Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №309/258/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/258/26

Провадження № 2/309/100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Довжанин М.М.

з участю секретаря судового засідання Драб Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Драгівської сілької ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Хустського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Драгівської сілької ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабусею по батьковій лінії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перші роки життя внучка ОСОБА_3 провела разом із батьками в Санкт-Петербурзі, де була зареєстрована за місцем проживання. У 2018 році онучка з батьками ОСОБА_2 (громадянка Росії) та ОСОБА_4 (громадянин України (переїхала до України та почала проживати разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .)

24.11.2018 року син позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб та мали намір внести відомості до свідоцтва про народження дитини про батька ОСОБА_4 , так як на момент народження дитини ОСОБА_2 не хотіла його вписувати як батька. У графі «батько дитини» свідоцтва про народження поставлено прочерк. Після батьки онучки домовилися, що разом будуть їхати на заробітки до Чехії, проте ОСОБА_2 повідомила, що спочатку їй потрібно поїхати у Санкт-Петербург зібрати всі документи. Онучка ОСОБА_3 залишилася проживати разом з бабусею ОСОБА_1 . 01.09.2019 року пішла до першого класу Драгівської ЗОШ, водночас мати ОСОБА_5 не виявила бажання повертатися до України.

Усі ці роки, починаючи з 2018 року, вихованням та утриманням дитини займається бабуся по батьковій лінії, так як мати самоусунулася та вирішила проживати на території Російської федерації, а з моменту вторгнення та воєнних дій на території України взагалі не телефонує, останній раз виходила на зв`язок у 2021 році, життям дитини не цікавиться, матеріально не допомагає. Обставин, які б перешкоджали відповідачу належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, або обставин, які б свідчили про створення їм перешкод спілкуванні з донькою зі сторони позивача відсутні. Всі намагання до спілкування відповідачка ОСОБА_2 ігнорує. Таким чином, відповідачка повністю відсторонилася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , не приймає участі у її вихованні, лікуванні та матеріальному забезпеченні, взагалі спілкується із нею, не цікавиться її розвитком та станом здоров`я.

12.11.2025 року Службою у справах дітей було взято на облік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таку, що залишилася без батьківського піклування. Відповідно до заяви ОСОБА_1 дитину тимчасово влаштували в її сім`ю.

На сьогоднішній день дитина ОСОБА_3 навчається у Хустській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №1 імені А. Волошина Хустської міської ради Закарпатської області, згідно довідки та характеристики дитина навчається у 7 Б класі. За час навчання зарекомендувала себе як здібна та розумна дитина, має досягнення у навчанні, бере активну участь у позаурочному житті класу. Зі слів класного керівника ОСОБА_6 мама учениці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шкільним життям доньки не цікавиться. Єдиною особою, яка приймає участь у шкільному житті дитини, а саме відвідує шкільні збори, спілкується з учителями, цікавиться успішністю дитини, є бабуся ОСОБА_1 . Згідно психолого-педагогічної характеристики Хустської спеціалізованої школи ІІІ ступенів №1 імені А. Волошина Хустської міської ради Закарпатської області від I- 25.12.2025 року ОСОБА_3 забезпечена усім навчальним приладдям. Відтак, оскільки мати ухиляється від виконання своїх обов`язків, то з посиланням на приписи ст.164 СК України, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити її - бабусю ОСОБА_1 опікуном дитини ОСОБА_3 .

Відзиву на позов відповідачка ОСОБА_7 не подавала.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. Представник позивача – адвокат Буковецька Я.В. подала заяву про розгляд справи у її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

У судове засідання представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Драгівської сілької ради не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Драгівської сільської ради. До заяви додано рішення виконавчого комітету Драгівської сільської ради про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом оголошення на сайті судової влади.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 ., є бабою по батьковій лінії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24.11.2018 року, виданого Хустським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_4 , (син позивачки) ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб, про що 24 листопада 2018 року складено відповідний актовий запис №224.

Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.07.2013 року, виданого відділом РАЦСу Красногвардійського району комітету у справах РАЦС Уряду Санкт-Петербурга, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Санкт – Петербург. У графі батько дитини проставлено прочерк; мати ОСОБА_2 , громадянка Росії.

Відповідно наказу № 01-05/63 від 12.11.2025 року начальника служби у справах дітей Драгівської сільської ради Мадай П. дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взята на облік як така, що залишилися без батьківського піклування; тимчасово влаштувати ОСОБА_3 в сім`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно характеристики та довідки Хустської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 імені А. Волошина Хустської міської ради Закарпатської області, з 2025 року ОСОБА_3 навчається у 7 Б класі. За час навчання зарекомендувала себе як здібна та розумна дитина, має досягнення у навчанні, бере активну участь у позаурочному житті класу. Мама учениці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шкільним життям доньки не цікавиться. Єдиною особою, яка приймає участь у шкільному житті дитини, а саме відвідує шкільні збори, спілкується з учителями, цікавиться успішністю дитини, є бабуся ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Драгівської сільської ради позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним. У висновку також зазначено, що наявні обставини залишення дитини без батьківського піклування. Мати дитини ОСОБА_2 є громадянкою РФ, виїхала за межі України понад 5 (п`ять) років, участі у вихованні дитини не бере, матеріально не допомагає, долею дитини не цікавиться. Згідно даних свідоцтва про народження дитини, виданого у РФ, відомості про батька відсутні. Вихованням та утриманням дитини тривалий час займається громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Також слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Повертаючись до обставин даної справ, суд констатує, що відповідачка ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дочки впродовж тривалого проміжку часу, позаяк не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Весь цей час дітьми опікується баба ОСОБА_1 .

Суд також враховує, що з 2018 року відповідачка не проживала із малолітньою дочкою однією сім`єю, проживає за межами України, та, відповідно, за вказаний період часу не брала та не бере участі у вихованні дитини, не піклується про неї, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, як складову частину виховання.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування доцільно позбавити відповідачку батьківських прав відносно своєї доньки.

Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

Суд при цьому також враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/1.

На думку суду це, у сукупності із іншими обставинами справи, свідчить про те, що змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо і про наявність вини у її діях щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків. А отже наявні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, і це не суперечитиме інтересам дитини.

Узагальнюючи наведене суд констатує, що пред`явлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судовий збір за пред`явлення позову у розмірі 1331,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.164, 166 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку: АДРЕСА_1 , опікуном дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 1331,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.