Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №463/4190/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/4190/26

Провадження №1-кп/463/458/26

В И Р О К

іменем України

05 травня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025142360000649 від 25.07.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3 05.12.2024 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, скориставшись зверненням ОСОБА_4 до нього, як особи, яка надає послуги з придбання автомобілів, завідомо не маючи на меті надання таких послуг, повідомив йому неправдиві відомості про можливість продажу автомобіля марки «Nissan», вартістю 3220 євро, на що останній погодився.

Реалізуючи свій протиправний умисел, 05.12.2024 ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому місці, за допомогою засобів зв`язку, повідомив ОСОБА_4 про необхідність попередньої оплати грошових коштів на суму 66300 гривень та ОСОБА_4 , будучи впевненим у сумлінності та справжності намірів ОСОБА_3 , не усвідомлюючи факту обману, добровільно перерахував 05.12.2024 на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 12050 грн. та 06.12.2024 на банківську карту АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 50865 грн., якими ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свій злочинний умисел, в період часу з 07.12.2024 по 24.12.2024, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_3 , за допомогою засобів зв`язку, повідомляв ОСОБА_4 неправдиву інформацію про здійснення ним дій щодо реєстрації автомобіля та необхідність додаткової оплати вказаних дій. В цей період часу, ОСОБА_4 здійснив 4 перекази коштів на банківську карту АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_3 , в результаті чого перерахував грошові кошти в сумі 21800 грн., якими ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд. В ході подальшого спілкування за допомогою засобів зв`язку, ОСОБА_3 продовжував повідомляти ОСОБА_4 неправдиву інформацію щодо причин затримки з передачею автомобіля до 10.03.2025, після чого перестав виходити на зв`язок. Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 84715 грн.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Личаківського районного суду м.Львова в порядку ст.302 КПК України. Крім цього, до обвинувального акту долучено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди.

Частинами 2, 3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта та цивільного позову у спрощеному провадженні. Крім того, повністю визнав та не заперечив проти задоволення вимог цивільного позову, поданим потерпілим ОСОБА_4 .

Потерпілий ОСОБА_4 , відповідно до поданої заяви, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта та цивільного позову у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025142360000649 від 25.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта та цивільного позову у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 , кримінального проступку, дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.1ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно з ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального проступку, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті даного проступку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне, призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу.

З приводу заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, суд вважає, що такий підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та /або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_3 внаслідок кримінального правопорушення було заподіяно потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 84715 грн., і саме таку суму останній просить стягнути з обвинуваченого, який в заяві від 30.04.2026, складеній в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , не заперечує проти задоволення вимог цивільного позову.

В порядку ст.100 КПК України вирішити долю речових доказів.

Керуючись ст.ст. 368-371,373-374,376, 381-382 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 84715 грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ятнадцять) на відшкодування матеріальної шкоди.

Речові докази:

DVD-R диск з інформацією переписки в телефоні потерпілого ОСОБА_4 – залишити при матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У відповідності до частини 1статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1