Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №135/333/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/333/26

Провадження № 3/135/119/26

ПОСТАНОВА

іменем України

04.05.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, — адвоката Конякіна М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи

28.02.2026 о 23 год 25 хв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Наконечного в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив наїзд на бетонний стовп та металевий паркан, що спричинило механічні пошкодження вказаного транспортного засобу.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), тобто вчинив адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Крім того, 28.02.2026 о 23 год 25 хв в місті Ладижин Гайсинського району Вінницької області по вулиці Наконечного водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди за допомогою приладу «Drager», ARSM-0781, результат 1,17‰.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9. «а» ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Процесуальні дії суду та забезпечення права на захист

2.1. Повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи

Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; за відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише за наявності даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду та за умови, що від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, не належать до категорії справ, у яких законом встановлено обов`язкову участь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тому за умови її належного та своєчасного повідомлення, а також за відсутності клопотання про відкладення розгляду, такі справи можуть бути розглянуті за відсутності цієї особи.

Суд установив, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про кожне судове засідання: судовими повістками, надісланими рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, зазначену самим ОСОБА_1 у протоколах про адміністративні правопорушення ( АДРЕСА_1 ); шляхом надсилання судових повісток у формі SMS?повідомлень на абонентський номер мобільного зв`язку, наданий ОСОБА_1 під час складення протоколів і зазначений у розписці про згоду на отримання повісток у такий спосіб; а також шляхом завчасного повідомлення його захисника, адвоката Конякіна М.С., повноваження якого підтверджено ордером, що захисник підтвердив у судовому засіданні.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , попри неодноразове належне повідомлення про дату, час і місце судових засідань, у жодне із призначених засідань не з`явився, однак підтримував комунікацію із судом та ініціював подання клопотань про відкладення розгляду справи. Окрім направлення судових повісток, з ним здійснювалася телефонна комунікація, про що складено відповідні телефонограми.

16.03.2026 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Бодачевського Р.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю підготовки до її розгляду, яку суд задовольнив, відклавши розгляд справи. 23.03.2026 ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте подав заяву про відкладення розгляду у зв`язку з необхідністю укладення договору з іншим захисником; це клопотання суд урахував і розгляд справи знову відклав. 27.03.2026 ОСОБА_1 повторно не з`явився, звернувшись із заявою про відкладення розгляду у зв`язку з потребою нового захисника підготуватися до судового розгляду; зазначене клопотання також було задоволено судом.

13.04.2026 у чергове судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надіславши на офіційну електронну адресу суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікарняному, до якої долучив медичний висновок. 04.05.2026 ОСОБА_1 жодного належно оформленого клопотання про відкладення розгляду справи, поданого в порядку, визначеному процесуальним законом, не подав, а належні докази поважності причин його неявки до суду відсутні в матеріалах справи.

Поштові відправлення, повернуті відділенням поштового зв`язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» або «за закінченням строку зберігання», відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, розцінюються як належне повідомлення адресата, оскільки обов`язок щодо отримання кореспонденції за зареєстрованою адресою покладається на саму особу.

У судовому засіданні 04.05.2026 інтереси ОСОБА_1 представляв захисник, адвокат Конякін М.С., який не заперечував проти розгляду справи за відсутності його підзахисного та реалізував надані законом процесуальні права у повному обсязі.

За наведених обставин суд доходить висновку, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу (16.03.2026, 23.03.2026, 27.03.2026, 13.04.2026, 04.05.2026) не з`являвся до суду, хоча був належним чином повідомлений про дату й час розгляду справи, а послідовне подання клопотань про відкладення розгляду свідчить про свідоме затягування провадження та небажання брати участь у судовому розгляді.

За таких умов відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні є наслідком його власної процесуальної поведінки, а не результатом порушення судом обов`язку належного повідомлення. З огляду на належне повідомлення особи, неодноразове надання їй можливості реалізувати право на захист, а також участь у розгляді справи її захисника, суд визнає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , не порушуючи гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

2.2. Об`єднання справ в одне провадження

Оскільки обидва протоколи стосуються однієї і тієї ж особи, складені за результатами однієї події та підлягають одночасному розгляду одним судом, відповідно до частини другої статті 36 КУпАП справи об`єднано в одне провадження з присвоєнням справі № 135/333/26.

3. Позиція сторони захисту

Інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судовому засіданні представляв захисник, адвокат Конякін М.С., який просив закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю вини його підзахисного у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, захисник, зокрема, стверджував, що причинoю дорожньо?транспортної пригоди (далі – ДТП) став неналежний стан дорожнього покриття: ожеледиця та сніг на проїзній частині в темну пору доби, що, на його переконання, позбавило водія об`єктивної можливості уникнути зіткнення. На думку сторони захисту, у матеріалах справи відсутні докази перевищення швидкості руху чи інших порушень Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 , у справі не призначалась і не проводилась судова автотехнічна експертиза, яка могла б встановити технічну можливість уникнення ДТП з урахуванням фактичних дорожніх умов, а у схемі місця пригоди стан дорожнього покриття зазначено як «сухе», що, за твердженням захисника, суперечить відеозапису з місця події, на якому зафіксовано сніг та ожеледицю.

Також захисник зазначив, що внаслідок події не постраждали інші учасники дорожнього руху та не були пошкоджені об`єкти інфраструктури (бетонний стовп і металевий паркан), а механічні пошкодження отримав лише автомобіль самого ОСОБА_1 , що, на його думку, не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки не доведено заподіяння шкоди іншому майну. У зв`язку з цим сторона захисту вважає, що сама подія за своїми ознаками не відповідає визначенню ДТП у розумінні Правил дорожнього руху, а отже, відсутні й законні підстави для проведення огляду водія на стан сп`яніння як наслідку такої події.

Окремо захисник поставив під сумнів належність та допустимість доказів, які, за матеріалами справи, підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння. За його поясненнями, ОСОБА_1 приблизно за чотири години до поїздки вжив одну пляшку пива, що, з огляду на надані захистом аргументи, не могло зумовити показник 1,17 ‰, зафіксований приладом; у роздруківці результату тесту прилад відобразив температуру повітря +6 °C, хоча фактично вночі під час події спостерігався мінусовий температурний режим, що, на думку захисника, ставить під сумнів коректність вимірювання; наявна розбіжність у зазначенні моделі приладу, оскільки в акті огляду зазначено «Drager ARSM?0781», тоді як у роздруківці результату вказано «Drager Alcotest 6820», а з роздруківки вбачається, що останнє калібрування приладу проводилося у жовтні 2025 року, що, на переконання захисника, не гарантує його належного технічного стану на момент події у лютому 2026 року.

Крім того, захисник стверджував, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 право пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки, що, на його думку, є істотним порушенням порядку притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП. Описані в протоколі ознаки сп`яніння (нечітка мова, хитка хода) захисник вважає надуманими, посилаючись на відеозапис з місця події, на якому, за його твердженням, водій спілкується послідовно й адекватно, без ознак порушення координації рухів. Також він звернув увагу суду на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, на його переконання, підтверджують як незадовільний стан дорожнього покриття, так і некоректну поведінку окремих сторонніх осіб, які перебували на місці події та провокували конфліктну ситуацію, що, на думку захисника, повинно враховуватися під час оцінки доказів у справі.

4. Норми права, які застосовує суд

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП покладає на суд обов`язок з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях усіх ознак складу правопорушення — об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Суд також керується принципом презумпції невинуватості, закріпленим у статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності. Водночас зазначений принцип не звільняє суд від обов`язку дати оцінку всім доказам у їх сукупності та сформулювати обґрунтований висновок.

5. Оцінка доказів та правова кваліфікація дій ОСОБА_1 .

5.1. Щодо кваліфікації дій за статтею 124 КУпАП

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, полягає у порушенні учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Для наявності складу цього правопорушення достатньо встановити: факт порушення водієм вимог Правил дорожнього руху; настання матеріальних наслідків у вигляді пошкодження майна; причинно-наслідковий зв`язок між таким порушенням і вказаними наслідками.

