Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №206/5041/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/5041/25

Провадження 2/206/257/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої-судді Плінської А.В.

при секретарі Габісонія Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в інтересах якої діє законний представник – ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївна про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майна, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності та виключення його зі спадкової маси,

в с т а н о в и в :

В травні 2025 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 в інтересах якої діє законний представник – ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 з 1 лютого 2018 року по 31 березня 2025 року, визнання спільною сумісною власністю майна, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності та виключення його зі спадкової маси. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в період з 1 лютого 2018 року по 31 березня 2025 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 . Останній ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. За час перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було придбано за спільні кошти транспортні засоби: SUBARU LEGACY, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

DODGE DART, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ;

мотоцикл CPI GTR 150, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 .

Баздирєві спочатку проживали разом за місцем проживання позивача, а потім в АДРЕСА_1 , після відбування покарання ОСОБА_7 у вигляді позбавлення волі. Влітку 2024 року Баздирєві мешкали в м. Одеса, де займались підприємництвом. Вказані обставини підтверджуються показами свідків, численними спільними фотографіями. Крім того, ОСОБА_4 здійснювались оплати за медичні послуги, які надавались ОСОБА_7 , зокрема на правову допомогу та витрати на поховання ОСОБА_7 , а тому позивачка просить визнати спірні транспортні засоби спільною сумісною власністю, просить визнати право власності на частки та виключити зі спадкового майна ОСОБА_7 частки на спірні транспортні засоби.

Ухвалою від 30 вересня 2025 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

30 жовтня 2025 року представником відповідача подано до суду відзив, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів проживання в період з 1 лютого 2018 року по 19 серпня 2019 року з ОСОБА_7 , адже останній мав відносини в той період з ОСОБА_8 , з якою подавали заяву на реєстрацію шлюбу. В той самий час позивачка мала стосунки із батьком своєї дитини по 19 вересня 2022 року. Також представник вказує, що не надано і доказів спільного придбання майна ОСОБА_9 за спільні кошти чи за рахунок спільної праці, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою від 11 листопада 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача, позивачка, кожен окремо, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав вказаних у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївна в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина. Дане підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 124). ОСОБА_10 є донькою померлого, а ОСОБА_6 , колишньою дружиною. Вказані обставини сторонами не оспорювались.

За ОСОБА_7 зареєстровані наступні транспортні засоби: 26 жовтня 2024 року в ТСЦ МВС №1242 SUBARU LEGACY, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

13 жовтня 2023 року в ТСЦ МВС №1249 DODGE DART, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ;

05 липня 2018 року в ТСЦ МВС №1241мотоцикл CPI GTR 150, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , що підтверджується листом територіального сервісного центру МВС №1249 від 6 травня 2025 року (а.с. 56).

ОСОБА_7 відбував покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі «Синельниківська виправна колонія №94» в період з 19 серпня 2019 року по 19 вересня 2022 року, що підтверджується довідкою про звільнення серія ДНП №09878 (а.с. 57).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі№ 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Позивачка надала до суду свідоцтво про зміну імені від 17 червня 2025 року, з якого слідує, що 17 червня 2025 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила прізвище на ОСОБА_9 . Зміна прізвища позивачки мала місце після смерті ОСОБА_7 та жодним чином не підтверджує обставини, наведені в позовній заяві.

Також позивачкою надано 18 аркушів фото із її зображеннями та ОСОБА_7 , що сторонами не оспюрювалось, а також з дитиною, з іншими людьми на святкуваннях, набережній, морі, пляжі, однак з даних фото не слідує в який період вони зроблені.

Натомість представником відповідача надано до суду роздруківки з соціальної мережі з світлинами ОСОБА_12 з іншим чоловіком, а не з ОСОБА_7 датовані 2019 та 2021 роками.

Медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_7 також не підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_13 та ОСОБА_7 .

Як слідує з характеристики ОСОБА_11 , виданої ДОП СП ВНП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Іллею Якініним, вона мешкала за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_7 з 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21). Разом з тим, як слідує з відповіді на адвокатський запит від 24 жовтня 2025 року начальника Дніпровського районного управління поліції №2 відділення поліції №1 підполковника поліції Михайла Кабаненко, факт мешкання ОСОБА_14 разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 2023 року по 31 березня 2025 року встановлено зі слів ОСОБА_1 та у відділенні поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області відсутні офіційні документи, які б вказували на факт мешкання ОСОБА_1 за вказаною адресою.

Також суду надано договір б/н про надання правової допомоги від 24 жовтня 2024 року, укладеного між ОСОБА_11 , яка діє у власних інтересах або інтересах ОСОБА_7 та Адвокатським об`єднанням «КМ ЮНІОН та ПАРТНЕРИ» (а.с. 53-55) Адресою місця проживання ОСОБА_11 зазначена наступна: АДРЕСА_2 , тобто зовсім інша, аніж зазначала позивачка у позовній заяві та у своїх поясненнях.

Відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс №224291059 від 23 жовтня 2024 року ОСОБА_11 застрахувала в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНГО» транспортний засіб марки SUBARU LEGACY, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_2 . Даний договір було укладено за три дні до реєстрації за ОСОБА_7 вказаного транспортного засобу в ТСЦ МВС №1242. Крім того, адреса місця проживання в договорі теж відмінна від тих, які зазначала позивачка як спільне місце проживання ОСОБА_9 , а саме: АДРЕСА_3 .

Також суду надано витяг щодо притягнення до адміністративної відповідальності водія без зазначення прізвища імені та побатькові, що керував транспортним засобом марки DODGE DART, номерний знак НОМЕР_3 , 10 вересня 2024 року та здійснила обгін на перехресті, не увімкнула також світловий покажчик повороту під час обгону, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, вказаний доказ суд не приймає до уваги, оскільки з нього не можливо ідентифікувати особу, яка керувала транспортним засобом.

Також позивачем на підтвердження позовних вимог надано дві платіжні інструкції про сплату ОСОБА_11 витрат, зокрема за медичні послуги ОСОБА_7 6 вересня 2024 року в розмірі 600 гривень та 250 грн. на рахунок ТОВ Фрегат за інформаційні послуги за листопад 2024 року, платником за які є ОСОБА_7 в розмірі 250 грн. Суми є незначними та не носять систематичного характеру.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 3 грудня 2025 року надійшла від Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області відповідь щодо повідомлень на лінію 102 ОСОБА_7 в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року. Так у вказаний період зафіксовано 4 повідомлення ОСОБА_7 щодо конфліктів за адресою: АДРЕСА_1 з колишньою дівчиною - ОСОБА_8 та її колишнім хлопцем зокрема. Також зафіксовано 5 дзвінків у 2018 році та 1 дзвінок 8 лютого 2019 року ОСОБА_8 щодо сімейних сварок та конфліктів за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_15 (а.с. 184-185).

Крім того, свідок ОСОБА_16 , яка доводиться подругою позивачці суду показала, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зустрічались десь з 2019 року, з 2020 року проживали в ОСОБА_19 та в 2024 році ОСОБА_18 зробив пропозицію Поліні одружитись. Коли ОСОБА_18 відбував покарання вона допомагала подрузі збирати передачі, після звільнення вони не просто зустрічалися, а жили разом, працювали в Одесі, після приїзду з якої купили автомобіль. Син ОСОБА_19 називав ОСОБА_20 татом, він купував йому іграшки, водив дитину в парк, в разі потреби, подруга залишала сина на ОСОБА_21 . Коли почалась війна ОСОБА_19 виїхала за кордон, але сім`я збереглась. З 2022 року по 2024 рік вони жили точно як сім`я, а познайомились здається в 2020 році. Потім свідок уточнила, що до відбування покарання ОСОБА_22 та ОСОБА_19 мали стосунки. Спочатку вони жили по АДРЕСА_4 , там були речі ОСОБА_20 , вони купували речі для використання сім`єю, планували, що мають готувати, що купувати, а потім після звільнення переїхали жити на АДРЕСА_1 . Подруга познайомилась з ОСОБА_9 вже коли була вагітною, перед тим як ОСОБА_18 був поміщений для відбування покарання, він залишив кошти на зберігання ОСОБА_19 , яка за ці кошти купила речі для дитини.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що в кінці жовтня 2024 року до нього звернулась позивач і повідомила, що її чоловіка – ОСОБА_21 незаконно затримано, із нею було підписано договір про правову допомогу, вона сплатила аванс. В подальшому після звільнення ОСОБА_20 , вони ще зустрічались 3-4 рази, позивачка приїжджала на зустрічі то на ОСОБА_24 , то на ОСОБА_25 , розповідали, що мали бізнес в Одесі, ОСОБА_20 називав ОСОБА_19 дружиною, тож свідок вважав, що вони були сім`єю. Спілкування більше відбувалось по телефону, коли не відповідав ОСОБА_20 , телефонував ОСОБА_19 , був один раз за місцем їх проживання по АДРЕСА_5 , де вони разом проживали, там була і дитина. ОСОБА_19 переживала за свого чоловіка, вони розповідали, що автомобіль Субару був придбаний саме для дружини. Після смерті ОСОБА_21 , позивачка знову зверталась до нього щодо надання правової допомоги, але він відмовив так як має спеціалізацію в сфері кримінального права.

Свідок ОСОБА_26 суду показав, що він є дідусем ОСОБА_27 , яка почала зустрічатись з ОСОБА_15 років з 7 тому, прозустрічались десь рік, потім він в 2019 році зник та вона почала зустрічатись з іншим хлопцем. Коли ОСОБА_20 відбував покарання то надсилав кошти онучці для дитини, де брав не знає, але надсилав. Коли відбув покарання з ОСОБА_19 почали жити разом, спочатку придбали Додж, а після сезону в Одесі Субару. На ремонт авто не вистачало коштів, тож він ще позичав їм. Свідком купівлі авто він не був, але знає, що ОСОБА_19 в установу відбування покарання надсилала ОСОБА_20 посилки. Якийсь час вони жили разом з ним, коли ОСОБА_19 повернулась з ОСОБА_28 в 2023 році то вони з ОСОБА_20 почали жити разом як чоловік та жінка. Поки не зробили в квартирі на ОСОБА_29 в м. Дніпро ремонт, то жили в всі разом по АДРЕСА_4 . В квартирі по АДРЕСА_5 дідусь не був.

Свідок ОСОБА_30 суду показала, що є сусідкою позивача, з якою познайомилась років 5 тому, працювала в дитячому садочку, який відвідував син позивачки та неодноразово бачила, як дитину в садочок приводили ОСОБА_22 та ОСОБА_19 , та було, що і сам ОСОБА_18 забирав дитину з садочка, дитина реагувала нормально і спокійно, це був 2024-2025 роки, коли вже працювала в групі вихователем. Також була вдома в ОСОБА_19 один раз по АДРЕСА_6 .

Свідок ОСОБА_31 суду показала, що є подругою позивачки, знайомі з нею з 2019 року. ОСОБА_17 завагітніла від іншого, але коли ОСОБА_18 відбув покарання то прийняв хлопчика як свого, називав сином. Певний час вони з ОСОБА_19 разом працювали неофіційно в Польщі, приблизно рік, ОСОБА_19 заробила якісь кошти. Коли ОСОБА_20 звільнився по відбуттю покарання спільно жили з ОСОБА_19 однією сім`єю, заробляли, купували автомобілі, працювали в літній сезон в барі в м. Одеса, мали спільний бюджет та придбали ще одне авто, адже користуватись одним було не зручно. Вона приходила до них в гості.

Свідок ОСОБА_32 суду показав, що працював разом з ОСОБА_15 на будові, знає його приблизно 12 років. Знає, що ОСОБА_20 почав жити з ОСОБА_19 в 2022 році після його звільнення з місця відбування покарання. Спочатку вони жили в ОСОБА_19 , робили ремонт в його помешканні, після закінчення ремонту ОСОБА_20 забрав до себе проживати свого брата, який випивав. Вони почали зустріатись в 2018 році, він в неї залишався ночувати. Коли ОСОБА_18 відбував покарання ОСОБА_19 йому передачі передавала, після звільнення жили разом, придбали два автомобілі, аби у кожного було, купували за спільні кошти. Свідок проживає по сусідству від позивача, знав, що вони з ОСОБА_20 пара, що живуть разом. Він підвозив ОСОБА_20 до будинку ОСОБА_19 і звідти ж забирав на роботу. Саме ОСОБА_19 визначалась з інтер`єром ремонту в квартирі по АДРЕСА_5 , він туди підвозив деякі матеріали. ОСОБА_19 також привозила їжу ОСОБА_20 на будову. Знає, що ОСОБА_17 була зареєстрована як ФОП, та працювали в Одесі, вони разом вкладали кошти в бізнес, спочатку купили Додж, аби ОСОБА_19 навчилась їздити, а потім придбали дорожче авто, однак не могли оформити на ОСОБА_19 ,так як в неї якісь були проблеми з документами.

Для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; вони пов`язані спільним побутом; мають взаємні права й обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування. Його слід встановлювати під час ухвалення судового рішення, якщо цей факт пов`язаний із будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). У резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Якщо у сторін немає спору про поділ майна, вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу слід розглядати в порядку окремого (непозовного) провадження в цивільному судочинстві, що передбачає розділ IV ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (частини перша та друга статті 74 СК України).

Застосовуючи припис статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, суди мають враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України, яка розташована у главі 8 цього кодексу).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя, четверта статті 368 ЦК України).

У постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16. У ній Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, яке вони набули за час спільного проживання або в результаті спільної праці та за спільні кошти.

У постанові від 8 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15. Верховний Суд України вказав, що визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі, відбувається зі встановленням факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, реалізації взаємних прав і обов`язків (див. аналогічний висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21).

У постанові від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював висновок про те, що наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України; для визначення осіб як таких, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого вони придбали спірне майно.

У постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 367/7714/16-ц. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що, застосовуючи положення статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, необхідно врахувати, що ці положення поширюються на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, і між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а, вирішуючи питання щодо факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту, взаємних прав і обов`язків (див. аналогічний висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20).

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно; для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки такого проживання.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за відсутності підстав для задоволення вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вказав, що відсутні підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати майно таким, яке належить на праві спільної сумісної власності сторонам як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

У постанові від 30 червня 2021 року у справі № 705/938/19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин; для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі зазначені ознаки (див. аналогічний висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц).

У постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, притаманних подружжю взаємних прав і обов`язків, не може означати, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю (див. аналогічний висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

У постанові від 25 січня 2018 року у справі № 337/5266/15-ц. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що стаття 74 СК України поширюється на правовідносини чоловіка та жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання спільною сумісною власністю майна, яке вони придбали під час цих відносин, необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

У постанові від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності у сторін подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність установлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

У постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 531/295/19. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, які підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо; показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що без наявності інших ознак сім`ї посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. аналогічний за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц).

У постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що факти спільного відпочинку сторін, спільної присутності на святкуванні свят, пересилання однією стороною протягом спірного періоду коштів на рахунок іншої сторони самі собою, без доведення фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть підтверджувати, що у сторін склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

У постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 552/6659/16-ц. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що факти спільного відпочинку сторін, спільної присутності на святкуванні свят, придбання один одному речей, виконання прохань самі собою без доведення факту спільності господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть означати, що у сторін склались і мали місце протягом визначеного періоду часу усталені відносини, притаманні подружжю.

У постанові від 6 жовтня 2020 року у справі № 738/1452/17. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював висновок, згідно з яким лише показами свідків за відсутності інших доказів не можна встановити факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. аналогічний висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 6 серпня 2021 року у справі № 202/4464/17).

У постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що у тій справі суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що показання свідків і спільні фотографії не можуть підтвердити факт спільного проживання сторін однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу у відповідний період і не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Тому доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Так, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і наводить докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 цього ж Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідження доказів – це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Зокрема, під час судового розгляду справи суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання (ст. 228 ЦПК України).

Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення. В якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, адже фактично всі доводи та докази зводяться до показів самих лише свідків, які здебільшого є родичами та друзями позивача, які до того ж плутались в датах початку спільного проживання ОСОБА_9 разом, та чітких показів, щодо спільного проживання ОСОБА_9 до 2022 року однією сім`єю ніхто і не надав. При цьому, суд враховує і ту обставину, що до 2020 року ОСОБА_17 мала стосунки з іншим чоловіком, від якого народила дитину, що нею і не оспорюється. В подальшому, ж усі свідки вказали, що ОСОБА_17 працювала рік за кордоном і дане збіглось з початком війни, що вона також не оспорювала, при цьому вказувала, що в даний період у них з ОСОБА_15 все одно була сім`я, однак жодним чином дане не підтверджується. З урахуванням наданих суду доказів на підтвердження позовних вимог, та тверджень позивача щодо взаємних прав та обов`язків, спільного бізнесу, бюджету, виховання дитину та укладу сім`ї, суд вважає, що за таких обставин доказів в підтвердження позовних вимог мало б бути в достатній кількості, натомість позивачкою надано їх декілька, оцінка яким надано судом вище, один з доказів спростований стороною відповідача, інші ж попри їх існування, жодним чином не підтверджують твердження позивча, а тому з урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_9 за недоведеністю позовних вимог та як наслідок визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності та виключення його зі спадкової маси.

Судові витрати слід розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_5 (РОНКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_7 ) в інтересах якої діє законний представник – ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївна (м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 81, оф. 1) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майна, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності та виключення його зі спадкової маси - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя: А.В. Плінська