Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №353/1136/25 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1136/25

Провадження № 2/353/149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 24.01.2011 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалось, у них відсутні спільні інтереси та різні погляди на життя, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, втратили почуття любові та поваги один до одного, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, а тому просила шлюб розірвати та відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 31.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачці встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

23.01.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Голуб Г.С. подав до суду заяву, в якій просив надати сторонам термін на примирення тривалістю три місяці, оскільки відповідач бажає вжити всіх необхідних заходів для збереження сім`ї, належним чином піклується про сім`ю та фінансове забезпечення їх дітей, подружні відносини між ними не припинились, сторони періодично спілкуються та підтримують теплі сімейні стосунки, спільно виховують дітей. Провадження у справі просив зупинити на строк три місяці.

12.02.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Зварич Ю.А. подала письмові заперечення на заяву про примирення та просила у її задоволенні відмовити. Зазначила, що вказане у заяві про примирення не відповідає дійсності. Сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, відповідач з позивачкою не спілкується, жодних кроків на примирення не робив, поводився агресивно, не приймає участі у вихованні та утриманні дітей. Спільне життя позивачки з відповідачем буде суперечити її інтересам, створювати загрозу її фізичному та психічному здоров`ю та спокою і психічному здоров`ю дітей, а тому примирення та збереження шлюбу неможливе.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року клопотання представника відповідача було задоволено частково та надано сторонам термін для примирення строком два місяці. Провадження у справі було зупинено до закінчення строку для примирення, визначеного судом.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 року провадження у справі було поновлено, оскільки відпали обставини, які викликали зупинення провадження по справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Зварич Ю.А. в судове засідання не з`явились, однак представник позивачки подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що примирення між сторонами не відбулось, позов підтримує та просила його задовольнити. Також просила розгляд справи провести без її участі та без участі позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Голуб Г.С. в судове засідання не з`явились, однак представник відповідача подав до суду письмову заяву, в якій просив суд врахувати раніше подані заперечення відповідача щодо заявленого позову, а саме те, що з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову не погоджуємося повністю, відповідач вважає їх неправдивими та не співмірними з об`єктивними обставинами, які склалися у їх сім`ї. Водночас відповідач наголошував, що хоче брати активну участь у житті та вихованні спільних дітей, як це було до грудня 2025 (спільне проживання та ведення спільного господарства), та бажає зберегти сім`ю, де батько постійно спілкується з дітьми та забезпечує їх. Відповідач заперечує проти розірвання шлюбу та висловлює чітке бажання зберегти сім`ю. У зв`язку з чим, просив відмовити в задоволенні позову та судове засіаднння провести у їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України).

Судом встановлено, що сторони 24.01.2011 року зареєстрували шлюб у виконкомі Тарасівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 4). У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв їх про народження (а.с. 9-10).

Як зазначає позивачка у позовній заяві подружнє життя у сторін не склалося, у них відсутні спільні інтереси та різні погляди на життя, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, подальше збереження шлюбу буде суперечити її інтересам.

Водночас суд критично відноситься до заперечень сторони відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/7035/18 (провадження № 61-1658св20).

Європейський суд з прав людини у справі Фернандес Мартінес проти Іспанії (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 р. зазначив: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до ст. 8 надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом. При цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Таким чином, принцип добровільності шлюбу є правовою засадою, яка передбачає можливість укладення шлюбу тільки за наявності вільної, повної, усвідомленої та поінформованої згоди, а у разі дефекту вільного волевиявлення (відсутності хоча б одного із елементів добровільності), забезпечує правовий захист від примусового шлюбу шляхом визнання його недійсним. Принцип добровільності поширюється і на фактичне співжиття (фактичний союз), а також діє протягом всього перебування у шлюбних (або фактичних) відносинах і зумовлює обов`язок держави гарантувати свободу розірвання шлюбу.

Подальше існування шлюбу як добровільного союзу у разі відсутності вільної згоди чоловіка чи жінки на такий шлюб не може продовжуватись.

Добровільність шлюбу є триваючою умовою, тобто має вирішальне значення не тільки під час укладення шлюбу, але і протягом усього періоду його дії. Адже жоден із подружжя не може бути примушений до продовження шлюбу, на гарантування цього і передбачено право розірвати шлюб.

Отже, принцип добровільності в аспекті права на заборону примушення до продовження шлюбу реалізується через право розірвання шлюбу за взаємною заявою подружжя в позасудовому або судовому порядку (в порядку окремого провадження).

Поряд із цим закон передбачає можливість примусового розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя.

Доказів на підтвердження того, що сторони ведуть спільне господарство та між ними дійсно існують шлюбні відносини суду не надано, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім цього судом вживались заходи, шляхом надання сторонами терміну для примирення строком на два місяці. Проте, як зазначила сторона позивачки, примирення між сторонами не відбулось.

Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів, беручи до уваги вищенаведені вимоги законодавства, суд вважає, що шлюб слід розірвати.

В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи те, що позивачка та її представник просили відновити позивачці дошлюбне прізвище, суд вважає, що після розірвання шлюбу позивачці слід відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі ст.ст. 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 174, 178, 247, 263-265, 268, 273-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим жителем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , зареєстрований 24.01.2011 року у виконкомі Тарасівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 1, - розірвати.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА