Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №464/1904/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1904/26

пр.№ 2/464/1892/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої – судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

секретар судових засідань – БРИНОШ А.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Кредит - капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №2021547014 від 23 листопада 2018 року у розмірі 17118 грн. 37 коп. та понесені судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що 23 листопада 2018 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2021547014, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 19108 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі визначені даним договором. Позивач свої зобов`язання за договором виконав і надав кредит відповідачу. Відповідно до розрахунку по кредитному договору №2021547014 від 23 листопада 2018 року загальна сума заборгованості становить 17118 грн. 37 грн., з яких: 11463 грн. 53 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 грн. 43 коп. заборгованість за відсотками; 5653 грн. 41 коп. заборгованість за комісією. 19 червня 2020 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу №19/06/20 , відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги в тому числі і за кредитним договором №2021547014 від 23 листопада 2018 року. Добровільно відповідач кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просить про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

23 березня 2026 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 16 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 04 травня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України та частини другої ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитодавця вимагати достроково повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно ч.2 та ч.3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною(сторонами).

Судом встановлено, що 23 листопада 2018 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2021547014, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 19108 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі визначені даним договором.

До кредитного договору позичальник підписав графік платежів до договору про споживчий кредит; паспорт споживчого кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами від 26 листопада 2018 року №19410377 та №19410379, згідно яких банк перерахував кредитні кошти на користь відповідача у розмірі 18758 грн. та 350 грн., що разом становить 19108 грн.

Відповідно до п.1.1. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 19108 грн., з яких 18758 грн. на придбання товару та 350 грн. на сплату додаткових послуг банку. Дата остаточного повернення кредиту – 23 листопада 2020 року.

Відповідно до п.1.2 договору протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за коритсування кредиту буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.

Відповідно до п.2.1 договору на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Відповідно до виписки з особового рахунку сума заборгованості по кредитному договору №2021547014 від 23 листопада 2018 року відповідача становить 17118 грн. 37 коп., з яких: 11463 грн. 53 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 грн. 43 коп. заборгованість за відсоткам; 5653 грн. 41 коп. заборгованість за комісією.

19 червня 2020 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу №19/06/20, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги в тому числі і за кредитним договором №2021547014 від 23 листопада 2018 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору прав відступлення прав вимоги №19/06/20 від 19 червня 2020 року, загальна сума заборгованості по кредитному договору №2021547014 від 23 листопада 2018 року відповідача становить 17118 грн. 37 коп., з яких: 11463 грн. 53 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 грн. 43 коп. заборгованість за відсоткам; 5653 грн. 41 коп. заборгованість за комісією.

Будь-яких доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, в добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, розрахунок заборгованості, поданий представником позивача, відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором №2021547014 від 23 листопада 2018 року у розмірі 17118 грн. 37 коп.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №0107.

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Усенком М.І., окрім договору №0107 від 01 липня 2025 року, додано детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09 березня 2026 року, акт наданих послуг від 09 березня 2026 року на суму 8000 грн.

При цьому, суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в користь позивача 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача – АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 4 поверх, заборгованість за кредитним договором №2021547014 від 23 листопада 2018 року у розмірі 17118 грн. 37 коп., 2662 грн. 40 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК