Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №199/5454/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/5454/26

(1-кп/199/800/26)

ВИРОК

іменем України

05 травня 2026 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12025052230000432 від 04.06.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Башилово Близнюківського району Харківської області, громадянина України, із повною середньою освітою, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який є внутрішньо-переміщеною особою та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше судимого:

- 10.04.2019 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

- 09.06.2020 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці. 30.07.2021 звільнений по відбуттю строку покарання;

- 08.12.2023 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2025 звільнений від відбуття призначеного покарання у зв`язку із усуненням законом караності діянь;

- 22.04.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 3 роки,

- 16.05.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців,-

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 185 КК України,-

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі судових засідань вказане кримінальне провадження

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи неодноразово засуджений, останній раз 16.05.2025 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра за вчинення умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до обмеження волі на строк три роки шість місяців та достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого продовжено Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України 16.04.2025 № 4356-IX, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та невідбувши призначене покарання за попереднім вироком, повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, 20.05.2025 в денний час доби, більш точного часу встановити не виявилося можливим, ОСОБА_3 прийшов за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , з метою отримання інформації. Зайшовши на територію домоволодіння через незачинену хвіртку, ОСОБА_3 встановив відсутність ОСОБА_6 за місцем його мешкання та, покидаючи територію вищевказаного домоволодіння, на розташованому у дворі столі, помітив ключі від квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , та належить ОСОБА_6 і в цей момент у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, з метою реалізації якого він вирішив забрати вказані ключі та направитись за адресою розташування квартири, а саме: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 20.05.2025 у вечірній час доби, більш точного часу встановити не виявилося можливим, перебуваючи біля дверей квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , використовуючи заздалегідь знайдені ключі, проник всередину квартири, що розташована за вищевказаною адресою, тим самим протиправно проник до житла, де у вітальній кімнаті побачив LED-телевізор торгової марки «SETUP» моделі «32HTF30», який визначив для себе, як предмет крадіжки та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи що його протиправні дії є непомітними для інших, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, викрав LED-телевізор торгової марки «SETUP» моделі «32HTF30», вартість якого складає 3571,00 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_7 .

Доводячи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану до кінця ОСОБА_3 , заволодівши викраденим майном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 3571,00 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 08.06.2025 приблизно о 21:00 годині, більш точного часу встановити не виявилось можливим,ОСОБА_3 разом з потерпілим ОСОБА_8 перебували за місцем проживання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_5 , де тривалий час вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 , перебуваючи біля господарського приміщення, розташованого на території вказаного домоволодіння, побачив велосипед червоно-сірого кольору торгової марки «IMPULS» моделі «T500», який належить потерпілому ОСОБА_8 , і в цей час у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , перебуваючи біля господарського приміщення, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, шляхом вільного доступу викрав велосипед червоно-сірого кольору торгової марки «IMPULS» моделі «T500», який належав потерпілому ОСОБА_8 , після чого, доводячи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану до кінця ОСОБА_3 , заволодівши викраденим майном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 4351,67 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю і пояснив, що дійсно він 20.05.2025 у денний час доби прийшов в гості до свого знайомого ОСОБА_9 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_3 . Зайшовши на територію домоволодіння через незачинену хвіртку, він зрозумів, що ОСОБА_9 вдома немає. Виходячи з території домоволодіння, він побачив ключі, які лежали на столі, та зрозумів, що це ключі від квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить його знайомому ОСОБА_9 . Він вирішив взяти дані ключі та направитись за адресою знаходження вищевказаної квартири. Того ж дня, тобто 20.05.2025, у вечірній час він прийшов за адресою розташування квартири та зрозумів, що ОСОБА_9 за вказаною адресою також відсутній. Після чого, за допомогою ключів, які у нього були з собою, він зайшов до приміщення квартири АДРЕСА_4 . Знаходячись в квартирі, він з приміщення вітальної кімнати викрав телевізор, який стояв на полиці. Цей телевізор він продав своєму знайомому ОСОБА_10 за 2000 гривень. Виручені грошові кошти витратив на свої потреби.

08.06.2025 у вечірній час доби він перебував за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_5 , де вони вживали спиртні напої. Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, біля господарського приміщення він побачив велосипед червоно-сірого кольору, який він вирішив викрасти, у зв`язку з тим, що мав дуже скрутний матеріальний стан. Він взяв вказаний велосипед, викотив з території вказаного домоволодіння та попрямував разом з ним до місця свого мешкання. Через деякий час він намагався продати викрадений у потерпілого ОСОБА_8 велосипед своєму знайомому ОСОБА_11 , але останній відмовився купувати цей велосипед. Через декілька днів до нього приїхали працівники поліції, яким він добровільно видав викрадений ним велосипед. У вчиненому щиро кається.

Суд на підставі приписів ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням відсутності заперечень від учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд враховує, що покази обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Таким чином, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 за епізодом № 1, в межах висунутого прокурором обвинувачення, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 за епізодом № 2, в межах висунутого прокурором обвинувачення, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним, та має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий (5 разів), в тому числі за скоєння тяжких та нетяжких злочинів проти власності, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, не відбувши призначеного за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.05.2025 покарання, повторно вчинив умисні кримінальні правопорушення проти власності, свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав, не одружений, з 2018 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: «Вживання канабіноїдів, опіоїдів, алкоголю та психостимуляторів зі шкідливими наслідками», на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не працює, не має на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, негативно характеризується за місцем проживання, згідно з листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2025 перебуває на військовому обліку, однак військову службу не проходив, оскільки був засуджений.

Суд відносить щире каяття до обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 66 КК України.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

Призначаючи покарання, суд враховує вищенаведені обставини, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, враховуючи, що спричинена матеріальна шкода потерпілим відшкодована шляхом його повернення потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (розписка потерпілої ОСОБА_7 від 15.06.2025 (том № 2 а.к.п. 55) та розписка потерпілого ОСОБА_8 від 27.06.2025 (том № 2 а.к.п. 133), та, виходячи із сукупності зазначених обставин, приходить до висновку, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_12 свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення і поважати Закон, а тому з метою попередження скоєння ним нових злочинів, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті пред`явленого обвинувачення, із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 належних висновків для себе після звільнення з місць позбавлення волі (30.07.2021) не зробив, продовжує вести неправильний, антисуспільний спосіб життя, що свідчить про наявність у ОСОБА_3 стійкої направленості умислу на вчинення злочинів і небажання ставати на шлях виправлення, бути корисним для суспільства, а тому суд приходить до висновку, що більш м`які види покарання не зможуть забезпечити виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, крім того і правових підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Водночас, суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин під час дії режиму воєнного стану в країні, однак правопорушення було вчинено поза межами районів тимчасової окупації та без будь-якого використання умов воєнного стану, потерпілими не являються особи, постраждалі від військової агресії, злочини не вчинено щодо його майна осіб, які тимчасово залишили житло, цінність викраденого майна, тому вважає, що є неспівмірним для застосування ОСОБА_3 максимального строку покарання за вказаною статтею, а можливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 в межах мінімального покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

До матеріалів кримінального провадження долучено копію вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22.04.2025, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Крім того, до матеріалів кримінального провадження долучено копію вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.05.2025, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.

Згідно ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім злочином.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття призначеного за ним покарання, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.05.2025.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення також після постановлення вироку 22.04.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК України, при цьому повністю не відбувши призначене по ньому покарання, підстав для призначення покарання за правилами ст. 71 КК України за вищевказаним вироком не вбачається, оскільки 16.05.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра при постановленні вироку за ч. 2 ст.190 КК України врахований вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22.04.2025 і остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 визначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Вищевказане покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, воно буде законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) та необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Саме це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженні не обиралась.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 належить стягнути на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судових товарознавчих експертиз, на загальну суму 5794,10 гривень.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.05.2025 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його фактичного затримання.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обиралась.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судових товарознавчих експертиз, на загальну суму 5794 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 10 (десять) копійок.

Речові докази (постанови слідчого від 05.06.2025 та від 12.06.2025):

– LED-телевізор торгової марки «SETUP» моделі «32HTF30», який повернуто потерпілій ОСОБА_7 на відповідальне зберігання (розписка від 15.06.2025) – залишити потерпілій ОСОБА_7 ;

– велосипед червоно-сірого кольору торгової марки «IMPULS» моделі «T500», який повернуто потерпілому ОСОБА_8 на відповідальне зберігання (розписка від 27.06.2025) – залишити потерпілому ОСОБА_8 .

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1

05.05.2026