Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №642/6231/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/6231/25

Провадження № 3/642/1/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 травня 2026 року суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності, який надійшов до суду з Управління патрульної поліції ДПП в Харківській області у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471790 від 02.10.2025, 02 жовтня 2025 року, о 23 год. 27 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 у м. Харкові по вул. Женевській, 4 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 6820, прилад ARJL 0305, результат огляду становить 0,32 проміле, чим порушив п.2.9(а) ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом доставки SMS-повідомлення, а також шляхом направлення судової повістки за адресою зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, про причини неявки суду не повідомив. Однак звернувся до суду з письмовими поясненнями в яких зазначив, що провину він не визнає оскільки, правил дорожнього руху не порушував, причини зупинки його автомобіля співробітниками поліції були безпідставними. Він стверджує, що алкогольні напої в цей день не вживав, окрім, як використовував для свіжості дихання спрей стоматологічний EMOFRESH на спиртовій основі, а перед цим вживав апельсиновій фруктовий фреш, та не був обізнаний що вживання фруктових соків та використання засобів для ротової порожнини на спиртовій основі може привезти до відповідних похибків та невірних результатів тесту. Раніш до адміністративної відповідальності не притягувався, та не порушував вимоги ПДР під час спілкування із співробітниками дорожньої поліції в зазначений день та час. Співробітники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб яким він керував, в подальшому пред`явили незаконні вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не зазначивши при цьому які ознаки алкогольного сп`яніння вони в нього виявили, а саме тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя та ін., оскільки на відеозапису ці ознаки у нього були відсутні. З поліцейськими він спілкувався ввічливо та впевнено, відповідав на всі їх запитання та виконував їх вказівки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», заява № 27004/06 суд зазначив, що особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором (рішення від 16 квітня 2009 року у справі «Ханжевачкі проти Хорватії» (Hanzevadki v. Croatia), заява № 17182/07, п. 21).

За даних обставин, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, а також з урахуванням того, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення бере участь адвокат, який за законом має право на надання правової допомоги, надав свої повноваження, згідно яких ОСОБА_1 доручив своєму адвокату надавати правову допомогу у судових та правоохоронних органах, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та за участю його адвоката Шапошнікова І.Є., оскільки положення ч. 2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов`язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Шапошніков І.Є. в судовому засіданні заперечував проти складеного протоколу відносно ОСОБА_1 , оскільки його було складено безпідставно та протиправно, з порушенням вимог закону, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування клопотання послався на те, що ОСОБА_1 правил дорожнього руху не порушував, причини зупинки його автомобіля співробітниками поліції були безпідставними, алкогольні напої в цей день не вживав, раніш до адміністративної відповідальності не притягувався, та не порушував вимоги ПДР під час спілкування із співробітниками дорожньої поліції в зазначений день та час. Відповідно до відеозапису, наданого працівниками поліції, за допомогою приладу «Драгер» було отримано результат тестування 0,32% проміле. Згідно з роздруківкою результату тестування ОСОБА_2 на стан сп`яніння, яке проведено за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, результат тесту становить 0,32 проміле. Відповідно до технічних характеристик приладу «Drager» абсолютна похибка для масової концентрації алкоголю в крові в діапазоні від 0 до 0,8 становить 0,06 проміле. Згідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/- 0,06 проміле - у діапазоні від 0 до 0,8 проміле. Статтею 8 пунктом 5 Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається. Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг. на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та не чіткої мови. Таким чином, з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права, тому що згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.

Відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 6820 границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0.02 проміле - у діапазоні від 0 до 0.2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0.04 проміле - у діапазоні від 0 до 0.4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.4 проміле. Виходячи з наведеного в організмі ОСОБА_1 з допомогою приладу Drager Alcotest 6820 було виявлено алкоголь на рівні технічної похибки, яка є допустима під час застосування зазначеного технічного засобу. Крім того, для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія», а тому необхідно застосовувати доктрину заборони використання «плодів отруйного дерева». Так, у своєму Рішенні від 15 березня 2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. З матеріалів справи та з відеозапису не вбачається, законних підстав для зупинки транспортного засобу «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 . В свою чергу, відповідно до ч. 1, 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» чітко визначені підстави зупинки транспортних засобів. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Разом з тим, на долучених до матеріалів відеозаписах навпаки зафіксовані незаконні дії поліцейських, які незаконно, тобто безпідставно вирішили зупинити транспортний засіб «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 , нібито відсутність бризковиків. Разом з тим, бризковики не їдуть у заводській комплектації (standart equipment) на транспортному засобі «Volkswagen Golf Variant», про що як мінімум один з поліцейських судячи з їх розмови був достовірно обізнаний. Більш того, стороною захисту здійснено запит до офіційних дилерів «Volkswagen» про надання інформації: чи йдуть бризковики у заводській комплектації (standart equipment) на транспортному засобі Volkswagen Golf ОСОБА_3 , 2000 р.н., об`єм двигуна 1390 см3 на якому рухався ОСОБА_1 .

Згідно відповіді ТОВ «Автомобільний дом «Соллі-Плюс» від 10.04.2026 вих.№ 10.1.312: наявність бризковиків у транспортному засобі «Volkswagen Golf Variant», 2000 р.н. з об`ємом двигуна 1390 см3 у заводській комплектації (standart equipment) не передбачена. Таким чином, на відеозаписі не зафіксовано: - конкретну причину зупинення поліцейськими транспортного засобу; - роз`яснення прав передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а навпаки зафіксовано порушення права на захист. Тому всі подальші вимоги поліції, зокрема і проходження огляду водія на стан сп`яніння – незаконні. Згідно матеріалів, наданих суду - працівник поліції безпідставно зупинив транспортний засіб, в подальшому пред`явив незаконні вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не зазначив при цьому виявлених ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , та не забезпечив його проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, оскільки безпідставно вважав, що ОСОБА_1 нібито відмовився від проходження такого огляду, тому цей огляд був проведений працівниками поліції з порушенням вимог ст. 266 КУпАП. Окремо слід звернути увагу, що згідно з п. 4 розділу ІІ вищевказаної Інструкції № 1452/735 - огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.

Інструкцією з експлуатації газоаналізатору «Alcotest 6820» визначено, що умовою правильної роботи приладу є суворе дотримання вимог, що наведені у розділі «Інтервали технічного обслуговування». А розділом «Інтервали технічного обслуговування» передбачено інтервали технічного обслуговування приладу - перевірка калібровки, яка має проводитися кожні шість місяців. З матеріалів справи вбачається, що газоаналізатор Drager «Alcotest 6820» серійний номер ARJL-0305, за допомогою якого проводився огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, востаннє проходив перевірку калібровки 27.11.2024 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку, що ставить під сумнів коректність та правильність роботи приладу. Про некоректну роботу газоаналізатора Drager «Alcotest 6820» серійний номер ARJL-0305, який не пройшов відповідної калібровки та метрологічної повірки у визначений інструкцією термін, що свідчить про наступне: згідно показів вищевказаного прибору температура повітря на його використання під час огляду ОСОБА_1 становила +12 градусів тепла, разом з тим, відповідно до інформації з довідки Харківського регіонального центру з гідрометеорології ДСНС України від 01.04.2026 № 9920-1-754/9920-04 температура становила + 9,4 градуса тепла, тобто розбіжність між реальною температурою та даними газоаналізатора є 2,6 градуса, що становить 21,6 %.

Крім того, відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 - перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський повинен інформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу. В порушення вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 працівники поліції не проінформували ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, в тому числі, що згідно інструкції до Drager Alkotest 6820 вживання фруктових соків та використання засобів для ротової порожнини на спиртовій основі може привезти до невірних результатів. Про вищевказані правила перед початком обстеження, співробітники працівники поліції не повідомили та не запитали у ОСОБА_1 , чи вживав він фруктові соки та чи користувався іншими засобами, для ротової порожнини. У випадку, якщо б працівники поліції діяли відповідно до вимог зазначеної Інструкції, то дізнались би, що за декілька хвилин до зупинки ОСОБА_1 дійсно для свіжості дихання використовував спрей стоматологічний EMOFRESH, який містить в своєму складі спирт. А також перед оглядом вживав фруктовий сік, що в свою чергу призвело до невірних результатів використання прибору Drager Alkotest 6820.

Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Так, із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції не дотрималися порядку встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння. У зв`язку з цим, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471790 від 02.10.2025, та долучені до нього матеріали, не можуть бути прийняті як докази винуватості ОСОБА_1 . Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тому в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При таких обставинах, просить суд закрити провадження в справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Шапошнікова І.Є., дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення виражається, у тому числі, в ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також особа, яка передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само особа, яка керує транспортним засобом, та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю прямого умислу.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року з наступними змінами, передбачено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Пунктами 6 та 7 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, також передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року. Так, згідно вказаного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх сукупності та логічному взаємозв`язку свідчить про те, що огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться після правомірної зупинки транспортного засобу, тобто після припинення його руху, в тому числі на вимогу поліцейського. Крім того, відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471790 від 02.10.2025 вбачається, що 02 жовтня 2025 року, о 23 год. 27 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 у м. Харкові по вул. Женевській, 4 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 6820, прилад ARJL 0305, результат огляду становить 0,32 проміле.

ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.9(а) ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказу перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння надано результат тесту, який було проведено за допомогою приладу «DRAGER Alkotest 6820», зміст якого викликає сумніви в достовірності викладеної в ньому інформації.

Так, суд зазначає, що у роздруківці здійсненої за допомогою технічного пристрою «Drager mobile Printer» зазначено, що огляд проведено 02.10.2025 року о 23:31 при температурі повітря +12 градусів по Цельсію.

Згідно листа Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 01.04.2026 року №9920-1-754/9920-04, наявного в матеріалах справи, за даними метеостанції Харків температура повітря 02.10.2025 року становила 9,4 градусів тепла.

Таким чином, температура повітря, яку зазначено у замірах приладу «Драгер» відрізняється від реальної температури повітря. Враховуючи ці розбіжності у показаннях приладу, неможливо вважати достовірними і його показання щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 .

Вищезазначене свідчить про те, що технічний засіб «Drager Alkotest 6820» прилад ARJL 0305 за допомогою якого було проведено тестування на стан алкогольного сп`яніння до протоколу серії ЕПР1 №471790 від 02.10.2025 є несправним, взагалі не міг використовуватися згідно приписів та вимог чинного законодавства, а результати такого тестування не можна вважати достовірними, оскільки дані, які були отримані під час проведення такого огляду на стан сп`яніння не можуть бути використані як підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 р. №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається 1 рік. Тобто, технічні засоби, що використовуються органами національної поліції для проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, проходять технічне обслуговування з інтервалом в 1 рік.

Проте, Інструкцією з експлуатації газоаналізатору «Alcotest 6820» визначено, що умовою правильної роботи приладу є суворе дотримання вимог, що наведені у розділі «Інтервали технічного обслуговування». А розділом «Інтервали технічного обслуговування» передбачено інтервали технічного обслуговування приладу - перевірка калібровки, яка має проводитися кожні шість місяців.

Профільна Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння (п.п. 3-4 Розділу II) передбачає, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.

Крім того, нормами частини 2 статті 8 «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно - правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

З наведеного вбачається, що технічне обслуговування (перевірка калібровки) газоаналізатору «Alcotest 6820» має проводитись кожні шість місяців, згідно вимог інструкції з експлуатації даного технічного засобу, оскільки відповідне передбачено Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що газоаналізатор Drager «Alcotest 6820» серійний номер ARJL 0305, за допомогою якого проводився огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, востаннє проходив перевірку калібровки 27.11.2024 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку.

Таким чином наявні порушення правил експлуатації приладу Drager Alkotest 6820 ARJL 0305, а тому дані зафіксовані газоаналізатором не можуть вважатись достовірними, належними доказами у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.

Отже, єдиним доказом, який мав би підтверджувати провину ОСОБА_1 є квитанція приладу «Драгер». Проте, суд не може вважати цей доказ, як належний, оскільки один із точних замірів, який ним виконувався (температура повітря), не відповідає дійсності.

Будь-яких інших доказів провини ОСОБА_1 , у тому числі медичних висновків, працівниками поліції не надано.

Досліджені судом докази дають підстави для висновку, що огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився поліцейськими з порушенням вказаних вище норм законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

В розумінні ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», перевірка документів особи, зупинення транспортного засобу та інші дії, передбачені цією нормою, є превентивними поліцейськими заходами, під час проведення яких поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив ПДР України; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

При цьому, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп`яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з фіксацією обставин події, працівниками поліції не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під час керуванням останнього. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав, визначених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію») чи безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факти порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, є неправомірними.

Таким чином, обставини, визначені Законом України «Про національну поліцію», які б давали поліцейському право зупинити транспортний засіб та вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні.

Враховуючи, що із матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР України, за які його слід було зупинити, то всі наступні вимоги працівників поліції (в т.ч. вимогу на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння) водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019, справа №686/11314/17, а також доктриною «плодів отруйного дерева» сформульованою ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Ионкало проти України», «Яременко проти України».

З огляду на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено із порушення вимог закону, суд дійшов висновку, що його вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Рішенням у справі «Гефген проти Німеччини» ЄСПЛ запроваджено доктрину «отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі отримані з його допомогою, будуть такими самими.

У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому суд вважає за необхідне їх застосувати, вбачаючи на наявність таких самих випадків процесуальних порушень, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Верховний суд під час розгляду справ дійшов усталеної практики щодо застосування принципу презумпції невинуватості під час розгляду справ, а саме те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки, роздруківка (чек) приладу газоаналізатора Drager «Alcotest 6820» не є належним та допустимим доказом, так як містить недостовірні відомості, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з п.3 ч.1, ч.2 ст. 284 КУпАП, за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 7, 130, 221, 247, 280, 283-285 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя В.В. Вікторов