Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №646/4701/24 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/4701/24

№ провадження 1-кп/646/263/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221140000212 від 14.02.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з базовою середньою освітою, не працевлаштована, заміжня, перебуває у декретній відпустці, має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.345 КК України,-

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2024 з 18:30 год. по 06:30год. 14.02.2024,відповідно до розстановки сил та засобів роти № 2 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції екіпаж № 2201, до складу якого входили: інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , інспектор взводу N? 2 роти N? 3 батальйону N? 4 лейтенант поліції ОСОБА_6 , поліцейський взводу N? 2 роти N? 2 батальйону N? 4 рядовий поліції ОСОБА_7 , які під час несення служби забезпечували публічну безпеку та громадський порядок у м. Харкові.

13.02.2024 приблизно о 22:20 год. на службовий планшет вказаних співробітників поліції від оператора «102» надійшло повідомлення про конфлікт громадян, який відбувається за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, 14.02.2024 приблизно о 23:00 год. вищевказаний екіпаж прибув за вищевказаною адресою, перебуваючи на службі у форменому одязі Національної поліції. Прибувши за викликом, працівники поліції для з`ясування обставин події, що сталася, підійшли до ОСОБА_3 , яка знаходилась в приміщенні тамбуру біля кв. 47 по просп. Гагаріна, буд. 248 ум. Харкові, представившись їй співробітниками УПП у Харківській області ДІП, та діючи відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 18, 23, 32, 33 Закону України «Про Національну поліцію», запропонували їй вийти з приміщення тамбуру та направитись додому, оскільки громадянка перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

У свою чергу, ОСОБА_3 , знаючи та усвідомлюючи, що інспектор УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_6 , інспектор УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_5 та поліцейський УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_7 перебувають при виконанні своїх службових обов`язків відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», діючи умисно, маючи умисел на здійснення опору працівникам поліції під час виконання ними покладених на них службових обов`язків з охорони громадського порядку, з метою завадити виконанню покладеним на них службових обов?язків, проявляючи агресію, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, почала грубо висловлюватись на адресу ОСОБА_6 ненормативною лексикою, чим провокувала працівників поліції на конфлікт та перешкоджала виконанню ними службових обов`язків.

З метою припинення наведених протиправних дій старший лейтенант поліції ОСОБА_8 , лейтенант поліції ОСОБА_6 та рядовий поліції ОСОБА_7 , діючи в рамках виконання своїх службових обов`язків, запропонували ОСОБА_3 припинити вказані протиправні дії.

Проте, ОСОБА_3 проігнорувала законні вимоги працівників поліції, та діючи з метою завадити виконанню покладених на працівників поліції обов`язків, будучи достовірно обізнаною про те, що ОСОБА_6 с працівником правоохоронного органу, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, безпідставно, переслідуючи ціль навмисного противоправного заподіяння тілесних ушкоджень, у зв`язку із виконанням ним своїх службових обов`язків, нанесла один удар лівою рукою в область обличчя ОСОБА_6 , в результаті чого заподіяла останньому тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці зовнішнього кута правого ока, які за ступенем тяжкості відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.345 КК України, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення-злочину при обставинах, вказаних в обвинувальному акті визнала повністю про те , що 13.02.2024 вона подзвонила до поліції на службу оператора «102» та попрохала прибути, оскільки стався конфлікт між нею та сім`єю у яких вона перебувала у гостях за адресою: АДРЕСА_2 . 14.02.2024 приблизно о 23:00 год. екіпаж прибув за вищевказаною адресою, які були у форменому одязі та приїхали на службовому автомобілі. Піднявшись до тамбуру біля кв. 47 по просп. Гагаріна, буд. 248 у м. Харкові, усвідомлювала, що інспектори УПП в Харківській області ДПП перебували при виконанні своїх службових обов`язків, проявила агресію, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, висловилася на адресу інспектора ОСОБА_6 ненормативною лексикою, нанесла один удар лівою рукою в область його обличчя. У вчиненому ОСОБА_3 щиро розкаялася, просила суд суворо її не наказувати, оскільки вона має на утриманні трьох малолітніх дітей.

Крім визнання вини ОСОБА_3 , її провина у повному обсязі доведена сукупністю доказів, які досліджені у ході судового розгляду, зокрема показаннями потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 13.02.2024 з 18:30 год. по 06:30год. 14.02.2024 заступили на нічне чергування, відповідно до розстановки сил та засобів роти № 2 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції екіпаж № 2201, до складу якого входили: інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , інспектор взводу N? 2 роти N? 3 батальйону N? 4 лейтенант поліції ОСОБА_6 , поліцейський взводу N? 2 роти N? 2 батальйону N? 4 рядовий поліції ОСОБА_7 , які під час несення служби забезпечували публічну безпеку та громадський порядок у м. Харкові.13.02.2024 приблизно о 22:20 год. на їх службовий планшет від оператора «102» надійшло повідомлення про конфлікт громадян, який відбувається за адресою: АДРЕСА_2 . 14.02.2024 приблизно о 23:00 год. екіпаж прибув за вищевказаною адресою, який перебував на службі у форменому одязі на службовому автомобілі. Прибувши за викликом, вони для з`ясування обставин події, підійшли до ОСОБА_3 , представившись їй співробітниками УПП у Харківській області ДІП. Запропонували їй вийти з приміщення тамбуру та направитись додому, оскільки громадянка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_3 , з метою завадити виконанню покладеним на них службових обов`язків, проявляючи агресію, почала грубо висловлюватись на його адресу ненормативною лексикою, чим провокувала на конфлікт.З метою припинення протиправних дій вони запропонували ОСОБА_3 припинити вказані протиправні дії. Однак ОСОБА_3 проігнорувала та нанесла один удар лівою рукою в область обличчя ОСОБА_6 , в результаті чого заподіяла йому тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці зовнішнього кута правого ока. Цивільний позов не заявляв, претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченої не має, по мірі покарання для обвинуваченої покладалася на розсуд суду, в зв`язку з чим подав до суду відповідну заяву.

Крім того, вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується безпосередньо дослідженими судом у порядку ст. 358 КК України у судовому засіданні наступними письмовими доказами.

Витягами з наказів ДПП Національної поліції України « Про особовий склад» за № 941 о/с від 22.12.2019 про призначення по управлінню патрульної поліції в Харківській області по зводу № 2 роти№2 батальйону № 4 сержанта поліції ОСОБА_5 , за №435о/с від 18.04.2023 про прийняття на службу в поліцію ОСОБА_7 , за № 576 о/с від 04.03.2022 про призначення по управлінню патрульної поліції в Харківській області по зводу № 2 роти№3 батальйону № 4 рядового поліції ОСОБА_6 ( арк.63-66 судової справи ).

Копіями посадових інструкцій поліцейського управління патрульної поліції в Харківські області Департаменту патрульної поліції, затверджені Наказом Департаменту патрульної поліції, на інспекторів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ( арк.67-69 судової справи ).

Копією графіка несення служби особовим складом батальйонів управління патрульної поліції в Харківські області Департаменту патрульної поліції на лютий 2024, затвердженого т.в.о. начальника управління патрульної поліції в Харківські області Департаменту патрульної поліції 26.01.2024 ( арк.70 судової справи ).

Копією розстановки сил та засобів роти № 2 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП з 18:30 13.02.2024 до 06:30 14.02.2024( арк.71 судової справи ).

Інформацією про виклик служби ЕМД 13.02.2024 за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 248. Перевіркою форм первинної медичної облікової документації 13.02.2024 о 23год.27хв. службою ЕМД було прийнято виклик за вказаною адресою до ОСОБА_6 . Копією картки виїзду швидкої медичної допомоги № 48 від 13.02.2024( арк.72-73 судової справи ).

Цифровими копіями повідомлень, які надійшли до служби « 102» 13.02.2024 про подію за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 248:о 22.02 від громадянки ,яка представилась як ОСОБА_3 : о 23.46 від Поліцейського ОСОБА_6 про опір працівнику поліції громадянкою ОСОБА_3 ; о 23.50 від лікаря Сепкоського, БШМД № 304 про потерпілого інспектора УПП в Харківській області ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями, які були зареєстровані в ІП « Єдиний облік» ІКС ІПНП ВП №1 ХРУП №1 від 13.02.2024 за №№ 1591,1593( арк.74-75 судової справи ).

Даними з протоколу з фотоілюстративним відображенням та додатком до протоколу огляду предметів (документів) 19 березня 2024 року диску 16*4/7 DVD-R gb Data120 min Video відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника УПП в Харківській області ДПП, відтвореного в судовому засіданні про обставини події, яка мала місце 14.02.2024 за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 248( арк.76-79 судової справи ).

Визнанням та приєднанням речовим доказом до кримінального провадження зазначеного лазерного диску з відеозаписом події 13.02.2024, наданого УПП ДПП в Харківській області для приєднання до матеріалів кримінального провадження з бодікамери ( арк.80 судової справи ).

Висновком експерта за № 09-264/2024 від 22.02.2024, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження , а саме синець у ділянці зовнішнього кута правого ока, яке утворилось від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились, за механізмом удару або удару – стиснення , та враховуючи морфологічні ознаки,могло бути отримано у строк вказаний у постанові. За ступеням тяжкості синець викликає незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень( арк.81-83 судової справи ).

Висновком експерта за № 09-373/2024 від 28.03.2024, відповідно до якого показання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , що викладені у « Протоколі допиту потерпілого» від 21.02.2024 та у « Протоколі проведення слідчого експерименту» з потерпілим, та свідками від 11.03.2024,» « Протоколі допиту свідка» від 24.02.2024, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановленого у ОСОБА_9 тілесного ушкодження ( арк.83-85 судової справи ).

Заявою ОСОБА_6 до Відділу поліції №1 Харківського РУП в Харківській області про спричинення під час виконання ним обов`язків по несенню служби забезпечення публічної безпеки та громадського порядку у м. Харків тілесних ушкоджень громадянкою ОСОБА_3 , зареєстрованої 13.02.2024 за № 1593 ( арк.112 судової справи ).

Відповідно до даних, що містяться у протоколах слідчого експерименту від 11.03.2024 з доданою до нього фототаблицею та диском відеозапису до протоколу, відтвореного в судовому засіданні, за участю потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які показали про обставини події, що відбулась 13.02.2024 та показали механізм нанесення ОСОБА_6 під час виконання ним службових обов`язків тілесного ушкодження обвинуваченою ОСОБА_3 ( арк. 113-131 судової справи ).

. Даними з протоколу слідчого експерименту від 05.04.2024 та додатку лазерний диск відеозапису до протоколу, проведеногоза участю ОСОБА_3 , в ході якого показала про обставини події, що відбулась 13.02.2024 та механізм нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ( арк.132-136 судової справи ).

Копією висновку від 11.03.2024, проведеного по даному факту службового розслідування ,затвердженого т.в.о. начальником управління патрульної поліції в Харківській області ДПП. Відповідно до якого зазначено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування не підтвердилися, в діях ОСОБА_6 проявів порушення службової дисципліни не вбачається( арк.49-62 судової справи ).

Враховуючи те, що ОСОБА_3 винною себе визнала повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягала на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, суд, за згодою учасників судового розгляду, враховуючи позицію обвинуваченої про визнання нею вини та позицію сторони обвинувачення, потерпілого інші докази відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались. Роз`яснивши учасникам судового розгляду наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд вважає доведеною винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за ч. 2 ст.345 КК України, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, що впливають на її покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинене діяння є нетяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання в силу ст. 66 КК України, є щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання, в силу ст. 67 КК України, встановлено вчинення кримінального правопорушення-злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Дослідженням даних про особу встановлено наступне, ОСОБА_3 з базовою середньою освітою, заміжня, не працевлаштована, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має постійне місце реєстрації та мешкання, відповідно до інформації ДОП ВП № 21№ 1 ХРУП №1 ГУНР в Харківській області про особу характеризується посередньо, у КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває, впродовж останніх п`яти років до КНП «МПНД №3» ХМР до лікаря-психіатра не звертався, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обираючи обвинуваченій вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини, також мотивацію вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про особу. При цьому, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та ненастання тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини відповідної статті Особливої частини КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Згідно ч.1 ст.79 КК України, у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Відповідно до абз. 6 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд залежно від ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу засудженої та обставин, що обтяжують і пом`якшують покарання, вправі звільнити таких жінок від відбування покарання з випробуванням як на підставі статті 75 КК України, так і на підставі статті 79 КК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При вирішенні питання щодо можливості звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.79 КК України суд виходить з того, що значення інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, полягає у тому, що за його допомогою держава намагається задовольнити передусім інтереси дитини. Завдяки інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд дає можливість виправитися без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі.

ОСОБА_3 має на утриманні трьох малолітніх дітей та має піклуватися про них, займатися їх вихованням постійно, оскільки для жінки, суспільства і держави важливим та особливо цінним є фізичне і моральне здоров`я дітей. Звільнення від відбування покарання у відповідності до ст. 79 КК України сприятиме побудові здорового соціального фундаменту для майбутнього життя її дітей.

Приймаючи таке рішення, суд виходить з того, що завдяки цьому інституту, закон ставить інтереси дитини, її народження та виховання, вище, ніж негайне виконання покарання, вище за реалізацію цілей кримінальної відповідальності.

Отже, у такий спосіб суд, звільняючи ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, виходить перш за все з інтересів її дітей та дбаючи про їх майбутнє, нормальний розвиток яких, може постраждати через відбування їх матір`ю реального покарання, адже у малолітньому віці особливо важливим є материнське виховання, тому що саме в цей період відбувається становлення моральної самосвідомості дитини.

За таких обставин, суд вважає, що в такий спосіб будуть досягнуті не лише спеціальні самостійні цілі кримінальної відповідальності, а й врегульовані суспільні відносини, що складаються між матір`ю і дітьми, жінкою і державою, тобто буде досягнуто загальноправових цілей регулювання суспільних відносин і забезпечення правопорядку в державі.

Враховуючи викладене вище, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, а також дані про особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнання нею вини, її щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачена вперше притягається до кримінальної відповідальності, позицію потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, та не має до обвинуваченої матеріальних та моральних претензій, ОСОБА_3 має на утриманні малолітніх дітей 2015, 2017 та 2024 року народження, тобто одну дитину віком до 7 років, що з урахуванням вищенаведеного, дає підстави для звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.79 КК України, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме зобов`язати періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

Запобіжний захід обвинуваченій в ході досудового розслідування не обирався.

Витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи у матеріалах кримінального провадження відсутні .

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до положень ч. 5 ст. 79 КК України, у разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов`язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

Речові докази: відеозапис з назвою:Export-31wvd, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження –залишити в кримінальному провадженні №12024221140000212 від 14.02.2024 .

Прокурору та обвинуваченій копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду – направити його копію.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Головуючий: ОСОБА_1