Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №455/424/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/424/26

Провадження № 3/455/261/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2026 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Клімченко М.І.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Відділенням поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області до суду направлено протокол про адміністративне правопорушення від 09.03.2026 серії ЕПР1 №609953 відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, скоєного за наступних обставин: 09.03.2026 о 01:11 год. в с. Боневичі, по вул. Лесі Українки, Самбірського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Seat Altea н. з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру 905373. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху (ПДР), вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні не визнав та заперечував обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що того вечора, 09.03.2026, він перебував на подвір`ї свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ніяких правопорушень не вчиняв. Автомобілем не керував, автомобіль перебував у припаркованому стані за місцем проживання ОСОБА_1 . До нього підійшли працівники поліції нічого не пояснюючи, що викликало у нього занепокоєння щодо законності їх дій, оскільки вони фактично проникли на територію його приватного домоволодіння. Відчуваючи страх за свою особисту безпеку, ОСОБА_1 був змушений залишатись у власному транспортному засобі та утримуватись від безпосереднього контакту з працівниками поліції до з`ясування правових підстав перебування останніх на його приватній території. Через деякий час працівники поліції залишили його приватну територію та поїхали. Згодом, через застосунок «Дія», ОСОБА_1 дізнався, що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Жодної копії постанови чи протоколу про адміністративне правопорушення він не отримував, не був присутній при їх складанні. При ньому протокол не складався та його пояснення працівниками поліції не відбирались. Наголошував, що не здійснював керування транспортним засобом того вечора, не перебував у процесі дорожнього руху, будь-яких порушень ПДР не вчиняв. Посилаючись на ці та інші численні порушення КУпАП і інших норм законодавства України, допущенні при складенні відносно нього протоколу про адмінправопорушення, просив суд провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, про що надав письмове клопотання. Надалі в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП присутність особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 цього Кодексу, не є обов`язковою, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Виходячи із системного аналізу положень статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтями 278, 280 КУпАП суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто, перевірити правильність кваліфікації її дій.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 (зокрема, у справах про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 130 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції ) цього Кодексу.

Згідно положень пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положеннями пункту 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Разом з тим, положеннями статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Крім того, частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 09.03.2025 серії ЕПР1 №609953, складеного відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, вбачається, що 09.03.2026 о 01:11 год. в с. Боневичі, по вул. Лесі Українки, Самбірського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Seat Altea н. з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру 905373. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункт 2.5ПДР.

Окрім вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, долучено: рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Савруна Р. від 09.03.2026 про вчинення адміністративних правопорушень, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.03.2026 серії ЕНА №6794123, складену відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП, за порушення пункту 9.2.б ПДР та відеозаписи з місця події.

При дослідженні відеозапису, долученого до матеріалів справи на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, встановлено, що вказаними записами зафіксовано як працівники поліції підходять до транспортного засобу, який стоїть нерухомо на подвір`ї біля приватного будинку, на водійському сидінні вказаного автомобілю перебуває чоловік, який на запитання працівника поліції пояснює, що його не зупиняли, він не їхав та питає з яких підстав працівники поліції зайшли на його приватну територію. Надалі відеозаписами зафіксовано процес спілкування працівників поліції з особою, яка перебуває в транспортному засобі, а також з іншими особами, які з`являються на подвір`ї будинку. Пізніше на відео зафіксовано як працівники поліції залишають вказане подвір`я. Крім того, відеозаписами зафіксовано процес складання працівниками поліції адміністративних матеріалів за відсутності особи, відносно якої вони складені. Також, вказаними відеозаписами зафіксовано переслідування працівниками поліції автомобілю, проте ідентифікувати даний транспортний засіб по долученому відео не надається за можливе.

Тобто, вказаними відеозаписами жодним чином не зафіксовано процесу керування ОСОБА_1 транспортним засобом та обставин, які можна було б розцінити як доказ вчинення водієм ОСОБА_1 порушення ПДР під час процесу керування транспортним засобом, зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 і правомірності дій працівників поліції при зупинці транспортного засобу під його керуванням.

Вивчивши вказані матеріали та дослідивши долучені відеозаписи, суд приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів правомірності дій працівників поліції, які містяться у вичерпному переліку підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, тому всі складені надалі процесуальні документи працівниками поліції відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруйного дерева», будь-яке порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили, що означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від хварактеру і ступеня. В свою чергу, у вузькому сенсі розуміння доктрини «плодів отруйного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення не підтверджується обставина, вказана у протоколі про адмінправопорушення щодо того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом взагалі та, зокрема, те, що він допустив порушення ПДР в процесі керування автомобілем, які б могли слугувати підставою для зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим, складені процесуальні документи відносно останнього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, при дослідженні у судовому засіданні відеозаписів обставин події, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що на дисках містяться декілька відеофайлів, відеозапис, долучений до протоколу, не є безперервним, має фрагментарний характер, що свідчить про те, що він редагувався, та, в свою чергу, також ставить під сумнів автентичність оригіналу диску та визнання вказаного запису належним, допустимим та достовірним доказом.

Відповідно до частини 2 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

На підставі викладеного, під час розгляду справи було встановлено відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.І. Клімченко