Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №646/4070/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 04 травня 2026 р.

Справа: №646/4070/26

Суддя: Серпутько Д. Є.

Справа № 646/4070/26

Провадження № 1-кп/646/989/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду справу за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140000432 від 10.04.2024 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вільшани, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, військовослужбовця, перебуваючого на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – майстра інженерного відділення другої прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З результатами досудового провадження та судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 , 09.04.2024 року приблизно о 23:00, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту з малолітніми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно, з метою заподіяння останнім тілесних ушкоджень, вчинив щодо них насильницькі дії.

Так, реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та їх протиправний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень малолітньому потерпілому ОСОБА_5 , підійшов до ОСОБА_5 та, перебуваючи на відстані витягнутої руки штовхнув останнього на підлогу, після чого, правою рукою схопив його за голову та вдарив головою об підлогу.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_4 , малолітньому потерпілому ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді саднення на правій щоці. Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

За ступенем тяжкості згідно з висновком судово-медичної експертизи, саднення на правій щоці викликало незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою належать до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Крім цього, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний намір, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та їх протиправний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень малолітній потерпілій ОСОБА_6 , підійшов до ОСОБА_6 та, знаходячись на відстані витягнутої руки, правою рукою схопив останню за волосся в області тім`я, та вдарив її головою об підлогу, а саме - обличчям. Після чого, ОСОБА_4 , знаходячись на відстані витягнутої руки, руками штовхнув останню в область плечей, в результаті чого ОСОБА_6 вдарилась головою об батарею. В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_4 , малолітній потерпілій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді саднення на підборідді.

За ступенем тяжкості, згідно з висновком судово-медичної експертизи, саднення на підборідді викликало незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою належать до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140000432 від 10.04.2024 року у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, надійшов до суду 10.04.2026. В матеріалах справи наявне клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на теперішній час з моменту вчинення ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, формально сплинув дворічний строк, визначений статтею 49 ККУ, проте в межах вказаного строку обвинувачений вчинив новий злочин, який відноситься до категорії тяжких, у зв`язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг строку давності було перервано та він підлягає обчисленню заново з моменту вчинення нового злочину.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 10.09.2025 у справі № 953/8838/25 задоволено клопотання прокурора, звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби.

Таким чином, строк давності, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, з дня вчинення обвинуваченним кримінального проступку за ч. 1 ст. 125 КК України не минув, оскільки ОСОБА_4 у 2025 році вчинив тяжкий злочин, що зумовлює переривання строку за вказаним попереднім кримінальним правопорушенням, строк давності підлягає обчисленню заново з 19.08.2025, тобто з дати вчинення нового злочину за ч. 5 ст. 407 КК України і є на час ухвалення вироку чинним.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив відносно потерпілих осіб кримінальне правопорушення - кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисні легкі тілесні ушкодження.

Законний представник потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , матір ОСОБА_7 , надала до суду заяву про неможливість бути присутньою у судових засіданнях та просила розглядати справу за їх відсутності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю, не оспорював фактичних обставин справи.

Також у судовому засіданні обвинувачений пояснив суду, що щиро розкаюється у вчиненому, розуміє, що вчинив неправильно та шкодує про вчинене, готовий понести заслужене покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 цієї ж постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суди повинні виходити з класифікації кримінальних правопорушень (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину (кримінального проступку) й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, тощо).

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він є уродженцем смт. Вільшани, Дергачівського району, Харківської області, військовослужбовцем, перебуваючим на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – майстра інженерного відділення другої прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_2 , раніше не судимий.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення правопорушення щодо малолітніх дітей.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, а також наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого.

Суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 діб після проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Штраф має бути сплачений у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомлено про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua