Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №343/477/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/477/26

Провадження №: 2/343/522/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретаря - Оленяк С.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Комарницький Е.Г., 09.03.2026 звернувшись до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд", до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, просить ухвалити рішення, яким:

-розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 лютого 2021 року у Долинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №26;

-залишити малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 12 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у Долинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

За час спільного проживання у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_3 .

Спершу сімейне життя проходило добре, вони дбали одне про одного, однак, останніми роками їхні стосунки погіршились, зникло взаєморозуміння та взаємоповага, вони часто конфліктували. Будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів. Кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами.

ОСОБА_1 з дружиною зараз практично не спілкується, вони вже давно не бачать перспективи подальшого спільного життя в майбутньому, фактично сім`я припинила своє існування.

Через несумісність їхніх з дружиною характерів і поглядів на життя між ними часто виникали сварки та непорозуміння.

Їхня любов одне до одного повністю втрачена, тому, фактично і припинили шлюбні відносини. Спільного господарства не ведуть та мають окремі бюджети.

ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_2 тривалий час проживають окремо, їхній малолітній син ОСОБА_3 від народження проживає з батьком та перебуває на його повному утриманні та догляді.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Відділі обслуговування громадян № 5 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Спору щодо місця проживання дитини між ОСОБА_1 та відповідачкою немає, оскільки вже тривалий час він з сином проживають разом (а.с.1-2).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 цивільна справа № 343/477/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.18).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/477/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено підготовче судове засідання на 02 квітня 2026 року (а.с.20).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та призначено справу до судового розгляду по суті в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Обліски,115 м.Долина, Івано-Франківська область, на 29 квітня 2026 року в 09.30 год., у залі судового засідання №3.

В судове засідання викликано сторони(а.с.39).

Позивач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, хоч про дату, час та місце їх проведення був повідомлений у встановленому Законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Комарницький Е.Г. (ордер серії АТ №1129717 від 27.02.2026 а.с.14) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце їх проведення була повідомлена у встановленому законом порядку, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення - ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання та повістки про виклик до суду (а.с. 21) за адресою їїреєстрації - АДРЕСА_1 (а.с.19). Крім того дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія".

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Кос Т.В. (ордер серії АТ №1134487 а.с.28) в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечила проти задоволення позову.

Зазначила, що відповідачка ОСОБА_2 , не заперечує проти розірвання шлюбу та погоджується з вимогами щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком,позивачем по справі, оскільки син ОСОБА_4 являється дитиною з інвалідністю, позивач ОСОБА_1 є його законним представником (опікуном) та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Син з народження проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,звик до даного житла, а зміна місця проживання може негативно вплинути на його психологічний стан. Вона не працює, постійно виїжджає на заробітки на межі України, у зв`язку з чим на даний час не може забезпечити дитині належні умови для проживання та здійснювати постійний догляд за сином, який такого, в силу свого захворювання, потребує. Всі її рідні на даний час також перебувають за межами України

Cуд, вислухавши пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.

У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Світлокопія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 12.02.2021 (а.с.8) свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 12 лютого 2021 року був укладений шлюб, зареєстрований у Долинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №26. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка " ОСОБА_1 ", дружини " ОСОБА_1 ".

Від спільного проживання у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.06.2021 а.с.9).

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Сторони не бажають зберегти сім`ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).

Ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.

З огляду на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідачка не заперечує проти цього то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Беручи до уваги волевиявлення сторін по справі щодо розірвання шлюбу, а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі та їх малолітньої дитини порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити.

Щодо позовних вимог в частині визначення місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, суд зазначає наступне:

Відповідно до положень ч.2 ст.3 СК України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтями 11 та 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень ч.ч. 1, ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до положень ч.4 ст.29 ЦК України, м ісцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади Долинської територіальної громади, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом з батьком, позивачем по справі, ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_2 (зворотня сторона а.с.5, а.с.11).

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю. Його законним представником (опікуном) визначено батька - ОСОБА_1 , 1997 року народження (а.с. 13).

Відповідно до повідомлення Відділу обслуговування громадян №5 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.07.2025 №195 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку та отримує державну соціальну допомогу як особа, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю (а.с. 12).

Вирішуючи заяву позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №200/952/18 від 15 січня 2020 року.

Таким чином, як вище встановлено, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту народження та по даний час зареєстрований та проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за однією адресою - по АДРЕСА_2 , який здійснює його утримання, догляд та є його законним представником.

Натомість мати малолітнього сина ОСОБА_4 , відповідачка по справі, ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 (а.с.7).

Даних про наявність між батьками конфлікту щодо існуючих прав та обов`язків по відношенню до малолітнього сина та їх реалізації, матеріали справи не містять.

Суд, враховуючи вік малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , те, що він є дитиною з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду, а також те, що дитина зареєстрована та фактично проживає разом із батьком за однією адресою, який є її законним представником (опікуном) і здійснює належний догляд, матеріальне забезпечення та піклування про стан здоров`я, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини разом із батьком найбільше відповідає найкращим інтересам дитини.

При цьому суд враховує сталість соціального середовища дитини, її прив`язаність до батька, відсутність заперечень щодо фактичного місця проживання зі сторони відповідачки, яка не працює, постійно виїжджає на тимчасові заробітки за межі України, а також відсутність обставин, які б свідчили про неможливість або недоцільність проживання дитини разом із позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що після розірвання шлюбу малолітнього сина сторін, ОСОБА_4 ,слід залишити на проживання разом із батьком - позивачем у справі, з яким він фактично проживає на даний час.

Судом зазначається, що вимога позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини, на проживання разом з ним не заявлена з метою ухилення від мобілізації до лав ЗСУ в зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України, оскільки на час розгляду справи позивач є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю, що відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» враховується при вирішенні питання щодо призову на військову службу під час мобілізації, зокрема як підстава для відстрочки від призову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 24,56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись статтями 141, 206, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 лютого 2021 року у Долинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №26 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш