Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №243/1563/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа 243/1563/26

Провадження 2/243/859/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 травня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Агеєвої О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року», цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Статіва Олена Володимирівни до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Статіва О.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 08.11.2005 року позивачка – ОСОБА_3 та відповідач – ОСОБА_4 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. За час перебування у шлюбі сторони набули у власність, на підставі договору купівлі- продажу від 22.07.2000 року, за реєстром №4612, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 1414100000:01:009:0884 за адресою АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу від 22.07.2000 року за реєстром №4614.

29.08.2008 року за рішенням Слов`янського міськрайсуду Донецької області (справа 2-6-2008) спільне майно було розподіллено між сторонами у рівних частках по 1/2 кожному та залишено у спільному користуванні. З 2005 року сторони будували своє життя окремо однин від одного так як діти на момент розірвання шлюбу були вже повнолітніми і мали власні родини. За для комфорту вони облаштували окремі входи до будинку і фактично будинок був розподілений на дві окремі квартири.

Позивачка хоче мати окремий об`єкт нерухомого майна з подальшим розподілом земельної ділянки між сторонами. Перебування майна у статусі спільної часткової власності позбавляє позивачку можливості його продати, тобто обмежує її право вільно розпоряджатися належний їй майном. Відповідач нібито і не заперечує проти того щоб кожна зі сторін мала окремий будинок, але вчиняти будь-які дії бажання не має, також не хоче нести фінансові витрати на вирішення цього питання, тому з метою захисту свого права на вільне розпорядження майном позивачка змушена звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст.364 ЦК України, позивач як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 286/3653/18.

Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна від 22 грудня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 належне позивачі майно може бути поділено за типом майна – житловий будинок, не проводячи будівельних робіт. Домоволодіння може бути розподіллено з виділом частки позивачці в одиницю, до складу якого входять фактично використовувані об`єкти нерухомості: житловий будинок літера «А-1» загальною площею 87.9 м.кв., житловою площею 52,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами.

Отже, до складу новоутвореного об`єкту нерухомого майна входить житловий будинок А-1, що складається з кімнат 1 -01/ площею 4.6 м.кв., 1-02/площею 5.6 м.кв., 1-03/ площею 6,6 м.кв., 1-04/ площею 28.7 м.кв. 1 -05/ площею 14.1 м.кв., 1-06/площею 4.6 м.кв., 1-07/ площею 23.7 м.кв., та господарських будівель та споруд -літня кухня літера І, гараж З, сарай Є, И, вбиральня, душ Ж, ворота з хвірткою №1, ворота №2, огорожа №3, замощення 1.

Так у власності відповідача залишається частка будинку загальною площею 85.4 кв.м., яка складається з кімнат 2-01/площею 10.4 кв.м., 2-02/площею 10.7 кв.м., 2-03/ площею 12.4 кв.м., кімнати І/площею 9.1 кв.м., 2-04/площею 19.4 кв.м., кімнати 2-05/площею 10.4 кв.м., кімнати 2-06/площею 13.0 кв.м., та господарські будівлі і споруди сарай літера В, погріб літера Г, літня кухня літера Д, які побудовані на тієї частині земельної ділянки, яка фактично перебуває у користуванні відповідача.

Частка що залишається у власності відповідачки відповідає законодавчо встановленим нормам жилої площі в України, яка відповідно до ст.47 ЖК України становить 13.65 кв.м./особу.

На підставі викладеного позивач просить суд:

- припинити право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з Літера «А-1» – житловий будинок (загальна площа – 173.3 кв.м. ; Літера «Д» – літня кухня; Літера «В», – сарай; Літера «Є» – сарай; Літера «Г» – погріб; Літера «Ж» – душ, вбиральня; Літера «З» – гараж; Літера «І» – літня кухня; №1 – ворота з хвірткою; №2 – ворота, №3 горожа, замощення І;

-визнати право власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яке складається з житлового будинок А-1, загальною площею 87.9 кв.м. та господарськи х будівель і споруд -літня кухня літера І, гараж З, сарай Є, И, вбиральня, душ Ж, ворота з хвірткою №1, ворота №2, огорожа №3, замощення 1, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1414100000:01:009:0884, 1/2 частка якої належить ОСОБА_6 на праві приватної власності;

- визнати право власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , яке складається з житлового будинок А-1, загальною площею 85.4 кв.м. та господарських будівель і споруд сарай літера В, погріб літера Г, літня кухня літера Д, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1414100000:01:009:0884, 1/2 частка якої належить ОСОБА_8 на праві приватної власності.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача – адвоката Статіви О.В. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Крім того, не заперечує проти прийняття у справі заочного рішення.

Відповідач повідомлявся належним чином, про дату, час та місце розгляду справи, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, однак, в судове засідання не з`явився, про причини неприбуття суду не повідомив, жодних клопотань, пояснень або відзиву від відповідача не надходило, з огляду на що, враховуючи згоду позивача, суд на підставі п. п. 3, 4, ч. 1 ст. 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 22.07.2000 року, посвідчених приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Мурадовою С.Г. ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку та будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0611 гектарів.

Згідно з вказаним договором на зазначеній земельній ділянці знаходиться один житловий будинок дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею – 69,1 кв.м., позначений в плані літерою А-1, та слідуючи будівлі і споруди: гараж цегловий Б, сарай цегловий В, льох листовий Г, літня кухня дерев`яна, обкладена цеглою Д, сарай частково цегловий, частково гипсоблоковий Е, сарай дощатий, обкладений цеглою Ж, вбиральня цеглова З, ворота №-1, замощення №-2, паркан №-3. Зареєстровано в реєстрі за № 4612 та № 4614.

Крім того, в матеріалах справи мається державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДН № 174294 від 04.10.2000 року відповідно до якого власником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

З свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що 08 листопада 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що зроблений відповідний актовий запис № 502.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2008 року по цивільній справі № 2-6-2008 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному сумісному майна і про розподіл спільного майна були задоволені та визнано за ОСОБА_1 право власності на частину жилого будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , припинено право власності ОСОБА_2 на часину жилого будинку з господарським та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_10 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,0611 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та припинено право власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки загальною площею 0,0611 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав № 365888413 від 15.02.2024 року, право власності на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 173.3 кв.м розташованого за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі рішення суду № 2-6-2008, виданого 29.08.2008 року Слов`янським міськрайонним судом.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав № 369548175 від 13.03.2024 року право власності на частку земельної ділянки за кадастровим номером 1414100000:01:009:0884 площею 0.0611 Га, належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі рішення суду № 2-6-2008, виданого 29.08.2008 року Слов`янським міськрайонним судом.

З Витягу з Державного реєстру речових прав № 365889306 від 15.02.2024 року, право власності на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 173.3 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу № 4612, виданого22.07.2000 року приватним нотаріусом Мурадовою С.Г., та на підставі рішення суду № 2-6-2008, виданого 29.08.2008 року Слов`янським міськрайонним судом.

Відповідно до Витягу в з Державного реєстру речових прав № 369547423 від 13.03.2024 року право власності на частку земельної ділянки за кадастровим номером 1414100000:01:009:0884 площею 0.0611 Га, належить ОСОБА_2 на підставі рішення суду № 2-6-2008, виданого 29.08.2008 року Слов`янським міськрайонним судом, та ні підставі державного акту на право приватної власності на землю № ІІІ-ДН№174294, виданого 04.10.2000 Виконавчим комітетом Слов`янської міської ради.

Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна від 22 грудня 2025 року виконаного ФОП ОСОБА_11 житловий будинок літ «А-1», загальною площею 87,9 кв. м., житловою площею 52,4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за технічними показниками може бути поділено за типом майна: житловий будинок, не проводячи будівельних робіт.

Крім того, з вказаного висновку вбачається технічна характеристика буднику: літ «А-1» житловий будинок, загальною площею 173,3 кв.м., сарай літ «В», погріб літ «Г», літня кухня літ «Д», сарай літ «Є», вбиральня, душ, літ «Ж», гараж літ «З», літня кухня літ «І», ворота з хвірткою № 1, ворота №2, огорожа № 3, замощення І, фактичне користування: Літ «А-1» житловий будинок, загальною площею – 87,9 кв.м., житловою площею 52,4 кв.м., а саме: коридор 1-01/4,6, коридор 1-02/5,6кв.м., санвузол 1-03/6,6 кв.м., житлова 1-04/28,7 кв.м., передпокій 1-05/14,1 кв.м, кухня 1-06/4,6 кв.м. житлова 1-07/23,7 кв.м., сарай літ «Є», вбиральня, душ літ Ж, гараж літ «З», літня кухня літ «І», ворота з хвірткою № 1, ворота № 2, огорожа №3, замощення І.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами від 12.12.2025 року, виготовленого ФОП ОСОБА_11 на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 складається з житлового будинку, масандри, тамбуру, сараю, вбиральні, душу, літньої кухні, ворота з хвірткою, огорожа, замощення з відповідними характеристиками, зазначеними в технічному паспорті. Крім, того, з вказаного технічного паспорту вбачається, що будинок містить коридор 1-01/4,6, коридор 1-02/5,6кв.м., санвузол 1-03/6,6 кв.м., житлова 1-04/28,7 кв.м., передпокій 1-05/14,1 кв.м, кухня 1-06/4,6 кв.м. житлова 1-07/23,7 кв.м.

Таким чином, судом встановлено, що фактично сторони розподілили будинок на дві частини, кожна з яких становить окремі об`єкт і може бути виділений поділено за типом майна – житловий будинок, не проводячи будівельних робіт.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статте. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Приписами ч.1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частинами 1- 3 ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Тобто, з огляду на викладене, вбачається, що право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Приписами статті 361 ЦК України визначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2023 у справі №161/23210/21).

За приписами 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі Інструкція).

Пунктами 1.2, 2.4, 3.10, 3.11 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року, передбачено, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2), який готує суб`єкт господарювання.

Згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 липня 2021 року (справа № 310/7011/17), здійснено висновок про те, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року (справа № 495/3521/18) зазначено, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

В Постанові від 23.04.2025 року у справі № 357/3145/20 Велика Палати Верховного суду вказала, що «у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень – також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 ЖК України. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частко іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд ма зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що сторони дійсно є співвласниками об`єкта нерухомого майна та позивачка виявила мати окремий об`єкт нерухомого майна та є технічна можливість такого виділення, зважаючи на те, що частка позивача фактично складається із окремого будинку, з урахуванням наведених норм законодавства, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності та кожний доказ окремо, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено її право власності на майно, проте дане майно перебуває у спільній частковій власності, що позбавляє позивачку вільно розпоряджатися належним їй майном, задоволення позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 328, 355, 356, 358, 361, 364, 367 ЦК України, ст.ст. 12, 13,81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Статіва Олена Володимирівни до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з Літера «А-1» – житловий будинок - загальна площа – 173.3 кв.м. ; Літера «Д» – літня кухня; Літера «В», – сарай; Літера «Є» – сарай; Літера «Г» – погріб; Літера «Ж» – душ, вбиральня; Літера «З» – гараж; Літера «І» – літня кухня; №1 – ворота з хвірткою; №2 – ворота, №3 огорожа, замощення І.

Визнати право власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 87.9 кв.м. та господарських будівель і споруд -літня кухня літера І, гараж З, сарай Є, И, вбиральня, душ Ж, ворота з хвірткою №1, ворота №2, огорожа №3, замощення 1, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1414100000:01:009:0884, 1/2 частка якої належить ОСОБА_12 на праві приватної власності.

Визнати право власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 85.4 кв.м. та господарських будівель і споруд сарай літера В, погріб літера Г, літня кухня літера Д, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1414100000:01:009:0884, 1/2 частка якої належить ОСОБА_13 на праві приватної власності.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Донецької області О.В. Агеєва