Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №450/1174/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1174/26 Провадження № 3/450/990/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 12.03.2026 року від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

05.03.2026 року о 16 год. 23 хв. на вул. Мазепи, в с. Зимна Вода, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_1 , будучи 04.09.2025 року притягнутий Залізничним районним судом м. Львова до адміністративної відповідальності за вчинення 26.06.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік, 22.09.2025 року Яворівським районним судом Львівської області до адміністративної відповідальності за вчинення 06.07.2025 року адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, керував автомобілем марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву обличчя, тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання 05.05.2026 року адмінправопорушник ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового розгляду не подав.

Ознайомлюючись із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607104 від 05.03.2026 року, підписуючи такий, адмінправопорушник ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд матеріалів адміністративної справи відносно нього в Пустомитівському районному суді Львівської області.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді її справи.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607104 від 05.03.2026 року та його копією, копіями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 607089 від 05.03.2026 року, постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6773756 від 05.03.2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 05.03.2026 року, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.03.2026 року, рапортами працівників поліції від 05.03.2026 року, витягами з системи «Армор» від 06.03.2026 року, копіями постанов Залізничного районного суду м. Львова від 04.09.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення 26.06.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік, Яворівського районного суду Львівської області від 22.09.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 06.07.2025 року адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, довідкою старшого інспектора САП ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області В. Чухай від 06.03.2026 року, згідно якої посвідчення водія за ОСОБА_1 не числиться, 04.09.2025 року та 22.09.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповіддю ТСЦ МВС № 4649 від 07.03.2026 року, згідно якої станом на 07.03.2026 року за ОСОБА_1 транспортних засобів не зареєстровано, відеозаписами з СД-диску.

Оцінені судом докази доводять винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.5 ПДР України.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях адмінправопорушника ОСОБА_1 , який будучи двічі протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, керував автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вчинений проступок на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах ч. 3 ст. 130 КУпАП.

У постанові від 04 вересня 2023 року по справі № 702/301/20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла до висновку, що особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (14-31цс21) вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Відтак, до ОСОБА_1 підлягає застосуванню основне адміністративне стягнення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас, враховуючи те, що керований ОСОБА_1 транспортний засіб марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 не перебуває у приватній власності останнього, адміністративне стягнення в частині конфіскації такого застосуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3000,00 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Мусієвський В.Є.