Відповідно до пункту 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій зобов`язаний ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у його діях складу зазначеного правопорушення. Зокрема такими доказами є:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 603278 від 01.03.2026, складений уповноваженим працівником поліції відповідно до вимог статті 256 КУпАП, що містить усі необхідні відомості про час, місце та обставини події, відомості про особу водія, посилання на конкретні пункти Правил дорожнього руху та опис наслідків. З протоколом ОСОБА_1 ознайомлено, ним особисто підписано без будь-яких зауважень щодо порядку складення чи змісту, що, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, свідчить про належність та допустимість цього документа як доказу;

- схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.02.2026, складена на уніфікованому бланку відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та долучена до протоколу як його невід`ємна частина. На схемі графічно відображено ділянку проїзної частини по вул. Наконечного в м. Ладижині, смуги руху, напрямок руху транспортного засобу, кінцеве положення автомобіля «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_1 , а також стаціонарні об`єкти, до яких здійснено прив`язку (перешкода у вигляді стовпа та лінія огорожі), із зазначенням відстаней від автомобіля до краю проїзної частини та цих об`єктів. Схему підписано поліцейським, який її склав, та ОСОБА_1 без будь-яких зауважень щодо змісту, розташування об`єктів чи правильності нанесених замірів, що свідчить про погодження ним зафіксованої обстановки на момент події;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він зазначає, що 28.02.2026 приблизно о 23 год 25 хв, керуючи автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Наконечного в м. Ладижині, не впорався з керуванням у зв`язку з ожеледицею: після здійснення обгону натиснув на гальма, однак через слизьке покриття транспортний засіб не піддавався керуванню, автомобіль занесло на узбіччя, де під час заносу він допустив наїзд на стовп, оскільки на той момент автомобіль, за його словами, був некерований. ОСОБА_1 також вказав, що, окрім нього самого, стовпа та належного йому транспортного засобу, інших потерпілих чи пошкодженого майна немає. Пояснення записано зі слів ОСОБА_1 , ним прочитано й власноруч підписано без зауважень, що підтверджує добровільність та узгодженість викладених відомостей із його волевиявленням. Відеозапис цих пояснень свідчить про те, що їх зміст формулювався за активної участі самого ОСОБА_1 : поліцейський неодноразово уточнював у нього, як саме викласти обставини події, зокрема щодо наїзду на стовп, а ОСОБА_1 підтверджував і коригував формулювання, наполягаючи на включенні фрази про те, що «під час заносу, коли автомобіль був некерований, я збив стовп», а також на зазначенні, що, окрім нього самого, стовпа та його транспортного засобу, інших потерпілих немає;

- відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, безпосередньо досліджений у судовому засіданні. Запис є безперервним, не містить ознак монтажу, відображає обстановку на місці події, конфігурацію проїзної частини, розташування стаціонарних об`єктів, кінцеве положення транспортного засобу, а також процес оформлення адміністративних матеріалів. На відеозаписі видно, що ділянка дороги, де сталася подія, освітлена штучним вуличним освітленням, видимість елементів дороги та сталих орієнтирів є достатньою для безпечного керування транспортним засобом; проїзна частина на відрізку, де відбулося зіткнення, очищена, залишки снігу зосереджені переважно на узбіччі, ділянок суцільного крижаного покриття на смузі руху на записі не зафіксовано. Із відеозапису також убачається, що під час службового обговорення працівники поліції кваліфікують подію як таку, що сталася внаслідок неврахування водієм безпечної швидкості руху та подальшого наїзду на бетонний стовп і секцію огорожі, що кореспондує змісту протоколу та схеми. Дії працівників поліції під час оформлення матеріалів відповідають вимогам зазначеної Інструкції, порушень процесуального порядку чи перевищення повноважень на відео не встановлено.

Доводи сторони захисту про те, що на схемі місця ДТП не зазначено бетонного стовпа та металевого паркану, суд оцінює критично. Вимоги Інструкції не зобов`язують поліцейського обов`язково дублювати всі зображені на схемі об`єкти текстовими підписами; достатньою є їх графічна фіксація з прив`язкою до сталих орієнтирів і зазначенням відповідних даних у таблиці на бланку. Із наявної схеми убачається, що перешкода, з якою зіткнувся автомобіль, та лінія огорожі нанесені графічно, їх місцезнаходження та відстані до транспортного засобу визначені замірами, при цьому водій власноруч підписав схему без будь-яких зауважень, у тому числі без вказівок на відсутність зазначених об`єктів. Відеозапис, на якому зафіксовано службове спілкування працівників поліції додатково підтверджує, що під час оформлення матеріалів вони однозначно ідентифікували пошкоджені об`єкти як бетонний стовп та секцію огорожі, і пов`язували їх відновлення саме з діями ОСОБА_1 . За таких умов посилання сторони захисту на незазначення стовпа і паркану на схемі не спростовують ні факту їх існування на місці події, ні механізму наїзду.

Суд критично ставиться й до тверджень сторони захисту про те, що причиною ДТП була виключно неналежна якість дорожнього покриття (наявність ожеледиці). Зі схеми місця ДТП та відеозапису вбачається, що подія сталася на відрізку дороги, який освітлений вуличними ліхтарями, видимість дороги не була ускладнена, межі елементів дороги та розташування сталих орієнтирів чітко розпізнаються, що забезпечувало водієві можливість обрати безпечну швидкість руху та здійснювати маневрування. На відеозаписі не зафіксовано наявності суцільного шару снігу чи льоду на смузі руху; сніг наявний переважно на узбіччях.

За змістом пункту 12.1 Правил дорожнього руху навіть за наявності ожеледиці водій зобов`язаний бути уважним, ураховувати пору року, дорожню обстановку та технічний стан транспортного засобу, обирати таку швидкість, яка дає змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Дорожній рух є діяльністю підвищеної небезпеки, тому на водія покладається обов`язок не лише формально дотримуватися встановлених обмежень швидкості, а й динамічно реагувати на зміну дорожніх умов, у разі виникнення небезпеки негайно вживати заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди.

Матеріали справи не містять акту обстеження дорожніх умов, складення якого передбачено у разі виявлення дефектів дорожнього покриття чи інших супутніх причин, пов`язаних зі станом дороги, а також будь-яких інших документів чи матеріалів (фото?, відеофіксації, актів огляду), які б підтверджували невідповідність експлуатаційного стану проїзної частини технічним вимогам або наявність дефектів, що могли бути причиною події. У схемі місця ДТП, підписаній ОСОБА_1 без зауважень, відсутні будь-які позначки чи записи про недоліки в утриманні вулично?шляхової мережі як про супутню причину пригоди. За таких обставин твердження захисту про те, що ДТП сталася не з вини водія, а через неналежний стан дороги, спростовуються наявними у справі доказами та мають характер припущень, які відповідно до статті 252 КУпАП не можуть бути покладені в основу рішення.

Доводи сторони захисту про відсутність шкоди іншим учасникам дорожнього руху також не впливають на висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Об`єктивна сторона статті 124 КУпАП не вимагає обов`язкового заподіяння шкоди іншим особам; достатньо, щоб унаслідок порушення Правил дорожнього руху було пошкоджено транспортні засоби чи інше майно. У цій справі встановлено, що автомобіль «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження внаслідок зіткнення з бетонним стовпом та металевою огорожею, що підтверджує настання наслідків, передбачених диспозицією статті 124 КУпАП.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд розцінює як обраний ним спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності, який спростовується узгодженою сукупністю протоколу, схеми, його ж письмових пояснень та відеозапису з місця події.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, не обрав безпечної швидкості з урахуванням конкретних дорожніх умов, не забезпечив належного контролю над автомобілем, унаслідок чого допустив виїзд на узбіччя та зіткнення з бетонним стовпом і металевим парканом, що спричинило механічні пошкодження належного йому транспортного засобу. У його діях наявні всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

5.2. Щодо кваліфікації дій за частиною першою статті 130 КУпАП

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, полягає в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначений склад є формальним: правопорушення вважається закінченим з моменту початку керування транспортним засобом за наявності такого стану, незалежно від настання будь-яких наслідків.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення цієї заборони встановлено статтею 130 КУпАП.

Порядок виявлення стану сп`яніння врегульовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі — Інструкція № 1452/735).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у його діях складу зазначеного правопорушення. Зокрема:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 603256 від 01.03.2026, складений уповноваженим працівником поліції відповідно до вимог статті 256 КУпАП, містить відомості про час, місце, обставини події, посилання на підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху та ознаки сп`яніння, з протоколом ОСОБА_1 ознайомлено, ним особисто підписано без зауважень щодо змісту чи порядку складення;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.02.2026, у якому зафіксовано виявлені в ОСОБА_1 зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, хитка хода) та результат огляду — 1,17 ‰, отриманий за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», ARSM № 0781. Акт підписано ОСОБА_1 із відміткою про згоду з результатами, що узгоджується зі змістом відеозапису, на якому він результат тесту не заперечує;

- роздруківка результату тесту газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» ARSM № 0781 від 28.02.2026, яка містить дату й час проведення огляду, ідентифікаційні дані приладу та числовий показник 1,17 ‰, що суттєво перевищує допустимий поріг 0,2 ‰, передбачений законодавством для кваліфікації стану алкогольного сп`яніння;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28.02.2026 о 23 год 25 хв, у якому зафіксовано наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю, нечітка вимова, хитка хода) та зазначено заклад охорони здоров`я Ладижинську міську лікарню як місце проведення медичного огляду у разі незгоди водія з результатом огляду на місці;

- відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, долучений до матеріалів справи та безпосередньо досліджений судом. Запис є безперервним, не містить ознак монтажу й відображає: зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 після ДТП (нестійка хода, порушення чіткості мовлення); роз`яснення йому прав, зокрема права не свідчити проти себе за статтею 63 Конституції України; повідомлення про те, що проводиться відеофіксація; добровільне проходження огляду за допомогою газоаналізатора із детальним інструктуванням щодо порядку видиху; оголошення поліцейським нормативу «0,20 — норма, все, що більше — алкогольне сп`яніння» та результату тесту 1,17 ‰; відсутність з боку ОСОБА_1 будь?яких заперечень щодо процедури, показників приладу чи вимог про проведення медичного огляду; підписання ним акта огляду та протоколу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності з урахуванням вимог статті 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що кожен із них є належним та допустимим доказом, оскільки отриманий у передбаченому законом порядку з дотриманням приписів КУпАП, Інструкції № 1452/735 та законодавства у сфері метрології, а в сукупності такі докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та формують цілісну, логічну й послідовну картину обставин події.

Доводи сторони захисту про неправомірність огляду на стан сп`яніння у зв`язку з відсутністю ДТП, а також посилання на окрему репліку працівника поліції під час прибуття на місце події про те, що він «не чує запаху алкоголю», суд оцінює критично. Зазначений довід є похідним від позиції захисту у частині статті 124 КУпАП і в цій частині відхиляється з підстав, викладених у пункті 5.1 цієї постанови. Окремо суд звертає увагу, що така репліка поліцейського, зроблена на початковому етапі спілкування до проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, не є процесуальним висновком про відсутність стану сп`яніння у водія, а лише відображає його первинне суб`єктивне враження в момент огляду місця події. Сам по собі вирваний із контексту фрагмент відеозапису не може спростувати встановлених у подальшому обставин і не позбавляє поліцейського права та обов`язку надалі оцінювати поведінку водія в динаміці. Подальша частина відеозапису, а також акт огляду та направлення на медичний огляд узгоджено свідчать про фіксацію у ОСОБА_1 характерних ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, хитка хода), які були покладені в основу рішення про проведення огляду. Відповідно до Інструкції № 1452/735 підставою для проведення огляду на стан сп`яніння є будь?яка з визначених у ній обставин, зокрема наявність зовнішніх ознак сп`яніння, виявлених під час безпосереднього спілкування з водієм. У цій справі такі ознаки підтверджуються сукупністю доказів — актом огляду, направленням та відеозаписом, що визнані судом взаємопов`язаними та достовірними, і є самостійною та достатньою підставою для проведення огляду незалежно від того, що в одній із початкових реплік поліцейського ознаки сп`яніння не були прямо констатовані.

Щодо посилання сторони захисту на невідповідність показника приладу кількості вжитого алкоголю.

