного слідує, що, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1%.

В той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на наведені положення законодавства, суд погоджується з умовами договору щодо розміру щоденної процентної ставки за період з 10.05.2024 до 20.08.2024 (103 дні) у розмірі 1,5% щоденно, відтак заборгованість за нарахованими процентами за вказаний період складає 21 630 грн.

Разом з тим, починаючи з 21.08.2024 до 06.09.2024 (17 днів, в межах строку кредитування, визначеного умовами договору) позивач, виходячи з розміру кредиту (14 000 грн.), з урахуванням наведених положень, має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 1% за кожен день користування грошовими коштами, відтак розмір нарахованих процентів за вказаний період 2 380 грн.

Таким чином, суд частково погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, в частині безпідставності нарахування процентів за ставкою 1,5% протягом усього строку кредитування, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за нарахованими процентами за період в межах строку кредитування у розмірі 24 010 грн.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи наведене, стягнення штрафних санкцій за кредитним договором, укладеним між сторонами 10.05.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону. В цій частині суд погоджується з доводами відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №17370-05/2024 від 10.05.2024 у розмірі 38 010 грн., з яких: 14 000 грн. – основна сума боргу, 24 010 грн. – проценти, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Окрім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 695,48 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором №17370-05/2024 від 10.05.2024 у розмірі 38 010 (тридцять вісім тисяч десять) гривень.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 2 695 (дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуюча Сабара Л.В.