Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №644/11185/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 644/11185/25

Провадження № 2/644/2851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко А.Ю.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступне.

30.09.2021 ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №406416-КС-001 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором від 30.09.2021 утворилася заборгованість в загальній сумі 16436,04 грн., яка складається з наступного: 7753,90 грн. заборгованість по кредиту, 8169,44 грн. заборгованість по відсоткам, 512,70 грн. заборгованість за комісію.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за кредитним договором №406416-КС-001 від 30.09.2021 в загальному розмірі 16436,04 грн., а також судові витрати.

1.2. Відповідачка надала до суду відзив, у якому вказала, що у матеріалах справи відсутній доказ укладення договору в письмовій формі, недодержання письмової форми має наслідком нікчемність кредитного договору, немає оригіналу електронного договору, доказів направлення другого примірника позичальнику, що є обов`язком згідно з ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», а наявність договору в «особистому кабінеті» не є належним виконанням цього обов`язку. Крім того договір містить лише підпис позичальника (електронний підпис одноразовим ідентифікатором G-6827) і не містить підпису кредитодавця, умова договору про сплату комісії (512,70 грн.) є нікчемною, нарахування процентів після закінчення строку договору є незаконним, умова договору про сплату процентів за ставкою 3563,71% річних є несправедливою, нараховані після 17.03.2022 кошти є прихованою неустойкою, від сплати якої відповідачка звільнена на підставі п. 18 Прикінцевих положень ЦК України, порушено черговість погашення заборгованості.

Крім цього відповідачка визнала факт отримання кредитних коштів у сумі 10000 грн. та здійснення нею платежів на загальну суму 7000 грн.

1.3. Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій вказав, що спірний кредитний договір був укладений між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивач не нараховував жодних процентів після закінчення терміну дії договору, у даній справі не підлягають застосування правові висновки Верховного Суду викладені у його постановах щодо неправомірності встановлення банками комісій за обслуговування та/або користування кредитом (або будь-які інші банківські комісії), оскільки позивачем у даній справі є небанківська установа ТОВ «Бізнес Позика», яка правомірно встановила у кредитному договору одноразову фіксовану комісію за надання кредиту, та включила її до загальних витрат за споживчим кредитом, що є правом кредитодавця відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

1.4. У запереченнях проти відповіді на відзив відповідачка вказала, що спірний кредитний договір є нікчемним, оскільки не містить підпису кредитодавця, недодержана форма кредитного договору. Супутні документи до кредитного договору не містить підпису відповідачки. Це унеможливлює встановлення того, чи була досягнута згода з усіх істотних умов (ст. 638 ЦК України) саме в тій редакції, яку надав суду позивач.

Відповідачка визнає обов`язок повернути отримані кошти, але виключно як безпідставно набуте майно, а не на умовах кредитного договору. Сплачені 7000 грн. були спрямовані саме на виконання цього позадоговірного обов`язку. Відповідачка категорично не визнає обов`язку сплачувати проценти за ставкою 3563,71% річних, такий розмір є економічно необґрунтованим та кабальними, а також не визнає обов`язку щодо сплати комісії в розмірі 512,70 грн.

1.5. Представник позивача надав додаткові пояснення, у яких вказав, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що, укладений у письмовій формі.

Після підписання позичальником кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України про «Електронну комерцію» кредитний договір з відміткою про його підписання одноразовим ідентифікатором був розміщений в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Спірний кредитний договір був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями акцептуванням Позичальником оферти на укладення Кредитного договору та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. У зв`язку з вищевикладеним, спірний договір не був додатково підписаний з боку кредитодавця, і не мав бути додатково підписаний з боку кредитодавця.

Встановлений кредитним договором графік платежів чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Всі істотні умови кредитного договору тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту , зокрема , строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо – встановлені не у Правилах надання кредитів, паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у кредитному договорі, який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту.

Позивач не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів), не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми), не нараховував проценти поза межами терміну дії кредитного договору.

