Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №755/21341/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21341/25

Провадження №: 3/755/314/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2026 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши справу про адміністративне провадження, яка надійшла з Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №741592 від 23 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 19 жовтня 2025 року, близько 13-50 год., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кричала, чим завдала шкоди психологічному здоров`ю.

Правом на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 не скористалась. В судові засідання призначенні на 28 листопада 2025 року, 16 січня 2026 року, 30 січня 2026 року та 20 березня 2026 року не з`явилась, повідомлялась судом належним чином.

Також, ОСОБА_1 було направлено sms-сповіщення на зазначений останньою номер телефону в протоколі про адміністративне правопорушення, згідно довідки АСДС «Д-3» доставки sms ОСОБА_1 отримала повідомлення про судове засідання 28 листопада 2025 року, 04 грудня 2025 року, 21 січня 2026 року та 05 березня 2026 року. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язання з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП не є обов`язковою, при цьому судом вжито усіх передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення заходів, для виклику ОСОБА_1 у судові засідання, проте у встановлений судом час остання не з`являлась. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відкладався.

Відповідно до даних обставин, суддя вважає, що відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, тому визнає за доцільне розглянути дану справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктами 3 та 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненність, нездатність захистити себе або завдали шкоди психіному здоров`ю особи.

Згідно частини першої статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Разом з цим слід зазначити, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Зміст сімейного конфлікут складають: міжособисті відносини і правові і моральні обов`язки, які пов`язані із реалізацією функцій сім`ї, а саме: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, реактивної (взаємодопомога, підтримка здоров`я, організація відпочинку) комунікативної і регулятивної.

Сімейний конфлікт є однією з найпоширеніших форм кофлікту. Таким чином, конфлікт у сім`ї - це протиборство між членами сім`ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів та поглядів.

Отже, різниця між домашнім насильством та сімейним конфліктом полягає у тому, що домашнє насильство є результатом свідомих дій кривдника, який налаштований не на розв`язання конфлікту, а на вчинення дій або бездіяльності, що викличуть у постраждалої особи, зокрема побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинять емоційну невпевненність, не здатність захистити себе.

З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №741592 від 23 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 19 жовтня 2025 року, близько 13-50 год., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кричала, чим завдала шкоди психологічному здоров`ю.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною другої статті 173-2 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто, вчинення насильства в сім`ї характеризується наміром, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого наслідком чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає настання таких наслідків.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 , які по суті є єдиною підставою для складання протоколу стосовно ОСОБА_1 , 19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 висловила претензію до ОСОБА_2 з приводу того, що він не дав їй грошові кошти. При цьому, зазначив, що між ним та ОСОБА_1 відбувся словесний конфлікт.

Обставин, які б свідчили про умисні дії ОСОБА_1 , направлені на здійснення домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 , якими б вона навмисно спричинила останньому емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та можливість завдання шкоди його психічному здоров`ю, судом не встановлено.

Таким чином, на переконання суду, в діях ОСОБА_1 був відсутній умисел на вчинення домашнього насильства, а в даному випадку мав місце сімейний конфлікт.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять жодних доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що судом не було встановлено в діях ОСОБА_1 ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва О.І. Вовк