Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №638/5215/22 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/5215/22

Провадження №1-кп/638/478/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді- ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 захисника- адвоката ОСОБА_5 , розглянувши кримінальне провадження № 12022221200001265 від 17 серпня 2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Водолага Харківської області, українця, громадянина України, працюючого водієм, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, має неповнолітніх дітей, інвалідності, хронічні захворювання спростовує, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , маючи умисел на вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, у невстановлену під час судового розгляду дату, час та спосіб, придбав у невстановленої судовим розглядом особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, який почав зберігати при собі з метою подальшого збуту у місця позбавлення волі.

У серпні 2022 року, точну дату та час в ході судового розгляду не встановлено ОСОБА_4 , маючи умисел на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, зв`язався з раніше знайомим ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є ув`язненим Державної установи «Олексіївська виправна колонія» № 25», та в ході телефонної розмови домовився з останнім за грошову винагороду передати на територію колонії придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс.

Реалізуючи свій злочинний умисел на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – канабіс, ОСОБА_4 діючи умисно, всупереч ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами) маючи корисливий мотив, діючи з метою особистого збагачення, 16.08.2022 приблизно о 13 год. 00 хв., утримуючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, прибув за адресою: м. Харків, вул. Цезаря Кюі 44, а саме до паркану Державної установи «Олексіївська виправна колонія» № 25.

16.08.2022, близько 13 год. 20 хв. ОСОБА_4 перебуваючи біля паркану Державної установи «Олексіївська виправна колонія» № 25, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Цезаря Кюі 44 був зупинений співробітниками поліції, які в порядку ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію України» провели поверхневу перевірку, та в ході якої ОСОБА_4 повідомив, що має при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, який ОСОБА_4 зберігав при собі з метою збуту у місця позбавлення волі, а саме на територію Державної установи «Олексіївська виправна колонія» № 25.

16.08.2022 у період часу з 14 год. 00 хв. по 14 год. 15 хв., в ході проведення огляду місця події, в присутності понятих, виявлено та вилучено у громадянина ОСОБА_4 прозорий полімерний пакет в середині якого знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс. Дана речовина, станом на час вчинення кримінального провадження являла собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено-канабіс. Маса канабісу у висушеному стані складає 6,50 г.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту у місця позбавлення волі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що десь за тиждень до вказаних подій йому телефонував його знайомий ОСОБА_7 , який відбував покарання в Олексіївській колонії, та просив привезти телефон. ОСОБА_4 повідомив, що як тільки він знайде телефон, одразу привезе. Коли ОСОБА_4 перебував у Вовчанську Харківської області, там вони і познайомилися. До цього ОСОБА_4 раніше привозив передачі засудженому ОСОБА_8 у виправну колонію. Знайомі з ОСОБА_9 близько десяти років. Також ОСОБА_10 , коли перебував у колонії дзвонив з різних питань ОСОБА_4 щодо продуктів харчування, цигарок. І ОСОБА_4 це привозив, за вказані дії кошти не брав. 15 серпня 2022 року до нього потелефонував хлопець, назвався ОСОБА_11 , сказав, що сам ОСОБА_7 не може телефонувати, також сказав, що ОСОБА_4 їхав на Салтівку, щоб він повідомив що далі робити. 16 серпня 2022 року він поїхав до Харкова з Водолаги. У місті зустрілися з ОСОБА_11 , він сказав, що треба купити мочалку. ОСОБА_4 пішов до магазину та купив мочалку. У машині вказану мочалку передав ОСОБА_12 , який запакував мочалку та залишив на задньому сидінні автомобілю. Після цього ОСОБА_4 поїхав до колонії. Десь о 13.00 годині подзвонив ОСОБА_7 , ОСОБА_4 повідомив, що він вже на місці. Коли ОСОБА_4 підійшов до паркану на нього накинулася поліція. Що в пакунку наркотики не знав. Під час затримання пакунок ножом розрізав оперуповноважений ОСОБА_13 , та повідомив, що у пакунку наркотики, далі завернув вказаний пакунок та положив до сумки, сказав, щоб ОСОБА_4 його показав коли приїде поліція. Потім прийшли люди, ОСОБА_4 зазначає, що він злякався, бо йому почали говорити, що його помістять у СІЗО, тому він не заперечував та показав пакунок та виконував усе, що говорили працівники поліції. У подальшому його допитали в приміщенні райвідділку поліції Під час допити працівники поліції обіцяли в суді умовний термін. Під час допиту повідомив, що знав, що є заборонена речовина у пакунку, бо злякався. Хто такий ОСОБА_14 вказав, що не знає, знає лише, що він товариш ОСОБА_7 . Всі пояснення ОСОБА_4 давав, як вказували слідчі. Також у судовому засіданні ОСОБА_4 наполягав на тому, що він не купував наркотики для ОСОБА_7 , замотував пакунок не він, наміру перекидати через паркан наркотики у нього не було, він лише хотів перекинути телефон. Про події слідчого експерименту, де він показував де він взяв закладку наркотиків у Водолазі він вказав, що його так навчили слідчі. Підозру пред`являли в один день зі слідчими експериментами. За вказані дії ОСОБА_15 обіцяв скинути на карту йому кошти на бензин. ОСОБА_4 зазначив, що не має досвіду вживання наркотичних засобів.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченою, винуватість ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні доводиться зібраними та дослідженими у судовому засіданні речовими доказами та наступними доказами:

- Рапортом від 16 серпня 2022 року, де заявник ОСОБА_16 повідомив, про намір невідомої особи зробити перекид через паркан Олексіївської колонії.

-Протоколом огляду місця події від 16 серпня 2022 року, під час якого було виявлено губку біло-рожевого кольору, в якій знаходиться речовина рослинного походження зеленого кольору, телефон та чек на придбання губки. Вказаний протокол з фототаблицями. Та додатком відео диском. Вказаний диск переглянуто у судовому засіданні. Викладені обставини у протоколі повністю відображають відео.

-Протоколом огляду місця події від 16 серпня 2022 року, під час якого оглянуто мобільний телефон зеленого кольору та поміщено у полімерний пакунок при понятих. Вказаний протокол з додатками фототаблиць.

-протоколом огляду предметів від 18 серпня 2022 року. Оглянуто мочалка біло- рожевого кольору, яка розрізана, чек на придбання, мобільний телефон «Асус» чорного кольору, мобільний телефон « Редмі» зеленого кольору.

-Висновком експерта № 17731 від 22.08.2022. Відповідно до якого Рослинна маса, надана на дослідження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено-канабісом. Маса канабісу у висушеному стані склала 6,50 г.

-Протоколом огляду предметів від 26 серпня 2022 року.

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 16 вересня 2022 року, за результатами проведеного в смт. Нова Водолага Харківської області, де ОСОБА_4 вказав місце отримання наркотичного засобу. До вказаного протоколу долучено диск з фіксацією цієї слідчої дії. Відео, відтворене у судовому засіданні, повністю відображає зазначені у протоколі події.

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 16 вересня 2022 року за даресою місцевості м. Харків вул. Цезаря Кюї 44 біля паркану ДУ «Олексіївська виправна колонія» № 25».При цьому ОСОБА_4 повідомив, що він через незнайому особу придбав наркотичний засіб у смт. Нова Водолага та мав намір знайомому ОСОБА_7 перекинути вказаний засід через паркан колонії. За вказану послугу він попросив 1000,00 гривень. До вказаного протоколу долучено диск з фіксацією цієї слідчої дії. Відео, відтворене у судовому засіданні, повністю відображає зазначені у протоколі події.

У судовому засіданні досліджені речові докази, надані прокурором. При дослідженні мочалки, телефону, чеку та канабісу, ОСОБА_4 повідомив, що вказані речі схожі на ті, що у нього були вилучені.

Крім досліджених у судовому засіданні письмових та речових доказів вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується показами свідків, які вони надали безпосередньо в судовому засіданні:

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив, що 16 серпня 2022 року співробітник колонії 25 ОСОБА_18 повідомив, що є інформація про перекид близько 13.00 години через паркан установи наркотиків і телефону. Пішли оглядати територію. Дійсно інформація підтвердилась, побачили громадянина в обумовленому місці. Після цього викликали СОГ. Під час огляду була вилучена мочалка в ній був телефон і наркотики. Особа не сперечалась, підтвердив, що це канабіс, так повідомив, що мав намір перекинути вказані речі через паркан колонії засудженому ОСОБА_19 , про що сам засуджений повідомив інших засуджених у розмові. Все це відбувалося на 4 ділянці загородження біля паркану. Тиску на затриманого не було, він добровільно все видав і розказав. Також затриманий повідомив, що він купив мочалку в Аврорі, поклав туди телефон і наркотичні засоби, проте де взяв наркотики не повідомив. З поведінки було зрозуміло, що він має намір перекинути пакунок через паркан, бо він ходив озирався, розглядав все навколо. Коли приїхала СОГ пакунок вилучили.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив, що в серпні 2022 року він працював оперуповноваженим в Шевченківському райвідділку. В цей день йому стало відомо, що можливий перекид наркотиків до колонії. Свідок проаналізував та повідомив керівництво. Після цього він з колегами вийшли на вказану територію. Близько 13.00 години на вказаній території з`явився чоловік і пішов за гаражі. Викликали поліцію. Прибула СОГ. Чоловік назвав себе, надав пакунок там була мочалка, телефон, чек на купівлю мочалки. Потім цей чоловік почав спокійно розповідати кому він хотів перекинути вказані речі. Поліція склала протокол вилучення. Під час спілкування чоловік повідомляв, що не знав, що так робити не можна і це заборонено. Телефон і наркотики були у мочалці, мочалка була перемотана. По даній території сторонні особи не ходять, а він зайшов на територію, вивчав територію, вивчав огорожу. ОРЗ перед затриманням ОСОБА_4 не проводились. Поліція зупинила його, він достав паспорт, назвав себе. Саме затримання свідок не бачив, у подальшому свідок бачив мочалку, пакунок, чек, а також чув розмову ОСОБА_4 та працівників поліції.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомив, що він на той час працював оперуповноваженим у колонії № 25. 16 серпня 2022 року була отримана інформація, що можливий перекид через паркан. Вирушили на 4 ділянку. Біля 13.00 години на цій ділянці з`явився чоловік з барсеткою. При з`ясуванні обставин його перебування там з`ясовано, що він ОСОБА_4 та мав при собі пакунок для перекиду засудженому ОСОБА_6 . У подальшому ОСОБА_10 цю інформація підтвердив, зазначив, що він давав вказівки ОСОБА_4 що необхідно йому робити. ОСОБА_4 повідомив, що він телефонував ОСОБА_6 та повідомляв, що він має в руках губку. В пакунку був мобільний телефон і наркотики. Викликана була СОГ, далі розбиралися.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_20 повідомив, що 16 серпня 2022 року він патрулював Шевченківський район м. Харкова, як поліцейський. Отримали інформацію, що невідома людина має намір перекинути через паркан заборонені речі. Прибули за адресою, у подальшому прибула СОГ. Свідок вказує, що він бачив ОСОБА_4 . При огляді речей було виявлено мочалку, телефон та згорток з орієнтовно наркотиками. ОСОБА_4 вказав, що його просив товариш перекинути вказані речі через паркан. При вказаних діях були присутні поняті. Свідок зазначає, що він обходив будинку поруч та знайшов людей понятих.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив, що він разом з ОСОБА_20 патрулював Шевченківський район міста Харкова. Біля колонії було виявлено громадянина ОСОБА_4 , при ньому був згорток там був телефон і трава, які він хотів перекинути через паркан колонії своєму другу. Він крутився біля паркану колонії. ОСОБА_4 розповідав все добровільно, надав все, що у нього було, документи, мочалку, наркотики. Прибула СОГ. Свідок не пам`ятає хто складав протокол. Всі речі ОСОБА_4 видавав добровільно. Наркотики були у прозорому пакеті. Всі дії робила СОГ.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомив, що він станом на 16 серпня 2022 року відбував покарання у ДУ «Олексіївська виправна колонія»№25». Під час розмови з іншими засудженими йому стало відомо, що ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_22 був раніше знайомий і відбував покарання в одному бараці, мають передати канабіс. ОСОБА_6 повідомив, що передасть канабіс друг. ОСОБА_6 і раніше передавали наркотичні засоби, ОСОБА_22 вважає, що це була одна і та сама особа. З ОСОБА_6 свідок ОСОБА_22 постійно знаходився, разом працювали, він добре знав все, тому стверджує, що передавали наркотичні засоби три рази, також перекидали через паркан. Вказані наркотики курили, коли перекидали забирав ОСОБА_6 . Свідок зазначив, що він був присутній коли ОСОБА_6 забирав пакунки на території колонії. У подальшому про перекиди повідомив керівництву колонії. Про вказаний випадок повідомив працівникові колонії ОСОБА_18 ОСОБА_6 поговорив по телефону, потім покликав ОСОБА_22 і сказав йти, щоб забрати пакунок, який зараз повинні були перекинути, сказав : «Ходімо, зараз буде кидати».

Допитаний свідок ОСОБА_23 повідомив, що він станом на 2022 рік працював оперуповноваженим. Агент його повідомив, що у колонії буде перекид. Свідок прибув на місце. ОСОБА_4 з`явився біля паркану у руках був якийсь предмет. Коли до нього підійшли працівники поліції і запитали, чи є заборонені предмети, він відповів є. Викликали СОГ. Вилучили речі, поклали у полімерний пакет. ОСОБА_4 повідомляв, що у нього телефон та канабіс. Фізичний чи психологічний тиск до ОСОБА_4 не застосувався. Свідок стверджує, що ножом нічого не різав. Вказав, що так пройшов значний час може точно не пам`ятати певні події.

Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі письмові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні документи відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, документи - відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.

Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння.

Позиція сторони захисту:

Сторона захисту вважала винність ОСОБА_4 не доведеною, просила суд виправдати обвинуваченого. Надано письмовий виступ у судових дебатах.

При цьому, суд зазначає, що протягом розгляду вказаного кримінального провадження, адвокат ОСОБА_5 , намагаючись затягнути розгляд справи, неодноразово заявляв ідентичні клопотання, які були неодноразово судом розглянуті. Двічі заявляв відводи головуючій у справі, з причин нерозгляду клопотань, в зв`язку з начебто технічними неспроможностями зривав судові засідання, так як перебував у судових засіданнях в режимі відеоконференції, повідомляючи, що знаходиться за кордоном України, і не може особисто взяти участь у судовому засіданні в залі суду. Допускав неприпустиму поведінку у судовому засіданні, коли кричав, звертаючись до ОСОБА_4 , щоб той повідомив, що він нічого не чує, але потім висловлювався щодо переглянутих відео, маніпулюючи тим, що він все ж таки бачив відеозапис. У виступі в судових дебатах значну частину часу приділив питанням об`єктивності суду. При цьому цитував текст відводів суду, зазначаючи про погану чутність показань свідків та перегляду відео під час судових розглядів. Суд не залишаючи вказані доводи адвоката ОСОБА_5 поза увагою, зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 336 КПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання. Адвокатові ОСОБА_5 неодноразово роз`яснювалося положення ст. 336 КПК України, та були прохання суду щодо покращення технічних можливостей пристроїв, проте він намагаючись маніпулювати відсутністю та перериванням зв`язку, зривав судові засіданні, а у виступі в судових дебатах звинуватив суд у цьому. За таких обставин посилання адвоката ОСОБА_5 на невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме з цих підстав - є недолугими.

Також суд зазначає про надані стороною захисту письмові докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме витяг з ЄРДР, доручення, лист начальнику, рапорт поліцейського, постанова про призначення експертизи, супровідні листи, скріншоти, скріншот обвинувального акту та протокол надання доступу до матеріалів.

На переконання суду, вказані документи не є доказами у справі. Суд встановив, що вказані документи лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону, тому за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для встановлення або спростування винуватості обвинуваченого.

Крім того адвокат ОСОБА_5 просив суд виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначив, що його вина не доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У даному випадку адвокатом ОСОБА_5 не зазначено на підставі чого, з посиланням на конкретні норми права, необхідно виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 .

Також адвокат ОСОБА_5 звертав увагу на порушення вимог КПК при проведенні всіх слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні. З цього приводу суд зазначає про наступне.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2022 року по справі № 756/10060/17: Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, – захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини – заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КПК України, суд зазначає про умисел на збут наркотичних речовин, що може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але має та зберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних речовин у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, опиниться у її володінні, то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження. Разом з тим, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Судом розглянута версія сторони захисту щодо можливого перебігу подій, які адвокат ОСОБА_5 виклав у судових дебатах.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 мав на меті саме збут наркотичної речовини, що підтверджується кількістю вилученої речовини, яка є надмірним розміром для вживання однією особою; тим більше, що сам ОСОБА_24 у судовому засіданні заявив під час допиту, що він жодного разу не мав досвіду вживання наркотичних засобів, способом фасування, метою прибуття на місце, де був затриманий працівниками поліції. Власне сам ОСОБА_4 не спростовував факт його наміру перекинути через паркан колонії майно засудженим, вказав лише те, що він не знав, що у пакунку наркотична речовина. Проте така позиція обвинуваченого не є переконливою, так як при пакуванні пакунку він був присутній та бачив, що міститься у ньому, міг розуміти наслідки своїх дій, чому і брав за вказані дії кошти, як за послугу.

Під час виступу в судових дебатах прокурор ОСОБА_3 , підтримавши позицію сторони обвинувачення, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В судових дебатах захисник – ОСОБА_5 просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 .

Під час виступу в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника, зазначив, що він нічого поганого не вчиняв. Надав до суду письмовий виступ у судових дебатах.

Висновки суду:

Таким чином підсумовуючи наведене вище, суд встановив, що своїми діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів, з метою збуту у місця позбавлення волі, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України і його дії кваліфіковані вірно.

Окремо суд зазначає, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», чинної на час пред`явлення обвинувачення, канабіс віднесений до списку 1 таблиці 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено».

Постановою Кабінету Міністрів України № 653 від 24 травня 2024 року «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», яка набрала чинності 16 серпня 2024 року, було внесено зміни до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770.

У Таблиці 1 списку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 6 травня 2000 року № 770 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» виключено «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».

У таблиці II списку № 1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» доповнено позицією: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».

Відповідно до Постанови об`єднаної палати ВС від 24.02.2025 по справі № 552/4770/19 ВС вказав, що поняття «закон України про кримінальну відповідальність» визначається виключно приписами КК, який задля виконання завдання, визначеного в ч. 1 ст. 1 цього Кодексу визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом (ч. 1, 3 ст. 3 КК).

За приписами ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з ч. 6 ст. 3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За частиною 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Конституційний Суд України (далі - КСУ) здійснив офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України та норм Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), які усувають караність діяння або пом`якшують покарання в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року (справа № 1- 3/2000). У своєму Рішенні КСУ вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві.

КСУ зазначив, що кримінальний закон, який визначає діяння як злочин, може містити посилання на положення інших нормативно - правових актів. Якщо ці положення в наступному змінюються, загальний зміст кримінального закону, в даному випадку - диспозиція його норм, змін не зазнає. Протилежне означало б можливість зміни кримінального закону підзаконними актами, зокрема постановами Верховної Ради України, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, що суперечило б вимогам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України.

Бланкетна диспозиція кримінально-правової норми (як одна з видів диспозицій) називає або описує кримінальне правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість такої диспозиції полягає у тому, що визначена у ній норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як правопорушення та встановлення за нього кримінальної відповідальності.

Натомість конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом. Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону. Кримінально-правова норма залишається незмінною. Отже, кримінальний закон у такому разі не можна вважати новим - зміненим законом - і застосовувати до нього положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та КК, які визначають зворотну дію закону в часі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування» від 21 грудня 2023 року № 3528-IX рекомендовано Кабінету Міністрів України внести зміни до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770.

На виконання вищезазначених вимог закону постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 24 травня 2024 року № 653, яка набрала чинності 16 серпня 2024 року, внесено зміни до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 р. № 770, та у таблиці І у списку № 1 виключено таку позицію: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу», а у таблиці ІІ у списку № 1 назву викладено в такій редакції: «Список № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» та доповнено позицією: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».

Проте, такі зміни підзаконного нормативно-правового акту, а саме переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, посилання на який містять бланкетні диспозиції КК, із врахуванням рішення КСУ № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року, справа № 1- 3/2000, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону і кримінально-правова норма залишається незмінною.

При цьому постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 24 травня 2024 року № 653 є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом про внесення змін до цього Кодексу, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення, а тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 3 КК цією постановою не вносились зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, об`єднана палата вважає, що внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, постановою Кабінету Міністрів України, не є змінами до закону про кримінальну відповідальність, що виключає застосування ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України.

Стаття 307 ч. 2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» наркотичні засоби - речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, які включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у якому згруповані у списки наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до таблиць I-IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами України. Перелік та зміни до нього затверджуються виключно КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і публікуються в офіційних друкованих виданнях.

Таким чином, на день ухвалення вироку суду встановлені під час судового розгляду незаконні дії ОСОБА_4 (незаконне придбання та зберігання з метою збуту) з наркотичним засобом - канабіс кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК України.

Таким чином підсумовуючи наведене вище, суд встановив, що своїми діями, які виразились у незаконному придбанні, та зберіганні наркотичних речовин, з метою збуту у місця позбавлення волі, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України і його дії кваліфіковані вірно.

При визначенні міри покарання суд враховує приписи ч. 2 ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке здійснив ОСОБА_4 , яке згідно із ст.12 КК України, є тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, особу обвинуваченого, що він є особою молодого віку, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має місце мешкання та місце реєстрації, які не співпадають, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в реєстрі психіатричних та наркологічних хворих не перебуває, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, не визнає вину в інкримінованому правопорушенні, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання; відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії у вигляді позбавлення волі. Саме такий вид покарання та його розмір – 6 років з конфіскацією майна, з урахуванням вчиненого, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів, інший, більш м`який вид покарання, з урахуванням особи засудженого та його ставлення до вчиненого, не відповідатиме меті покарання.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Вирішуючи питання про долю речових доказів, суд вважає за доцільне застосувати спеціальну конфіскацію.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 96-1 КК України).

Згідно з частиною 1 статті 96-2 КК України Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

За матеріалами справи встановлено, що обвинувачений вчинив злочин за ч. 2 ст. 307 КК України з корисливою метою, під час затримання в нього вилучено зокрема мобільний телефон, який обвинувачений використовував для здійснення злочинної діяльності.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, яка полягає у конфіскації у власність держави мобільного телефону «Redmi9M2004J19C» зеленого кольору у шкіряному чохлі чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , як засобу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Враховуючи те, що вироком суду вирішується питання про долю речових доказів та на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100 КПК України суд застосовує спеціальну конфіскацію до мобільного телефону, який є засобом (знаряддям) вчинення злочину, який визнаний у даному кримінальному провадженню речовим доказом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Прокурор не заявив клопотання щодо обрання запобіжного заходу. Відповідно до ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2022 року клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_4 було задоволено та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. У подальшому прокурор з клопотання про запобіжний захід не звертався.

При вирішенні даного питання суд враховує ризики, передбачені ст.177 КПК України, призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, та з метою забезпечення виконання судового рішення вважає за необхідне взяти під варту ОСОБА_4 після набрання вироком законої сили.

Суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вважає за необхідне строк відбування покарання обраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.368-371, 373-374, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк покарання за даним вироком ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання засудженого на виконання даного вироку.

Запобіжний захід обирався у вигляді особистого зобов`язання. Станом на час ухвалення вироку дія ухвали про обрання запобіжного заходу не продовжувалась.

Речові докази, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 17 серпня 2022 року а саме: мобільний телефон «Redmi9M2004J19C» зеленого кольору у шкіряному чохлі чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 ІМЕІ 2 НОМЕР_2 - конфіскувати, мобільний телефон «Asus X00BD» чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_3 ІМЕІ 2 НОМЕР_4 - знищити, мочалка біло-рожевого кольору, чек покупки мочалки (квитанція 2035 від 15.09.2022)- знищити, речові докази, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 23 серпня 2022 року наркотичний засіб масою 6,50 г (квитанція 511 від15.09.2022) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму вартості проведення судової експертизи № 17731 від 22.08.2022 у сумі 3020,32 (три тисячі двадцять гривень 32 копійки) на користь держави.

Скасувати арешт, покладений ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2022 року з мобільного телефону «Redmi9M2004J19C» зеленого кольору у шкіряному чохлі чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , мобільного телефону «Asus X00BD» чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_3 ІМЕІ 2 НОМЕР_6 , мочалки біло-рожевого кольору, чеку покупки мочалки.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок ухвалено 05 травня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_25