Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №750/9447/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №750/9447/25

Провадження №2/751/470/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

секретар судового засідання Курач В.С.

pозглянувши у вдкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну спpаву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 р. у розмірі 61 612,36 грн та понесені судові витрати, а саме: 2 422,40 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір № 883967939, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 12 800,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю ідентифікатору. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахував грошові кошти у вказаній сумі на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

28.11.2018 року між TOB «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (дія якого згідно додаткових угод подовжено до 31 грудня 2024 року), відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №249 від 19.09.2023 року.

27.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №27/0524-01 (дія якого згідно додаткових угод подовжено до 31 грудня 2024 року), у відповідності до умов якого, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 року.

04.06.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, у відповідності до умов якого, до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 року, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року витягом з реєстру боржників б/н від 04.06.2025 року.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 належним чином взятих на себе за Кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 року зобов`язань, остання, має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у розмірі 61 612,36 грн, яка складається з: 12 800,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 48 812,36 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), яку просять стягнути в примусовому порядку.

Ухвалою судді від 08.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30.04.2026 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Позивач в судове засідання не викликався. В позовній заяві просить розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, у разі відсутності відповідача, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач у встановлений судом строк, клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 та ч.ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України в тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада».

Більш того, Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідної особи належним.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.07.2023 року ОСОБА_1 на вебсайті https://moneyveo.ua заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала персональні дані, зокрема номер банківської картки, номер телефону, та бажані умови кредитування: суму кредиту - 12 800,00 грн, строк кредитування – 30 днів. (а.с.17)

Того ж дня, 19.07.2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 883967939 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 12 800,00 гривень, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклала Кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. (а.с. 70 на зв.стор.-79)

Кредитний договір № 883967939 від 19.07.2023 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор MNV56UА5 було направлено позичальнику на номер мобільного телефону вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів; одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 19.07.2023 року о 09:23:27 годині, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с.25, 18-24)

Відразу після вчинених дій, 19.07.2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було перераховано грошові кошти в сумі 12 800,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 , що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняла пропозицію ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, перерахував 19.07.2023 року, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 12 800,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яку Відповідач вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням та довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». (а.с.28, 30)

Відповідно до умов договору кредитної лінії № 883967939 від 19.07.2023 року первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 12 800,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою 2,10% в день від суми кредиту за час користування кредитом, починаючи з першого для надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.

До Кредитного договору додані Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо процентної ставки та порядку повернення кредиту (а.с.69-70), а також Правила надання грошових коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту продукту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які є невід`ємною частиною Кредитного договору. (а.с. 13-16)

З розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 21.09.2023 вбачається, що розрахунок заборгованості проведено за період з 19.07.2023 по 19.09.2023, за даний період було: нараховано тіло кредиту 12 800 грн; нараховано проценти 15 662,08 грн, сплачено процентів 35,00 грн (а.с. 85-86).

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.37-40), пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункту 4.1 Договору).

Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (пункт 8.1 Договору).

Згідно пункту 8.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28.11.2019 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Інші умови договору залишилися без змін. (а.с. 42 на зв. стор.)

31.12.2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно змісту якої сторони продовжили строк договору до 31 грудня 2021 року. В цій додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції. Дата укладання залишена 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. (а.с. 43-46)

Пунктом 4.1. додаткової угоди №26 визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

31.12.2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року. (а.с. 48)

31.12.2022 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2023 року. Інші умови договору залишилися без змін. (а.с. 48 на зв. стор.)

31.12.2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Розділ 3 Договору № 28/1118-01 від 28.11.2018 «Фінансування та порядок розрахунків» викладено у новій редакції:

«3. Фінансування та порядок розрахунків

3.1. В загальному порядку розмір фінансування, що підлягає сплаті Фактором клієнту (п.1.6 Договору), встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги – відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної суми грошових вимог, відступлених згідно відповідного Реєстру прав вимоги. Строки сплати фінансування погоджуються Сторонами у кожному відповідному Реєстрі вимог.

3.2 За додатковим погодженням Сторін, визначений у порядку п.3.1 Договору розмір фінансування може бути змінено (підвищено) в залежності від сум грошових коштів, що надійдуть на рахунки Фактора від Боржників, вказаних у відповідному Реєстрі прав вимоги, протягом погодженого Сторонами періоду (квартал, півріччя тощо) – зокрема у разі надходження на рахунки Фактора сум грошових коштів у розмірі, що перевищує 50% від суми Прав вимоги, відступлених за відповідним Реєстром прав вимоги.

В такому разі до сплати Фактором клієнту підлягатиме додаткова до визначеної згідно п.3.1 Договору сума, що є складовою загального розміру фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту за відступлення Прав вимоги за відповідним Реєстром(-ами) прав вимоги.

Додаткова сума розраховується та сплачується Фактором Клієнту на умовах та в порядку, погоджених Сторонами у відповідній Додатковій угоді.

3.3. Фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений у розділі 13 цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування нам рахунок Клієнта». (а.с. 49)

Пунктами 2, 3 реєстру прав вимоги № 249 від 219.09.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 47,00% від суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 3 115 264,07 грн. Сума фінансування за цим реєстром прав вимоги, підлягає сплаті фактором у 4 етапи, до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25% від суми фінансування.

Із Витягу з реєстру прав вимоги № 249 від 19.09.2023 вбачається, що до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 на загальну суму 28 427,08 грн. (а.с. 50-52)

27.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. (а.с.54-57)

З розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 19.09.2023 вбачається, що розрахунок заборгованості проведено за період з 19.09.2023 по 27.05.2024, за даний період було нараховано тіло кредиту 12 800,00 грн, нараховано проценти 48 812,36 грн. (а.с. 87-88)

Із Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 року до Договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 вбачається, що від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61 612,36 грн. (а.с.59-60)

На виконання умов Договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» сплатило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошові кошти на суму 5 602 405,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №6617 від 30.05.2024 року. (а.с.61)

04.06.2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю за умовами якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників. (а.с.62-65)

Із даних Реєстру боржників від 04 червня 2025 року убачається, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023. (а.с.67-68)

Зі змісту повідомлення ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ» від 26.06.2025 року та поданих платіжних інструкцій: №467 від 10.06.2025; №468 від 10.06.2025; №469 від 11.06.2025; №470 від 11.06.2025; №478 від 19.06.2025; №479 від 19.06.2025; №483 від 25.06.2025, вбачається, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» здійснило оплату за договором факторингу № 04/06-25-Ю від 04.06.2025 року у повному обсязі. (а.с. 81-84).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 убачається, що станом на 25.06.2025 заборгованість договором № 883967939 становить 61 612,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 800 грн.; заборгованість за відсотками 48 812,360 грн. (а.с. 89)

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, матеріалами справи доведено факт укладення 19.07.2023 року Договору кредитної лінії №883967939 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , шляхом підписання договору на отримання кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV56UА5 (19.07.2023 року о 09:23:27), що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір № 883967939 від 19.07.2023 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Сторони погодили суму кредиту 12 800 грн (п. 1.1. Договору), строк кредиту 30 днів (п. 1.7 Договору), процентну ставку (п. 1.9 Договору).

ТОВ «ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за договором виконало, що підтверджується платіжним дорученням від 19.07.2023 року. (а.с.28)

Розглядаючи законність правонаступництва позивача за грошовою вимогою за цим Кредитним договором, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» вказує на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договорів факторингу, які укладені 28.11.2018 року, 27.05.2024 року та 04.06.2025 року, та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.

Проте, суд зауважує, що на час укладення 28.11.2018 року договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» предмет правочину, тобто право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте відповідної визначеної вимоги у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» щодо ОСОБА_1 на момент укладення цього договору факторингу не існувало і сторони не могли передбачити, що 19.07.2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладе договір кредитної лінії № 883967939 саме з відповідачем.

Таким чином, на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не індивідуалізовано належним чином предмет правочину, а інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, зазначена у витягу з реєстру боржників №249 від 19.09.2023 року, тобто понад 4 роки після укладення договору факторингу.

Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.

Оскільки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за укладеним договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, які б засвідчували факт набуття права вимоги за кредитним договором № 883967939 від 19.07.2023 року. Самі по собі протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно витягу Реєстру прав вимоги №249 від 19.09.2023 року та акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром вимоги № 249від 19.09.2021 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не підтверджують факту перерахування грошових коштів, а відтак не можуть замінювати належні докази оплати. (а.с. 53+ на зв. стор.)

Таким чином, наявний у справі реєстру витяг прав вимог, де боржником указано ОСОБА_1 , сам по собі не свідчить про набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а в подальшому і позивачем прав кредитора відносно позичальника, оскільки належними доказами набуття таких прав, крім реєстрів, мають бути докази, що підтверджують оплату за договором факторингу.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, а тому таке право не могло бути переданим цим товариством спочатку ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року, а згодом 04.06.2025 року на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Таким чином, позивачем не доведено належними доказами переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Доводи товариства щодо презумпції правомірності правочину не заслуговують на увагу, адже передача за правочином невизначених вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.

Також, безпідставними є доводи позивача про те, що право вимоги за договором кредитної лінії № 883967939 від 19.07.2023 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 19.09.2021 року на підставі реєстру прав вимоги № 249, оскільки відступлення майбутніх вимог можливе лише за умови їх визначення та існування саме на момент укладення договору факторингу. На час вчинення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не індивідуалізовали належним чином предмет правочину.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватисядо перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі№910/6091/19, від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17.

Суд приходить до висновку, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не набуло права вимоги до відповідача, а тому не мало права на подальше його відступлення на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС на підставі договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 року, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС не мало права на відступлення права вказаної вимоги позивачу на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року.

Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором № 883967939 укладеним 19.07.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, відсутність достовірних і допустимих відомостей, щодо належного набуття позивачем прав первісного кредитора, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207, 525-527, 530, 549, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Новозаводським районним судом міста Чернігова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 30.04.2026 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач