Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №350/277/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/277/26

Номер провадження 2/350/435/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно - будинковолодіння (будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало її матері - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина, до складу якої входить зазначене будинковолодіння. Вона є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину, оскільки на момент її відкриття постійно проживала разом із спадкодавцем, продовжувала користуватися спадковим майном, здійснювала його утримання та не заявляла про відмову від спадщини у встановлений законом строк, що відповідно до вимог чинного законодавства свідчить про фактичне прийняття спадщини. З метою оформлення спадкових прав вона звернулася до Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Листом державного нотаріуса Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори №54/02-14 від 28 січня 2026 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене майно у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане будинковолодіння. За таких обставин позивачка позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у нотаріальному порядку, зокрема в повному обсязі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів шляхом визнання за нею права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом.

ІІ. Позиція сторін у судовому засіданні

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, у якій просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилися, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності. У поданих заявах зазначили, що позовні вимоги визнають, проти їх задоволення не заперечують, на спірне спадкове майно не претендують.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 13 ЦПК України сторони користуються процесуальними правами на власний розсуд, у тому числі мають право визнавати позов, а також подавати заяви про розгляд справи у їх відсутності.

З огляду на подані учасниками справи заяви, відсутність спору між сторонами щодо фактичних обставин справи та предмета позову, а також з урахуванням положень частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Сторони скористалися своїми процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Судом установлено, що мати позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9). Батько позивачки ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8), у зв`язку з чим після смерті матері позивачка фактично залишилась єдиною особою, яка проживала у спірному будинковолодінні.

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , а також змінила прізвище у зв`язку з укладенням шлюбу 20 травня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.7.)

Судом достовірно встановлено, що позивачка на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками та випискою з погосподарської книги (а.с. 12).

До складу спадщини входить будинковолодіння (будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорта, виготовленого 06 лютого 2026 року ТОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр», який зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності за № ТІ01:9424-6034-8727-4443 від 10.02.2026 (а.с. 13-19), зазначене будинковолодіння складається з:житлового будинку літера А загальною площею 62,5 кв.м, житловою площею 34,8 кв.м, допоміжною площею 27,7 кв.м; літньої кухні літера Б площею 18,5 кв.м; стайні літера В площею 21,7 кв.м; стодоли літера Г площею 31,0 кв.м; погребу літера Д площею 10,3 кв.м; вбиральні літера Е;колодязя №1, воріт №2, огорожі №3.

Відповідно до довідки про ринкову вартість нерухомого майна від 06 лютого 2026 року, виданої сертифікованим оцінювачем ФОП ОСОБА_7 , загальна вартість будинковолодіння становить 134620 грн (а.с. 20).

Позивачка 21 січня 2026 року звернулася до Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим заведено спадкову справу №21/2026, номер у Спадковому реєстрі 75130989 (а.с. 10). Листом державного нотаріуса №54/02-14 від 28 січня 2026 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне майно (а.с. 11).

Іншими спадкоємцями за законом після смерті спадкодавця є відповідачі у справі, однак вони спадщину не приймали, заяв до нотаріальної контори не подавали, на спірне майно не претендують, що підтверджується матеріалами справи та їх позицією у справі.

Таким чином, судом установлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, позивачка є спадкоємцем першої черги за законом, фактично прийняла спадщину. Оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку є неможливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно. За таких обставин позивачка позбавлена можливості оформити своє право на спадкове майно позасудовим способом та змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Таким чином, між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, який підлягає вирішенню судом.

IV. Оцінка суду

Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані сторонами письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави та демократичного суспільства, закріплено у Конституції України. Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Відповідно до роз`яснень пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, та чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статей 13 та 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує його право власності.

Отже, у випадку коли особа не може реалізувати своє право у позасудовому порядку, зокрема у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, така особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Дослідивши подані позивачкою докази, суд установив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, а саме будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, а відтак відповідно до вимог статті 1261 Цивільного кодексу України є спадкоємцем першої черги за законом. Позивачка на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, після її смерті продовжувала користуватися спадковим майном та здійснювала його утримання, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачами, оскільки таке визнання відповідає вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Таким чином, встановлені судом обставини справи та досліджені у їх сукупності докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а судовий захист у даному випадку є єдиним можливим способом реалізації його спадкових прав, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-4, 206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на будинковолодіння (будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя: