Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №523/15181/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/798/26

Номер справи місцевого суду: 523/15181/25

Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Легенченко Олена Андріївна, на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 13.07.2025, близько 22 год. 47 хв., водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Одеса, по вул. Геологічна, 22, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 7510». Результат - 0,61 проміле, чим ОСОБА_2 порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.84-89).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 13 березня 2026 року, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Легенченко О.А., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.92-106).

Як вбачається з матеріалів справи судове засідання з розгляду даної апеляційної скарги було призначено до розгляду на 09.04.2026 року, на 11.00 год., про що скаржник ОСОБА_1 та його представник – адвокат Легенчнко О.А. були завчасно повідомлені (а.с.117, 118). Однак, 09 квітня2026 року до Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Легенченко О.А., за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи через хворобу адвоката Легенченко О.А. (а.с.119).

З цих підстав, розгляд справи було відкладено на 30 квітня 2026 року, на 10:20 год. (а.с.122).

30 квітня 20926 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Легенченко О.А., за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», до Одеського апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справу на іншу дату, у зв`язку з перебування адвоката Легенченко О.А. у терміновому відрядженні (а.с.125).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 та його представник – адвокат Легенченко О.А. були завчасно повідомлені про час і місце судового засідання, яке було призначено на 30.04.2026 року, на 10:20 год а також враховуючи скорочені строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачені ч.4 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд відмовляє в задоволенні заяви адвоката Легенченко О.А. про відкладення розгляду справи і слухати її на підставі наявних у справі доказів.

При цьому апеляційним судом також враховано, що будь-яких доказів про її неможливість прийняти участь в судовому засіданні 30.04.2026 року, в 10:20 год., у тому числі шляхом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, адвокат Легеченко О.А. суду апеляційної інстанції не надала.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №390823 від 13.07.2025 року (а.с.1);

- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню (а.с. 4);

- тестуванням на алкоголь за допомогою приладу «Alcotest Drager», результат тесту склав 0,61 ‰ (а.с. 5);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.7);

- відеозаписом події порушення (а.с. 8).

Однак, апеляційний суд не повністю може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу(ст. 251 КУпАП).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у справі № 216/5226/16-а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч.4 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).

Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.3 розділу I Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Разом з тим, із переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що у водія ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння. Запах алкоголю з порожнини рота є суб`єктивною оцінкою працівника поліції. Також, із відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 була цілком нормальна та адекватна обстановці (а.с.7).

Більше того, в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 390823 взагалі на зазначено жодних ознак того, що водій ОСОБА_1 на момент зупинки перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.1).

Іншого відеозапису, на якому були б зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , матеріал справи не містять.

Крім цього, аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які, вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати, вони наділені ще рядом обов`язків, як то обов`язку повідомити, які саме ознаки алкогольного сп`яніння стали підставою для пропозиції проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водієм ОСОБА_1 .

Пункт 2.5 ПДР дійсно зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, якщо проведення такого огляду пропонувалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп`яніння, відмова від проходження медичного огляду на пропозицію поліцейського, правових наслідків не породжує.

Наведене свідчить про те, що працівниками поліції не були дотримані вимоги закону щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також в передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, що підтверджується дослідженим відеозаписом, то були відсутні підстави і для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а тому всі докази, які маються в матеріалах справи і підтверджують здійснення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, слід вважати недопустимими.

Згідно п.1 розділу 2 вищевказаної Інструкції, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При цьому слід підкреслити, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУПАП настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку проведення огляду.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи містять направлення особи на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі із зазначенням результату огляду (а.с.7), проте суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно відеозапису, який мається в матеріалах справи, працівники поліції запропонували ОСОБА_3 або пройти огляд на стан сп`яніння на місті за допомогою приладу Драгер або (дослівно) проїхати на експертизу (урив. 0:00:56-0:01:00).

Частиною 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Однак, проходження огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 працівниками поліції запропоновано не було, не дивлячись на те, що фактично ОСОБА_1 не погодився з результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу «Alcotest Drager» на місці зупинки, результат якого склав 0,61 ‰, зазначаючи, що такого не може бути, так як він випив баночку пива.

Таким чином, зазначені обставини ще раз доводять те, що в даному випадку було порушено порядок проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП.

Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

З огляду на те, що запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння не відповідає вимогам, передбаченим ст. 266 КУпАП, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1ст. 130 КУпАП.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Легенченко О.А., підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП.

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і взяті Одеським апеляційним судом до уваги.

Керуючись п.7 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Легенченко Олена Андріївна, задовольнити частково.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда