Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №464/8738/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8738/25

пр.№ 2/464/730/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мички Б.Р.,

за участі секретаря судового засідання Ільницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

у с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . В цій квартирі зареєстрований, але не проживає понад 25 років її брат - відповідач ОСОБА_2 . Відповідач не оплачує комунальні послуги, не має особистих речей у квартирі та не підтримує з позивачем спільного господарства. Таким чином, позивачка вважає, що наявні підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаною вище квартирою.

Ухвалою судді від 29.01.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

На адресу суду від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень сторони позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до розпорядження Сихівської районної адміністрації №541 від 21.11.2025 року ОСОБА_1 визнано основним квартиронаймачем.

Згідно відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №207772 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до актів №142 від 13.05.2025, №247 від 11.08.2025, №331 від 23.10.2025, складених в складі майстрів виробничої дільниці ЛКП «Житловик-С, з участю сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований, але не проживає з 2000 року.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України,ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 Житлового кодексу України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 Житлового кодексу Українистроки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі№ 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17, від 19 січня 2022 року у справі №344/9319/19.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у зазначеній квартирі понад встановлений законом строк збереження права користування нею, поважних причин непроживання чи доказів щодо чинення йому перешкод у користуванні такою, суду не надано. Таким чином, позовні вимоги позивачки про визнання відповідачка таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є підставними та обґрунтованими, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Питання щодо судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 01 травня 2026 року.

Головуючий Мичка Б.Р.