Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №638/23440/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/23440/25

Провадження № 2/638/3987/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бевзюк О.О. до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 509 245,95 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6 496,40 грн. та витрати, які поніс позивач на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2025 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Lada 2021під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля BMW 17 під керуванням позивача ОСОБА_1 . Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Харкова від 09.07.2025 року у справі №638/11004/25, відповідача визнано винною у вчиненні ДТП. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Про настання страхового випадку було повідомлено ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта», з якою у відповідача було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до умов укладеного договору, страхова компанія здійснила відшкодування за страховим випадком у сумі 150 000,00 грн. Проте, як вбачається з висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку складає 659 245,95 грн. Отже, позивачем понесено значно більший матеріальний збиток, аніж отримане страхове відшкодування. Тобто, невідшкодованим залишився матеріальний збиток у розмірі 509 245,95 грн. Окрім цього, позивач також просить стягнути завдану моральну шкоду, оскільки відповідач своїми діями завдала значних душевних страждань позивачу, а сама дорожньо-транспортна пригода спричинила незручності, пов`язані з необхідністю ремонту пошкодженого автомобіля, судовими процесами та моральними втратами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 01.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

08.12.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бевзюк О.О. до суду надійшла заява про усунення недоліків, шляхом надання доказів відправлення позову з додатками відповідачу..

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання..

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 26.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надала.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.

Відповідно до статті 280 ЦПК України, якщо відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням вказаної статті.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України та відповідно до частини 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що 31.05.2025 року о 12 год. 30 хв. в м. Харків, на вул. Клочківській, біля буд. 274, ОСОБА_2 керуючи автомобілем Lada 2121, днз НОМЕР_1 , при перестроюванні не надала перевагу в русі автомобілю BMW I7, днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку ОСОБА_2 мала намір перестроїтись для подальшого розвороту та скоїла зіткнення з ним. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Вказаними діями ОСОБА_2 порушила п. 10.3 Правил дорожнього руху, що зобов`язує водія у разі перестроювання дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Харкова від 09.07.2025 року у справі №638/11004/25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08.10.2025 року, постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 09.07.2025 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки BMW I7, державний номерний знак НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №ЕР-102/06-25 від 15.06.2025 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW I7 XDRIVE 60, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату огляду 09.06.2025 року становить 659 245,95 грн. Вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля BMW I7 XDRIVE 60, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату огляду 09.06.2025 року становить 533 922,41 грн. Ринкова вартість автомобіля, до моменту пригоди, марки BMW I7 XDRIVE 60, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату огляду 09.06.2025 року становить 4 479 019,40 грн.

Згідно узгодження суми відшкодування за страховим випадком за договором ОСЦПВВНТЗ. Складеного ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та квитанції про безготівкове зарахування коштів, 03.11.2025 року страховою компанією здійснено розмір страхового відшкодування у розмірі 150 000,00 грн.

Згідно з статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до положень статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Розмір матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу визначається на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року за №142/5/2092.

Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (КТЗ-надалі) визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу (пункт 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика)).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Отже суд, за відсутності належного спростування відповідачем суми завданих збитків, визнає Висновки щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №ЕР-102/06-25, складені суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 (дата оцінки – 09.06.2025, дата складання звіту – 15.06.2025), належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження вартості заподіяного позивачу внаслідок ДТП матеріального збитку. Оскільки такий звіт є письмовим доказом, що складений спеціальним суб`єктом, якому законом надано таке право.

З огляду на вказане, виходячи із встановлених обставин справи та підстав пред`явлених та підтриманих позивачем вимог, беручи до уваги, що неправомірні дії відповідача призвели до завдання позивачу матеріальних збитків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми матеріальних збитків в розмірі 509 245,95 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., суд виходить з наступного.

За правилами частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Відповідно до приписів п.2 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень ;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;

- при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Суд вважає доведеним, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження належного позивачу майна, останній заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, пов`язаних тривалим позбавленням можливості користуватися належним їй транспортним засобом, з необхідністю вчинення дій на відновлення свого порушеного права, оскільки в будь-якому випадку дорожньо-транспортна пригода та пошкодження майна призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний уклад життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Водночас, позивач розрахунок та належного обґрунтування розміру моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн не надала.

Суд зазначає, що сума відшкодування моральної шкоди не повинна призводити до збагачення позивача, а слугує справедливою сатисфакцією цивільного правопорушення.

Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у статті 3 ЦК України, а також конкретні обставини цієї справи, суд дійшов до висновку про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальних збитків у розмірі 509 245,95 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., а всього 519 245,95 грн.

Щодо стягнення сплаченого позивачем судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції №8315-9449-6943-3185 від 21.11.2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 6 496,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 521,94 грн.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн., стосовно якого суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат додав: договір про надання правничої допомоги від 17.10.2025 року №б/н, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бевзюк Оксаною Олександрівною; акт наданих послуг з правничої допомоги від 01.05.2026 року, відповідно до якого, загальна вартість послуг складає 60 000,00 грн.; ордер від 17.10.2025 року.

Правила розподілу судових витрат визначені статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткового задоволення, а саме стягненню підлягає сума у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 509 245 (п`ятсот дев`ять тисяч двісті сорок п`ять) грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 5 521 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 94 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: