Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №216/1297/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1297/26

провадження 2/216/2466/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

встановив:

Представник позивача, адвокат Кафтасьєва Г.В., звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_4 є сином відповідача, є повнолітнім, навчається та проживає в м. Дюссельдорф, ФРН. Спільна дитина сторін проживає разом з позивачем та у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, проте відповідач такої на утримання сина не надає, хоча має таку можливість, є здоровою працездатною особою. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина, щомісячно у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, до закінчення навчання.

З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що його повнолітній син, як громадянин ФРН, отримує матеріальну допомогу та у навчальному закладі навчається безкоштовно, разом з цим відповідач, у зв`язку з введенням на території України військового стану ніде не працює, перебуває на обліку у «Центрі зайнятості» як безробітний та має на утриманні непрацездатну мати, яка потребує стороннього догляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьком якого у свідоцтві про народження зазначено відповідача – ОСОБА_2 , а матір`ю позивача – ОСОБА_1 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Менхенгладбаг, ФРН.

На теперішній час позивач є повнолітньою особою та відповідно до довідки від 25.11.2025 є студентом Професійного коледжу ім. Генріха Герца м. Дюссельдорф за програмою навчання: однорічна професійно-технічна школа рівня В2 у галуззі інформаційних та телекомунікаційних технологій. Термін навчання з 28.08.2025 по 31.07.2026.

Згідно з довідкою Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №531 від 16.03.2026 відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в даній установі та з 13.03.2026 зареєстрований як безробітний.

Як слідує з акту встановлення факту здійснення догляду №3 від 31.12.2024, виданим виконкомом Центрально-Міської районної у місті ради відповідач ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за ОСОБА_5 .

Згідно з випискою з амбулаторної карти №40307 та висновком ЛКК №52/712 від 19.12.2025 ОСОБА_5 з 29.01.2025 проходить лікування у КП «Криворізький ОД» ДОР та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною третьою ст. 181 СК України, передбачено, що за рішенням суду грошові кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу його матері, батька та (або) у твердій грошовій сумі, розмір яких визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки, інші обставини, що мають істотне значення, що передбачено ст. 182 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з положеннями ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Отже судом встановлено, що на момент розгляду справи позивач разом з сином ОСОБА_3 , який досяг повноліття, проживає у ФРН, син продовжує навчання у Професійному коледжу ім. Генріха Герца м. Дюссельдорф, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги з боку батька, оскільки власних доходів не має, перебуває на утриманні матері, не в змозі самостійно утримувати себе та забезпечувати витрати на проїзд, харчування та предмети першої необхідності, відповідач добровільної матеріальної допомоги не надає, хоча є здоровою та працездатною особою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому з урахуванням матеріального положення сторін, враховуючи, що відповідач є здоровою та працездатною особою, а його повнолітній син потребує допомоги у зв`язку із навчанням, вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, на період навчання сина, але не більш ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.

На переконання суду саме такий розмір аліментів буде достатнім, не обтяжливим для відповідача та відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів на підтвердження несення позивачем будь-яких витрат, спрямованих на організацію навчання, як нерелевантні, адже наявність факту навчання вказує на ту обставину, що такі витрати безумовно здійснюються, зокрема витрати на сам освітній процес, проїзд, харчування, канцелярію, засоби гігієни та першої необхідності, тощо.

Також суд зауважує, що наявність на утриманні відповідача непрацездатної матері, а також наявність у останнього статусу безробітного не є підставою для звільнення від обов`язку батька по утриманню сина, який продовжує навчання.

Крім цього, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при звернені з даним позовом до суду, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць згідно із положеннями статті 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 181, 182, 191, 198-200 СК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісяця на період навчання, але не більш ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

Стягнення аліментів розпочати з дня звернення до суду з даним позовом, тобто з 19 лютого 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

- третя особа: ОСОБА_3 , РНКОПП: невідомо, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