1.6. Відповідачка надала заперечення на додаткові пояснення, у яких вказала, що письмову форму кредитного договору не додержано, кредитний договір є нікчемним, тому проценти не можуть стягуватися, нарахування процентів за договірною ставкою після 17.03.2022 є незаконним, позивач не надав доказів того, що відповідачка ознайомилася з текстом договору до його підписання, а також не довів добровільності її дій. Відсутність підпису кредитодавця на договорі, оферті та акцепті свідчить про те, що кредитодавець не висловив своєї волі на укладення договору в установленій законом формі. Отже, договір не є укладеним, а правовідносини сторін підлягають регулюванню нормами про безпідставне збагачення (ст. 1212 ЦК України), що передбачає повернення лише суми отриманих коштів без будь-яких процентів та комісій.

1.5. Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 26.11.2025 провадження у цій справі було відкрито.

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Харкова від 25.12.2025 позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 05.03.2025 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було задоволено та скасовано вищевказане заочне рішення.

1.6. В судовому засіданні представник позивача присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив про розгляд справи без його участі.

Відповідачка в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, в судовому засіданні 30.04.2026 відповідачка визнала, що вона заходила на сайт кредитодавця, отримала на свій телефон повідомлення з одноразовим ідентифікатором для укладення кредитного договору та ввела цей ідентифікатор на веб-сайті кредитодавця, а також отримала на електронну адресу копію кредитного договору після його підписання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 відбувся обмін офертою та акцептом на укладання договору про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі. Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6827.

Оферта, акцепт, а також текст договору містять умови надання кредиту у розділі 1, а саме: загальний розмір кредиту 10000 грн., строк кредиту 24 тижні, термін дії договору до 17.03.2022, процентна ставка за кредитом у день 0,86295 фіксована, комісія за надання кредиту – 1500 грн., орієнтована загальна вартість наданого кредиту 21960 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка 3563,71 процентів.

Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі – Проценти за користування Кредитом) нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Відповідно до п. 13 договору невід`ємною частиною цього Договору є Додаток №1 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки. Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.

Згідно з довідкою ТАС Рау №448623256 від 30.09.2021, ТОВ «Бізнес позика» на підставі договору №406416-КС-001 від 30.09.2021 перерахувало 30.09.2021 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 10000 гривень.

Зазначений вище платіж додатково підтверджується випискою по рахунку картки № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду.

2.2. З розрахунку заборгованості за договором № 406416-КС-001 від 30.09.2021 вбачається, що станом на 30.10.2025 заборгованість відповідачки становить 16436,04 грн., яка складається з наступного: 7753,90 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8169,44 грн. заборгованість за простроченими процентами, 512,70 грн. заборгованість за комісією.

З вищенаведеного розрахунку видно, що відсотки за користування кредитом нараховувалися відповідачці в межах погодженого строку кредитування до 17.03.2022 за погодженою відсотковою ставкою 0,86295 % у день. При цьому, кредитодавець у розрахунку врахував платежі, які відповідачка внесла в рахунок погашення кредиту.

3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

3.2. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

3.4. Відповідно до статей 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» в редакції, яка була чинною станом на дату укладення спірного договору, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

3.5. Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 291/1352/20 вказано, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд вважає, що позивачем було надано достатні та дострвірні докази того, що відповідачка уклала кредитний договір та отримала суму кредиту. Позивачем було надано детальний розрахунок заборгованості відповідачки, а судом за клопотанням позивача було витребувано виписку з рахунку відповідачки, з якої вбачається, що відповідачка отримала суму кредиту.

Доказів на користь того, що відповідачкою було погашено вищевказані суми заборгованості, до суду надано не було. Договір кредиту у встановленому законом порядку відповідачкою не оспорювався та не визнавався недійсним.

Стосовно аргументів відповідачки про те, що спірний кредитний договір є нікчемним через недодержання письмової форми суд зазначає, що 30.09.2021 відповідачка уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» електронний кредитний договір, який підписала у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі.

