Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №725/1407/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Справа № 725/1407/26

Номер провадження 2-а/725/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., за участю секретаря судового засідання Жерновей Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №96 від 25.03.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

Позивач обґрунтував свій позов тим, що зазначеною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він відмовився від отримання направлення та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач у своєму позові вказує, що 12 березня 2025 року Позивач прямував до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою особистого подання заяви про надання відстрочки від призову на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII. Позивач мав при собі заздалегідь підготовлену заяву та документи, що підтверджують його право на відстрочку. Проте на шляху до ТЦК та СП Позивач був зупинений представниками поліції та доставлений до Обласного центру мобілізації (ОЦМ). Незважаючи на наявність у Позивача документів на відстрочку та його готовність їх надати, посадові особи Відповідача проігнорували вказані факти. Отже, його було затримано та доставлено до приміщення ОЦМ, де було запропоновано пройти ВЛК. Проте, позивач відмовився проходити ВЛК, оскільки це суперечить п. 63 Постанови КМУ № 560 (в редакції станом на 12.03.2025), згідно з яким до прийняття рішення про відстрочку особа не направляється на медичний огляд ВЛК.

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 269 КАС України, у справах, визначених в тому числі статтею 286 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

На підставі положень частини четвертої статті 229Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення № 96 від 25.03.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що він відмовився отримувати направлення на ВЛК та проходити медичний огляд для встановлення ступеня придатності до проходження військової служби під час мобілізації, чим порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналогічний зміст адміністративного правопорушення наведений у протоколі № 96 від 12.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У графі «пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься запис наступного змісту: «З протоколом не погоджуюся, під час подачі документів для відстрочки пройду ВЛК».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.235КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Положеннями ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Положеннями абз. 4 ч. 10 ст.1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Положеннями абз. 4 ч. 1 ст.22Закону України«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок №560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Суд зауважує, що згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідачем не зазначено у оскаржуваній постанові жодних законних обґрунтовувань, чому Позивач відмовився проходити ВЛК, також не зазначено, що останній при собі мав документи та заявляв про розгляд заяви на відстрочку. Порядок та підстави для проходження ВЛК мають бути чітко визначені та обґрунтовані.

Натомість відповідач у відповіді на відзив вказував про те що позивач, будучи військовозобов`язаним не з`явився для уточнення персональних даних до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку або центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 по 16.07.2024р.), коли у постанові суть правопорушення відмова від отримання та проходження ВЛК.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018 року.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Отже, суд вважає, що вимога Відповідача щодо проходження медичного огляду була висунута з грубим порушенням імперативних норм пункту 63 Порядку № 560 (щодо заборони направлення на ВЛК до прийняття рішення про відстрочку) та у спосіб, що суперечить принципам розумності та медичним регламентам, встановленим Положенням № 402.

Суд при оцінці фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність доказів, які свідчать про склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП, а тому спірна постанова № 96 від 25.03.2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП . З цих підстав суд вважає за необхідне позовну заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у даній справі, на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 19, 90, 241-246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 від №96 від 25.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 - судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Апеляційна скарга може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Іщенко І. В.