Відповідно до статті 130 КУпАП та усталеної практики Верховного Суду юридичне значення для встановлення складу правопорушення має саме факт перебування водія у стані сп`яніння, підтверджений результатом огляду, проведеного з додержанням вимог Інструкції № 1452/735 та правил застосування спеціального технічного засобу, а не суб`єктивні твердження особи щодо кількості чи часу вживання алкоголю. Такі твердження є елементом обраної лінії захисту й не можуть переважати об`єктивні дані повіреного приладу за відсутності доказів його несправності або порушення процедури огляду.

Стан алкогольного сп`яніння вважається наявним у разі виявлення концентрації алкоголю понад 0,2 ‰ у повітрі, що видихається. Зафіксований у цій справі показник 1,17 ‰ більш ніж у п`ять разів перевищує зазначений поріг, що виключає можливість пояснити його будь-якими «похибками», індивідуальними особливостями обміну речовин чи неточностями пам`яті стосовно кількості випитого. Навіть за умов максимально допустимої метрологічної похибки значення 1,17 ‰ у будь-якому разі істотно перевищує межу 0,2 ‰, з якою закон прямо пов`язує наявність у водія стану алкогольного сп`яніння.

Суд виходить з того, що посилання водіїв на невідповідність показника приладу їхнім власним уявленням про кількість ужитого алкоголю не може розцінюватися як належне спростування результатів огляду за відсутності конкретних доказів неправильної роботи приладу, порушення порядку його застосування або фальсифікації матеріалів. Твердження «випив лише одну пляшку пива» суд оцінює як суб`єктивне сприйняття особи, яке не змінює доказової сили результату тесту, отриманого із застосуванням повіреного газоаналізатора. За таких обставин посилання сторони захисту на невідповідність показника 1,17 ‰ заявленому обсягу вжитого алкоголю є голослівними, ґрунтуються виключно на суб`єктивних твердженнях ОСОБА_1 і не спростовують встановленого у передбаченому законом порядку факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Щодо розбіжностей у зазначенні моделі приладу.

У акті огляду вказано проведення тесту за допомогою газоаналізатора «Drager», ARSM?0781, а в роздруківці результату — «Drager Alcotest 6820», ARSM № 0781. Серійний номер ARSM № 0781 є унікальним ідентифікатором конкретного екземпляра приладу; збіг цього номера в обох документах свідчить, що йдеться про один і той самий спеціальний технічний засіб. Відмінність між родовою назвою виробника («Drager») та повним комерційним найменуванням моделі («Drager Alcotest 6820») є суто технічною й не впливає на ідентифікацію приладу, а тому не створює сумнівів щодо допустимості доказу.

Щодо доводів про неналежну повірку та можливу технічну несправність приладу.

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016 та чинних метрологічних вимог, міжповірочний інтервал для вимірювачів вмісту алкоголю в повітрі, що видихається, становить один рік. З матеріалів справи вбачається, що остання повірка приладу Drager Alcotest 6820 ARSM № 0781 проведена у жовтні 2025 року, тобто станом на 28.02.2026 строк дії повірки не сплив. Жодних доказів, які б свідчили про несправність цього приладу або порушення умов його експлуатації, сторона захисту не надала. З огляду на це суд не вбачає підстав ставити під сумнів достовірність показника 1,17 ‰, тим більше з урахуванням того, що навіть максимальні межі допустимої похибки для такого класу приладів за робочих температур не здатні знизити цей показник до рівня, меншого за 0,2 ‰.

Щодо тверджень про відображення приладом температури +6 °C.

З технічної документації на газоаналізатор «Drager Alcotest 6820» випливає, що вбудований температурний сенсор фіксує насамперед температуру корпусу приладу, а не зовнішнього повітря. Оскільки прилад до моменту огляду перебував у службовому автомобілі з увімкненою системою опалення, а сам огляд проводився у безпосередній близькості до салону цього автомобіля, відображення температури +6 °C кореспондує реальному тепловому режиму приладу. Такий показник знаходиться в межах робочого діапазону температур (від –5 °C до +50 °C), що додатково підтверджує коректність вимірювання й не свідчить про технічну несправність засобу вимірювальної техніки.

Щодо тверджень про нероз`яснення права на медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 8 Інструкції № 1452/735 у разі незгоди водія з результатом огляду, проведеного на місці зупинки, поліцейський зобов`язаний направити такого водія до закладу охорони здоров`я для проведення огляду. Зміст цієї норми пов`язує обов`язок фактичного направлення до медичного закладу саме з наявністю заявленої водієм незгоди з результатом огляду на місці.

У даній справі вимоги Інструкції підтверджуються сукупністю доказів. У матеріалах наявне письмове направлення на огляд від 28.02.2026 о 23 год 25 хв із зазначенням конкретного закладу охорони здоров`я — Ладижинської міської лікарні, що свідчить про готовність поліцейських забезпечити проведення медичного огляду у разі відповідного волевиявлення водія. Відеозапис фіксує, що після проведення тесту ОСОБА_1 з результатом 1,17 ‰ ознайомлений, підписує акт огляду, активно обговорює наслідки (штраф, евакуатор, місце зберігання автомобіля), але жодних заяв про незгоду з результатом огляду чи вимог щодо доставлення до закладу охорони здоров`я не висловлює.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поліцейські створили реальну можливість для проведення медичного огляду (шляхом оформлення направлення до лікарні), однак у зв`язку з відсутністю незгоди з результатом тесту ОСОБА_1 цим правом не скористався, добровільно погодившись із результатами огляду на місці. Тому доводи захисту про порушення процедури в частині не роз`яснення права на медичний огляд спростовуються матеріалами справи і не приймаються судом.

Щодо оцінки опису зовнішніх ознак сп`яніння.

Виявлені поліцейським ознаки (запах алкоголю, нечітка мова, хитка хода) відповідають переліку, наведеному в Інструкції № 1452/735, і відображені як в акті огляду, так і в направленні на медичний огляд. На відеозаписі ці ознаки знаходять об`єктивне підтвердження у поведінці ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції. Водночас визначальним доказом стану алкогольного сп`яніння є результат вимірювання за допомогою повіреного спеціального технічного засобу з показником 1,17 ‰, а отже, навіть потенційні сумніви щодо суб`єктивної оцінки поведінки водія не здатні нівелювати належним чином оформлений результат тесту.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд розцінює як реалізацію права на захист і обраний ним спосіб поведінки в провадженні, який сам по собі не свідчить про відсутність складу правопорушення, але не спростовує сукупності об`єктивних доказів, отриманих у передбаченому законом порядку.

Суд також бере до уваги правові позиції Європейського суду з прав людини, зокрема викладені у рішенні Великої Палати від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. United Kingdom), згідно з якими особи, які володіють чи керують транспортними засобами, добровільно погоджуються з дією щодо них спеціальних правил, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння. Такий правовий режим не порушує гарантій Конвенції, а є виправданим обмеженням в інтересах безпеки інших учасників дорожнього руху.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння з концентрацією алкоголю 1,17 ‰ у повітрі, що видихається, порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України. У його діях наявні всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

6. Накладення адміністративного стягнення

Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчинених правопорушень, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Призначаючи стягнення, суд бере до уваги характер вчинених правопорушень (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є одним із найбільш небезпечних порушень у сфері безпеки дорожнього руху), фактичні обставини події (керування у нічний час за зимової слизькості, концентрація алкоголю, що більш ніж у п`ять разів перевищує встановлений поріг), вік та особу правопорушника (працездатний громадянин України), відсутність відомостей про притягнення його раніше до відповідальності за аналогічні правопорушення, а також те, що спричинені пошкодження не виходять за межі майнової шкоди.

Відповідно до статті 36 КУпАП у разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо, а якщо справи про ці правопорушення одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою) — остаточне стягнення визначається в межах санкції, встановленої за більш серйозне з вчинених правопорушень; до основного стягнення може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки справи про притягнення ОСОБА_1 за статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП розглядаються цим самим судом одночасно, остаточне адміністративне стягнення підлягає визначенню в межах санкції більш суворої норми — частини першої статті 130 КУпАП, яка передбачає значний фіксований штраф у поєднанні з позбавленням права керування транспортними засобами.

7. Судовий збір

Відповідно до статті 40?1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року становить 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 33, 36, 124, частиною першою статті 130, статтями 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП та, застосувавши статтю 36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачено не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови — не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу в строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови відповідно до статті 308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів із дня її винесення; апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Строк пред`явлення постанови до виконання — три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя