Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №127/37491/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/37491/25

Провадження № 3/127/7814/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 25.11.2025 о 09.53 год по вул. Немирівське шосе, 203-а в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки BMW, р.н. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав і суду пояснив, що працівники поліції зазначали, що він був блідий, тому він сказав, що хоче пройти огляд на стан сп`яніння. Його оглянули в лікарні, нічого не виявили, однак потім лікар щось робила з тестом і сказала, що результат позитивний.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підтримав подане до суду клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що судова експертиза на підтвердження чи спростування факту перебування його підзахисного у стані наркотичного сп`яніння, рішення про призначення якої прийняте, в межах строку зберігання зразків біологічного середовища, однак зазначені зразки не були надані для дослідження експертам.

Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 25.11.2025 о 09.53 год по вул. Немирівське шосе, 203-а в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки BMW, р.н. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння.

На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення надані рапорт поліцейського (далі – Рапорт), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Направлення), висновок медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Висновок), диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі Запис).

З Рапорту випливає, що під час спілкування з водієм у останньої були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння – звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість ходи, неприродна блідість обличчя.

Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками наркотичного сп`яніння, як слідує з наведеної Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

У постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23).

Тому Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами.

З наданого суду Запису випливає, що факт виявлення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознаки наркотичного сп`яніння, частково був підтверджений і Записом.

Отже, наведені у Рапорті та частково підтверджені Записом ознаки передбачені пунктом 4 розділу І Інструкції як підстава для направлення водія транспортного засобу на огляд на стан наркотичного сп`яніння.

З Висновку випливає, що на час проведення огляду 25.11.2025 о 10.35 год – ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, викликаному вживанням PVP.

Оцінюючи доводи захисника в частині порушення порядку огляду на стан сп`яніння, суд вважає за доцільне зауважити, що процедура огляду на стан сп`яніння регламентована статтею 266 КпАП.

Згідно з частиною першою статті 266 КпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Зі змісту речення першого частини другої статті 266 КпАП випливає, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до речення першого частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з реченням першим частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Реченням другим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

При цьому реченням третім частини третьої статті 266 КпАП визначено, що проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Суд враховує, що реченням першим частини четвертої статті 266 КпАП регламентовано, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з реченням другим частини четвертої статті 266 КпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до речення третього частини четвертої статті 266 КпАП кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

У постанові від 10.07.2025 (справа № 990SCGC/9/25) Верховний Суд (далі – ВС) зазначив таке.

Відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, ПДР та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).

Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і ПДР, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до частини другої статті 266 КпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (частина п`ята статті 266 КпАП).

За змістом частини шостої статті 266 КпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком № 1103. Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Відповідно до пункту 4 розділу I Інструкції № 1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І цієї Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.

Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції № 1452/735 та пунктом 3 Порядку № 1103 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом (пункт 1 розділу II Інструкції № 1452/735).

При цьому пункт 3 розділу І Інструкції № 1452/735 визначає ознаки алкогольного, а не наркотичного сп`яніння.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КпАП (пункт 7 розділу І Інструкції № 1452/735).

Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 встановлено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 визначено, що в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє зазначену особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, як зазначив ВС, саме у випадку алкогольного сп`яніння передбачений огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Вказане підтверджує назва та зміст розділу ІІ Інструкції № 1452/735 - «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів», який регламентує проведення поліцейським огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

Тому приписи розділу ІІ Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тільки алкогольного. На це вказує і пункт 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735. Тобто поліцейський не проводить огляду на стан таких різновидів сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

Приписи статті 266 КпАП, якщо їх застосовувати без системного зв`язку з наведеними вище приписами Порядку № 1103 й Інструкції № 1452/735, а також не враховувати мету адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП і процедур, встановлених задля фіксації відповідних правопорушень, справді можуть допускати таке буквальне тлумачення, за якого огляд водія із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу поліцейський проводить у випадку кожного виду сп`яніння, а не тільки алкогольного. Проте згідно із частиною шостою статті 266 КпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписи розділу II Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу застосовуються лише до процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння незастосовні. На це вказує і пункт 12 розділу II Інструкції № 1452/735, відповідно до якого в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І Інструкції № 1452/735, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, доводи захисника в частині того, що не був дотриманий порядок проведення огляду його підзахисного на стан сп`яніння, у зв`язку з невиконанням приписів частини другої статті 266 КпАП суд до уваги в якості правової підстави для визнання результатів проведеного огляду на підставі частини п`ятої статті 266 КпАП не приймає.

Оцінюючи доводи захисника в частині неможливості врахування Висновку в якості доказу винуватості його підзахисного, суд вважає за доцільне зауважити таке.

За клопотанням захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, 28.01.2026 судом винесена постанова про призначення у справі відповідної судової експертизи. Копія постанови була направлена до Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи в частині проведення експертизи. Копія постанови в частині надання зразків біологічного середовища була направлена до КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка».

04.02.2026 до суду надійшов лист за підписом начальника ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Жука В. від 04.02.2026. У зазначеному листі суд був повідомлений про зміну юридичної особи і очолювана установа є правонаступником реорганізованого бюро судово-медичних експертиз. Також суд був повідомлений про неможливість проведення експертизи у зв`язку з відсутністю належного фінансування та було запропоноване питання повідомити ініціатору призначення експертизи про доцільність здійснення такої оплати. Крім того, суд був повідомлений про те, що проведення експертизи буде розпочате після здійснення оплати та надходження біологічних зразків середовища.

У зв`язку з черговим нагадуванням КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» про необхідність виконання постанови суду від 28.01.2026 в частині надання судовим експертам зразків біологічного середовища 19.03.2026 судом отриманий лист за підписом директора зазначеної установи ОСОБА_2 від 16.03.2026. Згідно із зазначеним листом станом на 11.03.2026 зразки біологічного середовищі був знищений у зв`язку із закінченням строку його зберігання.

Відповідно до речення першого абзацу першого пункту 9 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. При цьому реченням другим абзацу першого пункту 9 розділу ІІІ Інструкції визначено, що один набір використовується для первинного дослідження. Зі змісту речення третього абзацу першого пункту 9 розділу ІІІ Інструкції випливає, що другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.

Згідно з абзацом другим пункту 9 розділу ІІІ Інструкції другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Як суд зазначив вище, Висновок був складений за результатами огляду ОСОБА_1 25.11.2026 о 10.35 год. З огляду на приписи абзацу другого пункту 9 розділу ІІІ Інструкції строк зберігання зразків біологічного середовища, відібраних у ОСОБА_1 для проведення його огляду на стан наркотичного сп`яніння, спливав 26.02.2026. Тобто рішення про призначення судової експертизи у справі за клопотанням захисника було прийняте поза межами строку зберігання біологічних зразків середовища ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд враховує, що згідно із заявою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка надійшла до суду 12.01.2026, про відкладення судового розгляду. Заява мотивована тим, що між особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та захисником 08.01.2026 укладений договір про надання правової допомоги. У зв`язку з надходженням зазначеної заяви захисника судом був відкладений розгляд справи на 28.01.2026. Клопотання про призначення судової експертизи до суду захисником було подане 22.01.2026, і відповідне рішення судом було прийняте 28.01.2026, тобто в межах строку зберігання зразків біологічного середовища.

З огляду на викладене здійснення посилання захисника на безпідставне знищення таких зразків закладом охорони здоров`я, який склав Висновок, суд вважає таким, що знайшло своє підтвердження за результатами судового розгляду.

Оцінюючи доводи захисника в частині неможливості врахування Висновку в якості доказу винуватості його підзахисного у зв`язку з недотриманням порядку проведення огляду, визначеного розділом ІІІ Інструкції, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Зі змісту пункту 7 розділу ІІІ Інструкції випливає, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Згідно з реченням першим пункту 8 розділу ІІІ Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. Реченням другим пункту 8 розділу ІІІ Інструкції визначено, що у разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Відповідно до речення першого абзацу першого пункту 9 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. При цьому реченням другим абзацу першого пункту 9 розділу ІІІ Інструкції визначено, що один набір використовується для первинного дослідження. Зі змісту речення третього абзацу першого пункту 9 розділу ІІІ Інструкції випливає, що другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.

Згідно з абзацом другим пункту 9 розділу ІІІ Інструкції другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Абзацом четвертим пункту 9 розділу ІІІ Інструкції визначено, що для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові.

Суд враховує, що надані суду матеріали не містять відомостей виконання імперативних вимог речення другого пункту 8 розділу ІІІ Інструкції в частині проведення підтверджуючого дослідження.

Відповідно до частини п`ятої статті 266 КпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов`язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов`язку для правозастосовного органу довести вину суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.

Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття „вина“ і обов`язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб`єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.

Як суд зазначив вище, надані суду матеріали свідчать про недотримання імперативних вимог пунктів 8 та 9 розділу ІІІ Інструкції. Тому з огляду на приписи частини п`ятої статті 266 КпАП Висновок не може бути використаний в якості доказу винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вжиті судом заходи за ініціативою сторони захисту щодо проведення відповідної судової експертизи з метою спростування або підтвердження Висновку були несвоєчасними у зв`язку із закінченням строку зберігання зразків біологічного середовища на час прийняття судом відповідного процесуального рішення про призначення судової експертизи.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджена винуватість останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 184, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: