Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №304/1416/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1416/25 Провадження № 2/304/195/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання – Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1416/25 за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

адвокат Вишнякова І.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , в електронній формі через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 21 січня 2015 року Відділом ЗАЦС адміністрації Глушковського району Курської області російської федерації між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином російської федерації ОСОБА_2 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що 21 січня 2015 року Відділом ЗАЦС адміністрації Глушковського району Курської області російської федерації було зареєстровано шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином російської федерації ОСОБА_2 , про що видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 21 січня 2015 року, запис № 04. До реєстрації шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 . Повідомляє, що після народження дитини відповідач деякий час проживав на території України разом з родиною за адресою: АДРЕСА_1 . За спільною згодою сторони вирішили укласти шлюб на території російської федерації, однак фактично проживали на території України. З лютого 2019 року шлюбні відносини у подружжя припинилися та відповідач повернувся до російської федерації. Фактично шлюбні відносини з вказаного часу були припинені, спільного господарства подружжя не веде. Почуття до відповідача, як і будь-які інші питання, які б поєднували подружжя, у позивача вже відсутні. Одночасно зазначає, що спір щодо майна у даній справі не ставиться на вирішення. Вказує, що з огляду на збройний напад російської федерації проти України, враховуючи, що останнім спільним місцем проживання подружжя була Україна та позивач продовжує проживати на своїй Батьківщині, обоє подружжя є пов`язаним з дитиною, яка є громадянкою України та її народження було зареєстровано саме в Україні, то розірвання шлюбу визначається правом України та регулюється нормами Сімейного кодексу України. З огляду на вищевикладене просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 20 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву. Крім цього, у порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України постановлено виклик ОСОБА_2 як відповідача у справі здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Вишнякова І.О. не з`явилися, однак остання в електронній формі через систему «Електронний суд» подала клопотання про проведення розгляду справи без їх участі, просить суд задовольнити позовні вимоги, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, відзив не подав, а тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 21 січня 2015 року Відділом ЗАЦС адміністрації Глушковського району Курської області було зареєстровано шлюб між громадянином російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №04. У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .

Також встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося, з лютого 2019 року вони разом не проживають та не ведуть спільного господарства, при цьому відповідач повернувся до російської федерації. Питання розірвання шлюбу позивачем обдумане, тому строк для примирення подружжю не надавався.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Приватно - правові відносини, що склалися між сторонами, є відносинами з іноземним елементом, а тому регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».

Згідно ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право України» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Згідно ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право України» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затвердженої Наказом МЗС України №113 від 04 червня 2002 року).

Відповідно до наказу Мін`юсту №52/5 від 18 жовтня 2000 року «Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», документи, видані компетентними органами іноземних держав, на посвідчення актів цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВР України.

Відповідно до міжнародного договору ст. 1 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Такими документами визнаються: 1) документи, що походять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; 3) нотаріальні акти та інші. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був виданий (ст.3 Конвенції). При цьому апостиль повинен відповідати вимогам Доповнення до Конвенції.

Відповідно до ст. 2, 3 Гаазької Конвенції (набрання чинності в Україні 22 жовтня 2003 року) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з положенням вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі - учасниці цієї Конвенції.

Визначаючи матеріальне право якої держави підлягає застосуванню національним судом під час вирішення спору про розірвання шлюбу з іноземним елементом, суди мають керуватися правилами ст. 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Визначаючи, чи у є подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Враховуючи, що позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином російської федерації, то відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.

Також встановлено, що подружжям спільно не обрано право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.

Відсутні підстави за встановлених фактичних обставин і для висновку, що є право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що на момент подання позову фактичні шлюбні відносини між подружжям припинено, останнім місцем спільного проживання подружжя є Україна, де продовжує проживати позивач та малолітня дитина сторін.

Отже, за наведених обставин справи суд приходить до висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми матеріального права України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них та інтересам їх малолітньої дитини, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 24, 105, 110, 112, 113 СК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 – адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу — задовольнити повністю.

Шлюб між громадянином російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Відділом ЗАЦС адміністрації Глушковського району Курської області 21 січня 2015 року, актовий запис № 04 — розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Вишнякова Ірина, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: громадянин російської федерації ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Головуючий:Ганько І. І.