Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №341/2571/24 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2571/24

Номер провадження 1-кп/341/51/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Галич кримінальне провадження № 62023170030001314, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дем`янів Галицького району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні нікого немає, депутатом не обирався, раніше не судимого, який проходить військову службу за призовом осіб офіцерського складу на посаді командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні лейтенант, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 13.01.2023 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до лав Збройних Сил України.

В подальшому, 29.04.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_2 №49 лейтенанта ОСОБА_4 призначено на посаду командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині лейтенант ОСОБА_4 відповідно до вимог статей 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану лейтенанту ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, 14.05.2023 лейтенант ОСОБА_4 будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом осіб офіцерського складу, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (район населеного пункту АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням проводячи службовий час на власний розсуд за місцем постійного проживання у селі Дем`янів Бурштинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до моменту затримання 19.12.2024 працівниками СКП відділення поліції №3 (м. Галич) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами статей 337, 338 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що в січні - березні 2023 року він пройшов курси перепідготовки в Національній Академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного у м. Львові по спеціальності артилерист, посада командир реактивного взводу.

Після перепідготовки він приїхав в частину НОМЕР_1 (в той час розташовувалась на полігоні в Рівненській області), де перебував в складі додаткових підрозділів декілька днів. після чого його перевели в протитанковий підрозділ. Зазначає, що керівництво бригади фактично змушувало його прийняти посаду командира 1 протитанкового підрозділу, на що він категорично не погоджувався, пояснював, що його військово – облікова спеціальність (артилерист) була зовсім інша, жодного досвіду, вмінь, навичок володіння озброєнням, яке використовувалось у протитанковому підрозділі він не мав. Письмових рапортів за цим фактом та з таких мотивів не писав. Після отримання наказу про висування бригади в зону бойових дій, він заїхав додому, забрав речі і повернувся в розташування бригади в районі с. Катеринівка на Запорізькому напрямку (початок травня 2023 року). Там керівництво бригади повідомило його, що створено та формується 2 протитанковий підрозділ і його хочуть призначити командиром, наказали чекати на прибуття новобранців новоствореного підрозділу, яких не було декілька днів. Вважає, що цей підрозділ формувався в процесі переміщення бригади, так би мовити «заднім числом». Побоючись, що на нього як на командира новоствореного підрозділу можуть покласти відповідальність за грошові кошти та матеріально-технічне забезпечення підрозділу, який він навіть не прийняв, враховуючи те, що він не навчався, не володіє необхідними навичками та не готовий до цієї посади, в середині травня 2023 року (орієнтовно 15 чи 16 числа) він вирішив покинути розташування частини. Зібравши речі, поїхав в місто Дніпро для того щоб підлікуватися, оскільки мав певні проблеми зі здоров`ям. В м. Дніпрі він пробув близько 2 тижнів, хотів потрапити на лікування в лікарню ім. Мечнікова, однак там його не прийняли. Про те, що він поїхав в Дніпро, обвинувачений нікому не доповідав. Під час перебування в м. Дніпрі йому декілька раз дзвонили з частини, пропонували з`явитись і виконувати їх накази, однак він відмовився. На початку червня 2023 року він повернувся додому в м. Бурштин і жив по місцю свого проживання до затримання у грудні 2024 року. Після виїзду з м. Дніпра та прибуття в м. Бурштин до нього з частини ніхто не телефонував.

Повідомив, що має проблеми зі здоров`ям, які ускладнились під час навчання у Академії сухопутних військ. Згідно з висновком ВЛК він обмежено придатний до військової служби, у нього ослаблена імунна система, з вересня 2023 року почалися проблеми з шлунком, зараз багато хворіє та лікується. Про ці факти він повідомляв керівництво, показував медичні документи, однак жодної реакції не було.

Усвідомлював, що він самовільно залишає частину, однак цей вчинок зроблено під тиском обставин, у зв`язку з недотриманням керівництвом військової частини принципів честі і гідності по відношенню до нього. На питання про можливість продовження служби чітко не відповів, зазначив, що це може бути можливим у випадку, якщо армія буде дбати про своїх людей і виконувати покладені на неї обов`язки.

В судовий дебатах обвинувачений зазначив, що не вважає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення. Підтримав свої покази, надані під час судового розгляду. Вважає, що за тих обставин він зробив все належне від себе, надав всі необхідні документи і виконав все з точки зору закону. На його думку, саме керівництво військової частини порушили всі норми та регламенти, і під тиском цих обставин він змушений був залишити службу. Просив його виправдати.

Прокурор просила визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Захисник обвинуваченого зазначив, що обвинувачений не визнає свою вину з озвучених ним підстав. Обвинувачений не відмовляється від проходження служби, однак хоче служити за своєю спеціальністю. Просить постановити виправдовувальний вирок у зв`язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Відповідно до положень частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, пред`явлене йому обвинувачення повністю доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- копією витягу з наказу Головнокомандувача Збройних сил України від 12.04.2023 №756 про призначення лейтенанта ОСОБА_4 командиром реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї НОМЕР_3 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу сухопутних військ України (т. 1, а.с. 46);

- копією витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного (по стройовій частині) від 17.04.2023 № 119 про виключення з 17.04.2023 ОСОБА_4 зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного та всіх видів забезпечення. Підстава - наказ Головнокомандувача Збройних сил України від 12.04.2023 №756 про призначення лейтенанта ОСОБА_4 командиром реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_4 вважати таким, що справи і посаду здав та вибув до нового місця служби – АДРЕСА_3 . (т. 1, а.с. 47);

- копією витягу з наказу командира командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2023 № 124, згідно з яким вважати таким, що приступив до здачі та прийняття посад ОСОБА_4 – командира реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї, який наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29.04.2023 № 49 призначений на посаду посаду командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону, ВОС 0306003 (т. 1, а.с. 117);

- копією рапорту лейтенанта ОСОБА_4 від 05.05.2023 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким він не може прийняти посаду командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону у зв`язку із станом здоров`я (згідно довідки ВЛК від 31.08.2022 №151/7/4357 визнаний обмежено придатним). Підтверджуючий документ знаходиться в особовій справі (т. 1, а.с. 49);

- копією рапорту командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2023, відповідно до якого 14.05.2023 від начальника штабу – заступника командира 1 механізованої роти ОСОБА_6 надійшла усна доповідь про факт відсутності о 08:00 год у тимчасовому місці дислокації особового складу НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_4 . Пошукові заходи щодо даного військовослужбовця позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки (номер НОМЕР_5 ) він не відповідає, місце знаходження його не відоме. Раніше йому роз`яснювались положення частини 5 статті 407 КК України щодо настання відповідальності за самовільне залишення військової частини. Просить за даним фактом призначити службове розслідування (т. 1, а.с. 110);

- копією витягу з наказу командира вказаної військової частини від 15.05.2023 № 136, згідно з яким лейтенанта ОСОБА_4 , командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону вважати таким, який самовільно залишив військову частину та зняти з усіх видів забезпечення (підстава: рапорт командира НОМЕР_4 механізованого батальйону від 14.05.2023 №123 (т. 1, а. с. 118));

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2023 №546 про призначення службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 111);

-копією доповіді про факт самовільного залишення частини військовослужбовця лейтенанта ОСОБА_4 (без зброї), згідно з якою 14.05.2023 начальником штабу – заступником командира НОМЕР_4 механізованого батальйону ОСОБА_6 під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_4 . Під час здійснення пошукових заходів встановити місцезнаходження лейтенанта ОСОБА_4 не вдалося. Решта обставин з`ясовується, матеріальних збитків немає, зброя та засоби індивідуального захисту знаходяться в розташуванні підрозділу, а телефонні дзвінки він не відповідає. За даним фактом проводиться службове розслідування згідно з відповідним наказом командира військової частини (т. 1, а. с. 109);

- копією акту службового розслідування від 20.05.2023 № 9322, що міститься в матеріалах службового розслідування, за фактом відсутності у тимчасовому місці дислокації особового складу НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , а саме в населеному пункті АДРЕСА_2 , командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_4 . В Акті відображено небажання лейтенанта ОСОБА_4 , який призначений на посаду командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону, приступати до виконання своїх посадових обов`язків і керувати своїм підрозділом, оскільки він чекає на перепризначення в інший підрозділ. На той час наказу на переміщення до іншого підрозділу лейтенанта ОСОБА_4 не було. Актом службового розслідування встановлено, що лейтенант ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину та був відсутній на військовій службі без поважних причин з 14.05.2023 по теперішній час. Будь – яких поважних причин, що стали причиною вчинення правопорушення та які б підтверджувались відповідними документами, не встановлено.

Відповідно до акту службового розслідування: службове розслідування за даним фактом вважати завершеним; за порушення вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вирішено притягнути лейтенанта ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності після його повернення до військової частини з урахуванням вимог статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних сил України; у зв`язку з тим, що в діях командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, направити матеріали службового розслідування до військової прокуратури Дніпровського гарнізону для надання правової оцінки (т. 1, а. с. 112-115);

- копією витягу з наказу командира вказаної військової частини від 20.05.2023 № 120 «Про результати розслідування», згідно з яким за результатами службового розслідування, відображеними в Акті від 20.05.2023 № 9322, встановлено, що лейтенант ОСОБА_4 був відсутній на військовій службі та вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 14.05.2023. З метою притягнення військовослужбовця до відповідальності: за порушення вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності після його повернення до військової частини; направити матеріали службового розслідування разом з іншими документами, що стосуються лейтенанта ОСОБА_4 , до військової прокуратури Дніпровського гарнізону для надання правової оцінки; не виплачувати командиру протитанкового взводу 1 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_4 премію за травень 2023 року та не включати його до наказів про виплату додаткової винагороди (т. 1, а.с. 116);

- копією листа тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.07.2024 № 1652, відповідно до якого військовозобов`язаний ОСОБА_4 призваний на військову службу по мобілізації 13.01.2023, для постановки на військовий облік не звертався, інформація щодо звільнення з військової служби відсутня (т.1 , а. с. 97);

- копією повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2024 № 1843/17634, відповідно до якого військовослужбовець ОСОБА_4 згідно з наказом від 15.05.2023 № 136 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Станом на теперішній час військовослужбовець ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 не повернувся (т. 1, а.с. 96).

Від допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 прокурор відмовився.

Згідно з повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2025 № 1843/26376 старший лейтенант ОСОБА_9 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 при виконанні службових обов`язків по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України (т. 1, а.с. 221,222).

Отже, дії обвинуваченого суд кваліфікує за частиною 5 статті 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд відхиляє та оцінює критично твердження захисника про бажання обвинуваченого ОСОБА_4 продовжити військову службу за своєю спеціальністю. На початку та під час розгляду справи, який тривав з січня 2025 року до травня 2026 року (близько 16 місяців), суд роз`яснював обвинуваченому положення частини 5 статті 401 КК України, згідно з якою особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби. Однак обвинувачений ОСОБА_4 жодного разу не висловив бажання та не вжив жодних заходів щодо повернення на військову службу.

Посилання обвинуваченого щодо залишення військової служби з мотивів погіршенням стану здоров`я суд до уваги не приймає та оцінює критично, оскільки жодних підтверджуючих документів його звернення до будь-якого лікаря або лікарні за отриманням медичної допомоги на час самовільного залишення військової частини ним до матеріалів кримінального провадження не долучено, як і не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких поважних причин в подальшому його неприбуття/нез`явлення на військову службу (наявні в матеріалах справи документи щодо перебування обвинуваченого в медичних закладах датовані другою половиною 2025 -2026 року).

Суд вважає, що незгода з діями керівництва військової частини НОМЕР_1 та наявність у нього, на його думку, певних захворювань не є поважними причинами, які виправдовують дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо самовільного залишення військової служби в умовах воєнного стану та не є підставою, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену частиною 5 статті 407 КК України.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі статтею 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України, є тяжким злочином.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 66 КК України, а також обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в статті 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до змісту висновку досудової доповіді Івано-Франківського районного сектору № 2 філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, дослідження інформації, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на те, що не виявлено факторів ризику вчинення повторного кримінального правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільне крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 КК України, зокрема, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, зокрема невизнання ним вини, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності (т. 1, а.с. 99); за місцем проходження військової служби характеризувався посередньо (при виконанні службових обов`язків потребує додаткового контролю, у професійному відношенні не підготовлений, не прагне підвищувати свою професійну майстерність, не завжди точно і якісно виконує накази командирів, у вирішенні поставлених питань не проявляє розумну ініціативу і старанність, службові завдання виконує недбало, не звертає увагу на деталі, функціональні обов`язки та керівні документи відповідно до займаної посади не знає), про що вказано в службовій характеристиці командира військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2023 (т. 1, а.с. 119); відповідно до медичної характеристики від 20.05.2023 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_6 з 13.01.2023 по теперішній час за медичною допомогою не звертався (т. 1, а. с. 120); відповідно до довідок лікарія психіатра та лікаря нарколога КНП «Бурштинська центральна районна лікарня» від 09.08.2024 № 42 та №80 обвинувачений за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався (т. 1, а.с. 101, 102); відповідно до листа КНП «Галицька лікарня» від 07.05.2025 № 01-7/429 згідно з записами у книзі засідань ВЛК, ОСОБА_4 31.08.2022 за результатами проведеного медичного огляду визнаний обмежено придатним до військової служби (т. 1, а.с. 151); ОСОБА_4 проходив лікування в КНП «Галицька лікарня» в період з 09.09.2025 до 30.09.2025 та з 24.02.2026 до 19.03.2026, про що свідчать виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 30.09.2025 № 4174 та від 19.03.2026 № 889 (т.1, а.с. 191, т. 2, а.с. 39).

На підставі вищевикладеного, суд з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги статті 65 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції частини 5 статті 407 КК України, тобто у виді позбавлення волі на мінімальний строк. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень частини 1 статті 75 КК України, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статті 69 та статті 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Так, згідно з частиною 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, підстави для застосування до обвинуваченого положень статті 75 КК України відсутні.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19.12.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, 20.12.2024 після внесення застави в розмірі 121 120,00 гривень ОСОБА_4 звільнений з Івано-Франківської установи покарань (№12).

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 370, 373, 374, 376, частиною 15 статті 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.

Відповідно до статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 19.12.2024 до 20.12.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок - повернути заставодавцю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_10