Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №511/662/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/662/25

Номер провадження: 2/511/37/26

23 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання - Кіндракевич В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 58061,52 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

11.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 459600-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 18000,00 грн., шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_1 .

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у нього станом на 08.02.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 459600-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 58 061,52 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 18 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 37 361,52 грн; суми прострочених платежів за комісією – 2 700,00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що не заперечує, що 11.02.2023 року отримав кредит у розмірі 18000,00 грн. Однак, просить звернути увагу, що у період з 29.03.2023 року по 22.11.2024 року перебував на військовій службі в ЗСУ, про що надав довідку ВЧ НОМЕР_2 №1520 від 05.04.2023 року та копію військового квитка. Посилаючись на ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» просив позовні вимоги частково задовольнити та стягнути тіло кредиту в повному обсязі та частину відсотків в період з 11.02.2023 року по 29.03.2023 року.

Стислий виклад позиції позивача на відзив.

Від представника позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надійшла відповідь на відзив в якому він зазначив, що у доданій стороною відповідача до відзиву на позовну заяву довідці не зазначений РНОКПП особи, яка перебуває на військовій службі, що унеможливлює встановлення цієї особи, а саме встановлення того, чи є ця особа відповідачем по справі. Крім того, сторона Відповідача надала копію довідки неналежної якості, у якої частина тексту (зокрема реквізити) є нечитабельними. Також сторона Відповідача фактично не направила стороні позивача копію паспорта відповідача та копію військового квитка відповідача, хоча копії цих документів зазначені у списку додатків до відзиву на позовну заяву.

Таким чином, сторона відповідача мала надати суду належні та достатні докази перебування саме відповідача та саме протягом строк дії Кредитного договору на військовій службі, щоб суд міг застосувати ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у даній справі, однак сторона відповідача таких доказів суду не надала. У зв`язку з цим, з відповідача підлягає стягненню вся сума заборгованості за Кредитним договором (заборгованість за тілом, процентами та комісією за надання кредиту).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 22.04.2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що 11.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 459600-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 11.02.2023 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 459600-КС-001 про надання кредиту.

11.02.2023 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 459600-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3610, на номер телефону НОМЕР_3 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 18000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі – Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 18000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД» про здійснення переказу грошових коштів.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів також підтверджується витребуваною судом випискою на ім`я ОСОБА_1 відповідно до якої в банку емітовано кредитну картку № НОМЕР_1 , за період з 11.02.2023 року по 03.06.2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача станом на 08.02.2025 року наявна заборгованість за Договором № 459600-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 58 061,52 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 18 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 37 361,52 грн; суми прострочених платежів за комісією – 2 700,00 грн.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3,6,7,8,12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Судом установлено, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору № 459600-КС-001 та отримання кредитних коштів у розмірі 18000,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача станом на 08.02.2025 року наявна заборгованість за Договором № 459600-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 58 061,52 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 18 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 37 361,52 грн; суми прострочених платежів за комісією – 2 700,00 грн.

Однак, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.08.2020 року по справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Тому пільга, передбачена ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає в тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, ОСОБА_1 являвся військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 з 30.03.2023 року, призваний за мобілізацією; 22.11.2024 року звільнений (демобілізований) в запас на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_4 за №349, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_2 за №1520 від 05.04.2023 року та копією військового квитка.

Таким чином, на спірні правовідносини щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 року по справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 року по справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 року по справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 року по справі № 336/512/18, від 18.01.2023 року по справі № 642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця в конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Отже, вимога про стягнення відсотків підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач підтвердив, що у період з 29.03.2023 року по 22.11.2024 року перебував на військовій службі у Збройних Силах України.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 459600-КС-001 про надання кредиту від 11.02.2023 року у загальному розмірі 34 301,52 гривень, з яких: - 18 000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; - 13 601,52 гривень заборгованість за відсотками; - 2 700,00 гривень заборгованість за комісією.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, місто Київ, код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за Договором № 459600-КС-001 про надання кредиту від 11 лютого 2023 року у загальному розмірі 34 301,52 гривень, з яких:

-18 000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту;

-13 601,52 гривень заборгованість за відсотками;

-2 700,00 гривень заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, місто Київ, код ЄДРПОУ 41084239, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 431,15 гривень.

В іншій частині – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, місто Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: І. В. Бобровська