Щодо аргументів відповідачки про те, що процентна ставка у розмірі 0,86295 % є необґрунтованою, проценти нараховувалися після закінчення строку суд зазначає, що з наданого до суду розрахунку заборгованості за період з 30.09.2021 по 17.03.2022 (169 днів) вбачається, що в межах строку кредитування кредитодавцем було застосовано саме вказану процентну ставку 0,86295 %. Нарахування процентів здійснено відповідно до умов укладеного договору, з якими відповідачка погодилася. Розмір процентів за користування кредитом відповідає умовам договору та не перевищує 1% в день, що на думку суду свідчить про розумний розмір процентів за користування кредитом для короткострокового кредиту.

Стосовно аргументів відповідачки про необхідність відмови у задоволенні вимог про стягнення з неї комісії суд зазначає, що комісія у розмірі 1500 грн. відповідає умовам укладеного договору, з якими відповідачка погодилася. Згідно з вимогами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включається, серед іншого, і комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Тобто, можливість нарахування комісії за надання кредиту прямо передбачена нормами Закону і така комісія була нарахована відповідачці лише одноразово, а тому немає підстав вважати нікчемною умову договору про сплату комісії. Отже, залишок заборгованості за комісією у розмірі 512,70 грн. підлягає стягненню.

Наданий до суду примірник договору з електронним підписом відповідача є оригіналом договору в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки він містить всю інформацію, що міститься у електронному примірнику договору, а також містить посилання електронний підпис відповідачки у виді одноразового ідентифікатора.

Стосовно відсутності електронного підпису представника позивача на кредитному договорі суд зазначає, що відповідачка відповіла на оферту позивача про укладення договору та підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором акцепт договору, що узгоджується з положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронний підпис представника позивача на договорі в такому випадку не є необхідним, адже саме позивач за допомогою своєї інформаційно-телекомунікаційної системи в мережі Інтернет запропонував текст договору відповідачці, а потім отримав акцепт цього тексту, після чого договір є укладеним відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України.

Суд також враховує, що в судовому засіданні відповідачка визнала, що вона заходила на сайт кредитодавця, отримала на свій телефон повідомлення з одноразовим ідентифікатором для укладення кредитного договору та ввела цей ідентифікатор на веб-сайті кредитодавця, а також отримала на електронну адресу копію кредитного договору після його підписання.

Таким чином, існують достатні та законні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 406416-КС-001 від 30.09.2021 у загальному розмірі 16436,04 грн.

4.4. Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором кредиту виконала не у повному обсязі, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 16436,04 грн., яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

Щодо вимоги відповідачки застосувати до позивача заходи процесуального примусу та постановити окрему ухвалу з приводу невиконання позивачем ухвали суду про витребування доказів суд зазначає, що представник позивача виконав ухвалу суду про витребування доказів та надав детальні пояснення у відповідь на цю ухвалу. Такий спосіб виконання ухвали був належним, оскільки ці пояснення дозволили суду встановити ті обставини, на з`ясування яких була спрямована ухвала про витребування доказів.

Стосовно всіх інших аргументів відповідачки суд зазначає, що суд навів мотивацію свого рішення, але не зобов`язаний детально відповідати на кожен другорядний аргумент. Суд відповів на всі основні аргументи сторін та вирішив ключові питання, що впливають на результат справи.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 21.11.2025 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2422,40 грн.

Щодо вимоги відповідачки застосувати ч. 9 ст. 141 ЦПК України та покласти всі судові витрати на позивача суд зауважує, що цей спір виник не з вини позивача, а з вини відповідачки, яка не сплатила заборгованість за кредитом та відсотками. У зв`язку із цим відсутні підстави для покладення судових витрат на позивача.

Судові витрати, які понесла відповідачка, не підлягають стягненню з позивача, оскільки позов задоволено у повному обсязі.

Керуючись, ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код в ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 406416-КС-001 про надання кредиту від 30.09.2021, що становить 16436 грн. 04 коп. та складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту в сумі 7753 грн. 90 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 8169 грн. 44 коп., заборгованість за комісією в сумі 512 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код в ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Денис БАРОНІН