Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №193/1937/25 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1937/25

Провадження 1-кп/193/59/26

В И Р О К

іменем України

05 травня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за №12025041580000306 від 04.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ордо-Василівка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних повнолітніх осіб, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше судимого 10.03.2025 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5-ти років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , маючи непогашену чи зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення крадіжки на шлях виправлення не став та скоїв новий злочин проти власності за таких обставин.

Так, 04 грудня 2025 року, приблизно о 05:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , після сварки з матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якої він погрожував матері пошкодженням належного їй транспортного засобу - легкового автомобіля «ВАЗ 2105», н/з НОМЕР_1 , бежевого кольору, який знаходився на господарському подвір`ї вказаного домоволодіння, та яким він особисто неодноразово користувався і мав до нього вільний доступ, тому без перешкод відчинив водійські двері, сів на водійське сидіння, запустив двигун та привів транспортний засіб у рух.

Надалі вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_3 загруз у багнюці неподалік городу вищезгаданого домоволодіння через що припинив свій подальший рух.

Після чого ОСОБА_3 вийшов з авто та реалізуючи виниклий злочинний умисел, направлений на пошкодження цього транспортного засобу шляхом підпалу, відкрив кришку багажника цього автомобіля, вирвав з нього паливний бак, розлив з нього залишки горючої суміші (бензину) на заднє сидіння салону вказаного автомобіля та кинув на це місце запальничку з відкритим полум`ям, в результаті чого заднє сидіння почало горіти і разом з ним зайнявся увесь салон автомобіля.

Відповідно до висновку експерта від 22.12.2025 № СЕ-19/104-25/48655-ПТ за результатами судової пожежно-технічної експертизи, осередок пожежі, яка сталася 04.12.2025 поблизу території домоволодіння по АДРЕСА_1 , знаходився в салоні автомобіля «ВАЗ 2105», н/з НОМЕР_1 , а причиною є займання горючої рідини в салоні вказаного автомобіля, внаслідок дії на неї вогневого стороннього джерела запалювання (найбільш вірогідно відкрите полум`я при горінні запальнички).

Виконавши всі можливі дії, направлені на умисне пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, ОСОБА_3 місце вчинення злочину покинув, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 29 633,12 гривні, які не відшкодовані.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Позиція обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні вищевказаного злочину визнав повністю і пояснив, що 04 грудня 2025 року він спав у будинку своєї матері по АДРЕСА_1 , коли почув як його рідна сестра ОСОБА_8 , 2008 року народження, свариться з його дівчиною (співмешканкою) ОСОБА_9 ,1999 року народження. Він став заступатися за свою співмешканку, але у сварку втрутилася його мати ОСОБА_6 , яка стала виганяти його з співмешканкою з будинку. Він розлютився взяв ключі від автомобіля «ВАЗ 2105», н/з НОМЕР_1 , запустив двигун і поїхав через усе подвір`я на город, але загруз на городі і їхати далі вже не зміг. Його наздогнала мати та його дві сестри. Мати розбила заднє скло автомобіля, а сестри повиривали кабелі з підкапотного простору і забрали акумулятор. Через це він ще більше розсердився, вийшов з автомобіля, відкрив кришку його багажника, вирвав паливний бак і розлив з нього бензин на заднє сидіння салону автомобіля, після чого запалив ручну запальничку і кинув її на заднє сидіння салону автомобіля у результаті чого заднє сидіння почало горіти, в салоні автомобіля розпочалась пожежа в результаті якої автомобіль увесь згорів. Після вчиненого він залишив місце події. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо його не карати. Пояснив, що вчинив вказаний злочин через те, що був на той час дуже сердитий на матір. На теперішній час вони з матрі`ю повністю примирилися.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердила факт знищення її сином, обвинуваченим у справі ОСОБА_3 , шляхом підпалу належного їй автомобіля «ВАЗ 2105», н/з НОМЕР_1 , та пояснила, що вона придбала цей автомобіль улітку 2025 року для своєї сім`ї.Вона не мала посвідчення водія і не вміла керувати транспортними засобами, проте навики водіння мав її син ОСОБА_3 , який постійно використовував цей автомобіль по господарству і постійно возив її та її дочок по всіх побутових справах. Ключі від замка запалення завжди перебували у сина, він міг вільно користуватися цим автомобілем. 04.12.2025 у неї виник конфлікт з сином через невістку, потім вона пішла у приміщення будинку. Але за кілька хвилин забігла дочка і повідомила їй, що ОСОБА_3 разом зі своєю співмешканкою взяли автомобіль і поїхали городом геть. Вона з дочками вибігла на подвір`я і стали наздоганяти автомобіль, який у цей час застряг на городі і зупинився. Вона з дочками підбігли до авто, і, з метою перешкоджання подальшого руху сина, дочки відразу відкрили капот і повиривали звідти дроти, а вона ( ОСОБА_6 ) витягла акумулятор, який був дуже важкий, тому поки вона несла його у двір він випав з її рук і розбився. Син через це розсердився та сказав, що нащо йому тепер такий автомобіль, і, зі слів сестер вирвав з багажника бак з пальним облив з нього салон автомобіля, кинув туди сам бак і його підпалив запальничкою. Самого моменту підпалу вона не бачила, оскільки була в цей час на подвір`ї, проте чула як вибухнув бак автомобіля. Вона злякалася, стала хвилюватися, що в автомобілі, який загорівся, могли бути її діти, тому вона відразу викликала пожежників та поліцію. Наголосила, що вона не має жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого. Конфлікт з ним вичерпано, вони з ним повністю примирилися. Просила призначити йому як найм`якіше покарання, яке не пов`язане з позбавлення волі.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе обмовляє або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Встановлені обставини вказують на те, що протиправні дії ОСОБА_3 щодо умисного підпалу автомобіля «ВАЗ 2105», н/з НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_6 , у результаті якого вказаний автомобіль отримав пошкодження, свідчать про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу.

