Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №185/10465/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1340/26 Справа № 185/10465/22 Суддя у 1-й інстанції - Мицак М. С. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Погрібної Т.С. на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.,

за участю:

захисника особи, що притягується

до адміністративної відповідальності

в режимі відеоконференції Погрібної Т.С.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року водій ОСОБА_1 10 листопада 2022 року о 13 год. 40 хв. по вул. Суходольській в м. Ізюм керував автомобілем «Skoda SuperB», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Alcotest Drager 6820» у присутності свідків, результат позитивний 3,05 проміле.

В апеляційній скарзі адвокат Погрібна Т.С. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови зазначивши, що постанова ухвалена 12 січня 2023 року за відсутності ОСОБА_1 , який не був присутній у судовому засіданні, оскільки не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Зазначає, що у тексті постанови зазначено адресу: АДРЕСА_2 , яка не відповідає зареєстрованому місцю проживання апелянта: АДРЕСА_1 , тому отримання кореспонденції, направленої судом за вказаною адресою, було неможливим. При цьому наявна у справі довідка про доставку SMS-повідомлення від 08.12.2022 року не може вважатися належним доказом повідомлення, оскільки в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про згоду на отримання судових повідомлень засобами мобільного зв`язку (SMS або Viber), що свідчить про відсутність його волевиявлення на такий спосіб комунікації. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вручення ОСОБА_1 копії постанови суду. Вказує, що лише після надходження з Ізюмського відділу державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження № 71106477 з примусового виконання постанови суду від 12.01.2023 року апелянт дізнався про наявність судового рішення. Фактично з ОСОБА_1 у примусовому порядку було стягнуто лише судовий збір, при цьому виконавче провадження щодо стягнення штрафу не відкривалося. Стверджує, що лише у березні 2026 року ОСОБА_1 фактично дізнався про існування постанови суду, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням штрафу та позбавленням права керування транспортними засобами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника, дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.

За вимогами ст. 294 КУпАП оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення передбачено протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Правила ст. 294 КУпАП слід розглядати як конкретні аспекти права на доступ до суду.

В апеляційній скарзі захисника порушується питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, однак суддя не вбачає наявності поважних причин пропуску строку з огляду на наступне.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Погрібна Т.С. звернулася до суду першої інстанції через систему “Електронний суд” 31 березня 2026 року з апеляційною скаргою, яку судом було зареєстровано 01 квітня 2026 року, тобто після закінчення десятиденного строку на оскарження постанови суду, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, і більше ніж через три роки після винесення оскаржуваної постанови.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 було відомо про наявність щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також про його направлення до суду першої інстанції для розгляду, про що свідчить його особистий підпис.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали адміністративної справи містять довідку про доставку судової повістки на зазначений у письмових поясненнях ОСОБА_1 номер мобільного телефону, що свідчить про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду вказаної справи, а тому у нього були наявні об`єктивні можливості для оскарження постанови судді в межах строку на апеляційне оскарження.

Крім того, згідно постанови державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13 вересня 2023 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 496,20 грн. на підставі постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №185/10465/22 від 12.01.2023 року.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, відповідно до якої особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Відповідно до ст. 116 КПК України закон вимагає додержання процесуальних строків.

Зазначені положення є визначальними і в практиці Європейського Суду з прав людини, якою передбачено вимоги про юридичну визначеність судових рішень, складовою якої є обов`язковість судових рішень, які вступили в законну силу, і дотримання учасниками судового провадження процесуальних строків.

Лише наявність поважних причин, які повинна довести особа, яка заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, у відповідності до ст. 117 КПК України є підставою для поновлення пропущеного строку.

Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, постанова ВСУ від 13 липня 2016 року по справі № 3-774гс16), так і судова практика Європейського суду з прав людини.

В той же час строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

З огляду на викладене захисником Погрібною Т.С. в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року не наведено жодних поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та таких причин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити захиснику особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Погрібній Т.С. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Погрібної Т.С. на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду С.І.Крот