Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №639/2779/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/2779/26

Провадження №3/639/576/26

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року суддя Новобаварського районного суду міста Харкова Чижиченко Д.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2026 року о 16:43 в м. Харків вул. Полтавський Шлях, 153, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 27 березня 2026 року о 16:43 в м. Харків вул. Полтавський Шлях, 153, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ водій відмовився. Правопорушення вчинив повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Постановою Новобаварського районного суду міста Харкова від 04.05.2026 адміністративні матеріали №639/2779/26 (провадження №3/639/576/26) та №639/2787/26 (провадження №3/639/577/26) у відношенні ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП були об`єднані в одне провадження та присвоєно їм єдиний номер справи №639/2779/26 (провадження №3/639/576/26).

ОСОБА_1 не з`явився на розгляд справи про адміністративне правопорушення, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення такого, шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, крім того повідомлявся шляхом направлення судових повісток на номер мобільного телефону, що вказаний в матеріалах справи.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Судом відзначається, що інформація про день, час та місце розгляду даної справи завжди завчасно розміщувалась на офіційній в розділі «Стан розгляду справ», інформація якого є відкритою та загальнодоступною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Тому, на підставі ч. 2 ст. 268 КУпАП, враховуючи, що дана категорія справ до вичерпного переліку за якими обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності .

Дослідивши відеозапис та письмові матеріали, суд дійшов до наступних висновків.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).

Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами статті 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 .

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема:

-даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №625658 від 27.03.2026, - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 27.03.2026 о 16:46, ОСОБА_1 направлявся для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння до КНП ХОР «ОКНЛ», однак від проходження медичного огляду він відмовився; - відеозаписами з місця події від 27.03.2026, відповідно до яких співробітники патрульної поліції запропонували водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що останній відмовився; - рапортом інспектора УПП у Х/О від 27.03.2026, - постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 27.02.2026, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАп, постанова набрала законної сили 10.03.2026.

Згідно п.п.2,3,4 Розділу 1 Інструкції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктами 6 та 7 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння а бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, також передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пункт 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснює, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом із цим, водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки ТЗ у встановленому законом порядку, що підтверджується сукупністю досліджених доказів по справі про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Причини, з яких ОСОБА_1 відмовився виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в КНП ХОР «ОКНЛ», правового значення для розгляду цієї справи не мають.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, а саме:відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, повторно протягом року.

Крім того, ч.5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 625649 від 27.03.2026, рапорті, відеозаписі, копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №6287783, яка набрала законної сили.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачається.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.

Відповідно до ст. 36 ч.2 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Суд враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

Крім того, ст. 126, 130 КУпАП містять виключення із загального правила, визначеного в ч. 2 ст. 30 КУпАП, щодо можливості позбавлення лише наданого права, оскільки диспозиції ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП прямо передбачають санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом – за керування транспортним засобом особою, яка не має, тобто не набула або була позбавлена, права керування транспортними засобами. Завдяки означеній санкції досягається передбачена ст. 23 КУпАП виховна мета призначеного стягнення особі, яка протягом строку виконання постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом не зможе в установленому законом порядку набути це право керування транспортним засобом, якого вона була позбавлена.

Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчинених правопорушень, особу винного, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті, яка передбачає покарання за більш тяжке правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Разом з цим, додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу судом не може бути застосоване, оскільки ОСОБА_1 не є власником ВАЗ21063, номерний знак НОМЕР_1 .

На підставі положень статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі, встановленому пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись ст. ст. 36, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.2 ст. 130 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126, ч.2 ст. 130 КУпАП із застосуванням відносно нього адміністративного стягнення:

- за вчинення правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40 800, 00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років;

- за вчинення правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000, 00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа скоєних, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40 800, 00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці з дня винесення постанови.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Д.В. Чижиченко