При кваліфікації дій обвинуваченого суд враховує правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13- к, провадження № 13 - 57кс18), а також висновків, що були висловлені у постановах ККС ВС від 27.03.2019 (провадження № 51-1581км18),від 05.11.2020 у справі №536/621/16-к, згідно яких словосполучення "те саме діяння", вжите у диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст.194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

Обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

В обвинувальному акті зазначено, що обтяжуючою покарання ОСОБА_3 обставиною є вчинення ним злочину загальнонебезпечним способом. Але, у даному випадку, оскільки знищення майна шляхом підпалу є само по собі загальнонебезпечним способом вчинення та кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.194 КК України, що характеризує спосіб вчинення злочину, то зазначення цієї обставини ще і як такої, що обтяжує покарання, є зайвим.

Тобто, обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно вимог ст. 12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого, який є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, має задовільний стан здоров`я, проте постійної роботи не має і ніде не навчається, за місцем свого проживання характеризується посередньо, неодноразово (тричі) притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, має одну непогашену і не зняту в установленому порядку судимість, матеріальні збитки потерпілій не відшкодував.

Також суд враховує позицію потерпілої, матері обвинуваченого, яка матеріальних претензій до нього не має та просила останнього суворо не карати, за наявності пом`якшуючої обставини та відсутність жодних обтяжуючих обставин, а також дані досудової доповіді Криворізького районного сектору № 1 філії ДУ "Центр пробації" від 06.04.2026, згідно якої визначений високий ризик вчинення даним обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній ризик його небезпеки для суспільства чи окремих осіб, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі ближче до мінімального строку, визначеного санкцією статті за якою він обвинувачується, тобто на 3 роки і 6 місяців.

Між тим, оскільки ОСОБА_3 вчинив цей злочин у період іспитового строку, що визначений за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025, за яким його було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на 3 роки, то згідно положень ч. 3 ст. 78 КК України, суд має призначити йому покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК України, зокрема за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання, призначеного по цьому вироку, невідбуту частину покарання за попереднім вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025.

З огляду на це відсутні підстави для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст.69, 75 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень.

Під час судового розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 60 560 гривень.

11.12.2025 обвинуваченого ОСОБА_3 було звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням вищевказаної застави заставодавцем ОСОБА_6 11.12.2025, що підтверджуються листом ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» від 12.12.2025.

У зв`язку з чим до цього часу обвинувачений, відповідно до вимог абз.3 ч.4 ст.202 КПК України, вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід саме у вигляді застави.

Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі… якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11 ст.182 КПК України).

З огляду на суворість призначеного судом покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з одного боку та сумлінним виконанням обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків під час досудового та судового розгляду кримінального провадження з іншого боку, суд вважає за необхідне та доцільне, на час набрання вироком законної сили, залишити без змін дію запобіжного заходу у вигляді застави.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

В порядку ч.2 ст.124 КПК України всі процесуальні витрати понесені за проведення експертиз у загальному розмірі 11 588,20 грн. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Насамперед, з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави витрати на залучення експертів Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України для проведення таких експертиз:

- судової експертизи за експертною спеціальністю 8.4 «Дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів» за № СЕ-19/104-25/48703-ФХД від 18.12.2025, вартістю 3565,60 грн;

- судової експертизи за експертною спеціальністю 8.4 «Дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів» за № СЕ-19/104-25/47379-ФХД від 19.12.2025, вартістю 3565,60 грн;

- судової пожежно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.8 «Дослідження обставин виникнення та поширення пожеж і дотримання вимог пожежної безпеки» за № СЕ-19/104-25/48655-ПТ від 22.12.2025, вартістю 4457 грн.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до приписів п. 3,5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 369-371,373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і 6 (шість) місяців.

Згідно положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року і остаточно визначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання з метою приведення вироку до виконання.

Зарахувати у строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_3 під вартою з 04.12.2025 по 11.12.2025 включно із урахуванням вимог ч. 5 ст. 72 КК України, що одному дню перебування під вартою відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді застави у розмірі 60 560 гривень, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_6 внесені на підставі ухвали слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Дніпропетровській області грошові кошти у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 коп., що були сплачені нею у якості застави за ОСОБА_3 (квитанція №6894/25 від 11.12.2025), у зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу.

Речові докази:

- куртку спортивну чорного кольору «ZAKA» подовжену із плямами, яка перебуває в спеціальному пакеті Національної поліції України PSP 4091404 та зберігається у камері схову речових доказів ВП № 9 Криворізького РУП ГУПН в Дніпропетровській області (а.к.п.70), - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 , як її власнику;

- штани спортивні чорного кольору утеплені, які запаковані в спеціальний пакет Національної поліції України PSP 4091405 та зберігається у камері схову речових доказів ВП № 9 Криворізького РУП ГУПН в Дніпропетровській області (а.к.п.70), - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 , як їх власнику;

- залишки продуктів горіння, які знаходилися на місці переднього пасажирського сидіння, що запаковані до спеціального пакету Національної поліції України PSP 1081822 та зберігаються у камері схову речових доказів ВП № 9 Криворізького РУП ГУПН в Дніпропетровській області (а.к.п.24), - знищити;

- легковий автомобіль "ВАЗ 2105", н/з НОМЕР_1 , який перебуває на відповідальному зберіганні СФГ «Веселий кут» за адресою: вул. Осіння, буд. 41-А в с. Ордо-Василівка Криворізького району Дніпропетровської області (а.к.п.24), - передати потерпілій ОСОБА_6 , як його законному володільцю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, понесені на проведення судових експертиз: за № СЕ-19/104-25/48703-ФХД від 18.12.2025 вартістю 3565,60 грн, за № СЕ-19/104-25/47379-ФХД від 19.12.2025 вартістю 3565,60 грн та за № СЕ-19/104-25/48655-ПТ від 22.12.2025 вартістю 4457 грн., що у сумі складає 11 588 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 20 коп.

Матеріали кримінального провадження за №12025041580000306 від 04.12.2025 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у судовій справі №193/1937/25 (провадження №1-кп/193/59/26).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження теж можуть отримати в суді копію цього вироку.

Суддя ОСОБА_1