Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №446/1155/24 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1155/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

з участю секретаря Луківської Л.Б.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кам"янка-Бузька в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

24.05.2024 позивач звернулась до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя, в якій просить: визнати земельну ділянку з кадастровим номером 462218500:02:001:0721 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 462218500:02:001:0321 за адресою АДРЕСА_1 ,житловий будинок площею 366,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , автомобіль марки Lexus RX 305,2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0721 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0321 за адресою АДРЕСА_1 , частини житлового будиноку площею 366,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_3 ринкової вартості автомобіля марки Lexus RX 305,2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в сумі 237990 грн; визнати за ОСОБА_3 право власності на на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0721 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0321 за адресою АДРЕСА_1 , частини житлового будиноку площею 366,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ним та позивачкою 13.11.1999 року було укладено шлюб та який було розірвано 17.03.2022 на підставі рішення Жовківського районного суду Львівської обоасті.

Позивач зазначає, що у період перебування у шлюбі сторонами було набуто у власність земельну ділянку площею 0,3572 га розташовану на території с. Вислобоки для забудови та ведення особистого господарства, титульним власником якої було зазначено відповідача. В подальшому у 2022 відповідачем було здійснено поділ даної земельної ділянки на дві окремі: земельну ділянку з каластровим номером 4622185200:02:001:0721 площею 0,25 га та земельну ділянку з кадастровим номером 4622185200:02:001:0321 площею 0,1072 га. На вказаній земельній ділянці сторонами спільно збудовано житловий будинок загальної площею 366,9 кв.м. Даний будинок було збудовано під час шлюбу за спільні кошти, однак такий був введений в експлкатацію вже після розірвання шлюбу та є спільним майном подружжя. Факт спільного будівництва можуть підтвердити свідки а також даний факт підтведжується копіями квитанцій на закупівлю бдівельних матералів. Зазначив про те, що будинок збудований у шлюбі,але введений в експуатацію одинм із подружжя після його розірвання та підлягає пділу як нерухоме майно, оскільки сам по собі факт розірвання шлюбу не впливає на правовий статус такого майна, оскільки його будівництво закінчено до розірвання шлюбу. Вказане майно було набуло в період шлюбу та належить сторонам як подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому позивач має намір поділити зазначені земельні ділянки та будинок шляхом визначення за ним 1/2 частки. Крім цього під час шлюбу сторонами було придбано для портеб сімї автомобіль марки Lexus RX 305,2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,який відповідачка продала без його згоди , а отже він вибув з спільної власності, відтак просить суд стягнути із відповідачки 6000 доларів США середньої вартості автомобіля за даними сайту AUTO RIA що за курсом НБУ становить 237 990 грн.

Оскільки в позасудовому порядку дійти згоди щодо поділу вказаного майна з відповідачкою вони не можуть, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

27.05.2024 ухвалою судді Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І. задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвалою судді Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І. від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

23.09.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив про те що перебував у шлюбі із відповідачкою з 1999 по 2022 рік. За період перебування у шлюбі відповідач отримала безоплатно у власність земельну ділянку на якій було побудовано будинок в якому проживали сторони та троє їх дітей. Будівництво будинку тривало на протязі тривалого часу та було здійснено за спільні коши подружжя. Зокрема він працював у батька відповідачки а також їздив за кордон де також заробляв кошти на будівництво будинку. Крім цього він позичав кошти у своїх знайомих які також вкладав у будівництво будинку. Після розірвання шлюбу він з колишньою дружиною не змогли досягти згоди щодо поділу майна а тому він був змушений звернутись до суду. Крім цього відповідач продала придбаний під час шлюбу автомобіль марки Lexus RX 305, 2008 року випуску а тому він просить стягнути з відповідачки половину вартості проданого автомобіля.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що спірні земельні ділянки, будинок та автомобіль набуті за час перебування сторін у шлюбі, а тому є об`єктом спільної сумісної власності.

Відповідач ОСОБА_3 заперечила щодо позовних вимог у повому обсязі, просила суд відмовити у його задоволенні повністю. В подальшому в судові засідання не з"явилась, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_4 в ході розгляду справи заперечив щодо поданого позову у повному обсязі, вказавши на безпідставність позовних вимог. Зокрема зазначив про те, що спірна земельна ділянка не являється спільним майном подружжя та не підлягає поділу оскільки така отримана безоплатно у власність відповідачкою. Щодо будинку то такий побудований виключно за кошти батьків відповідачки натомість ні у позивача ні у відповідача не було коштів для ведення будівництва. Крім цього автомобіль марки Lexus RX 305 також придбаний батьком відповідачки їй у подарунок та позивач його не купував. Вподальшому представник відповідачки в судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд врахувавши повторні неявки в судові засідання відповідачки та представника відповідача, (зокрема судові засідання 24.02.2026, 13.03.2026, 02.04.2026 та 16.04.2026) вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дав покази про те, що його донька ОСОБА_6 була одружена із позивачем. Після одруження вони проживали на ОСОБА_7 у м.Львові у пятикімнатній квартирі. Він разом з дружиною вирішили продати квартиру та побудували будинок у с. Вислобоки для доньки та її сімї. Позивач не вкладав жодних коштів у будівництво так як не мав дохоів. За час перебування у шлюбі із його донькою його колишній зять працював у нього на фірмі, однак його доходи не дозволяли йому будувати будинок. Будинок був побудований за кошти від продажу квартири та він також надавав додаткові кошти на будівництво. Зазначив про те що він купив доньці автомобіль Lexus RX 305 за 60 000 доларів США. Мирослава мала укористуванні автомобіль Ауді А3, однак у її житті сталась трагедія і він хотів порадувати доньку та купив їй нову машину.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила про те, що спірний будинок в с.Вислобоки побудований за кошти її та її чоловіка. Вони являються підприємцями, отримують значні доходи та побудували дани будинок для доньки та її сімї. Документально це не оформлювали так як ніколи не могли подумати що донька та позивач розлучаться. Їх зять за час перебування у шлюбі ніде не працював, позичав у них із чоловіком кошти на придбання автомобіля для себе , не мав власних доходів. Вона із чоловіком продали квартиру на Сихові та вклали кошти у будівництво будинку. Зазначила про те, що після розірвання шлюбу троє дітей залишилось проживати із донькою, натомість позивач не надає жодної допомоги на утримання дітей.На протязі всього часу перебування у шлюбі вони постійно допомагали Мирославі та дітям фінансово а також у вихованні дітей. Зазначила про те, що колишній зять не має права претендувати на частину будинку, оскільки не будував його.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13.11.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому зареєстровано шлюб, актовий запис № 2446.

17.03.2022 шлюб між сторонами розірвано рішенням Жовківського районного суду Львівської області.

Згідно копії технічного паспорта на будинок по АДРЕСА_1 , який виготовлений 23.02.2023 ,замовником технічної документації є ОСОБА_3 (а.с.50-58)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Камянка-Бузького району Львівської області Ременівської сільської ради народних депутатів № 46 від 24.11.1999 ОСОБА_3 виділено земельну ділянку у безстрокове користування та видачу земельного паспортана забудову індивідуального одноповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 площею 0,15 га (а.с.76).

Головним архітектором міста Кліщ Р. було надано дозвіл ОСОБА_3 на право закладки фундаментів під індивідуальне будівництво на земельній ділянув по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Ременівської сільської ради від 24.11.1999 №46. (а.с.78).

Відповідно до копії будинкової книги ОСОБА_3 та ОСОБА_9 зареєстровані адресою АДРЕСА_1 з 02.06.2025.

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю № 079767 ОСОБА_10 на підставі рішення виконавчого комітету Ременівської сільської ради від 24.10.2001 № 54 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,3572 га в с. Вислобоки Ременівської сільської ради для забудови та ведення особистого підсобного господарства.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка 462218500:02:001:0721 розташована АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд ,площею 0,2500 га належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Рішення органу місцевого самоврядування Ременівського сільської ради від 24.10.2001 за № 53, документ що посвідчує право –Державний акт від 22.01.2002 IV-ЛВ 079767. Дата державної реєстрації 21.09.2022.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка 462218500:02:001:0321 розташована АДРЕСА_1 , цільове сільськогосподарського ,площею 0,1072 га належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Рішення органу місцевого самоврядування Ременівського сільської ради від 24.10.2001 за № 53, документ що посвідчує право –Державний акт від 22.01.2002 IV-ЛВ 079767. Дата державної реєстрації 21.09.2022.

Згідно інформації із державного реєстру речових прав житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 366,9 кв.м. зареєстровано 04.05.2023, реєстраційний номер 2729511246060, власником будинку являється ОСОБА_3 .

Відповідно до договору купівлі-продажу 4641/2023/4149711 від 10.11.2023 ОСОБА_3 , продала ОСОБА_11 автомобіль марки " LEXUS RX 350, ДНЗ НОМЕР_2 , зареєстрований за продавцем ОСОБА_3 05.07.2016.

Як вбачається із відомостей з Реєстру реєстру фізичних осіб суми нарахованого доходу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за період з 2003-2023 становить 10 076 370,13 грн.

Як вбачається із відомостей з Реєстру реєстру фізичних осіб суми нарахованого доходу ОСОБА_3 за період з 2006-2023 становить 894736,63 грн.

Як вбачається із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб суми нарахованого доходу ОСОБА_2 за період з 01.01.2003 по 31.12.2022, ОСОБА_2 отримував дохід у вигляді заробітної плати за вказаний період.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкції правил ст. 60 СК України свідчать про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 335/10739/17, від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Як зазначено, зокрема, у постанові від 19.10.2021 у справі № 521/1695/18 (провадження № 61-17105св20) критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 344/16831/20 (провадження № 61-11614св23) зазначено, що: «згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними».

Крім того, суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) вказано, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 359/441/20, провадження № 61-6735св22).

Висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18, провадження № 61-2401св21).

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 2-7539/08, провадження № 61-12934 св 22).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч. 3 ст. 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд враховує, що відповідно до ч 1 ст. 70 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, положення значених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Щодо будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_2 подаючи позов стверджував, що житловий будинок загальною площею 366, 9 кв.м. по АДРЕСА_1 збудовано під час перебування шлюбу за спільні кошти подружжя та спільною працею.

Натомість відповідач ОСОБА_3 в ході розгляду справи заперечувала факт спільної суміжної власності та стверджувала про те, що будинок збудований виключно за кошти її батьків, натомість позивач не здійснював будівництва, оскільки не мав коштів для його проведення. ЇЇ батьки, які були допитані як свідки в ході розгляду справи отримували значні доходи, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та будинок побудований за їх кошти а також кошти отримані від продажу кваритири.

Позивач ствержував про те. що за час шлюбу та ведення будівництва він працював, зокрема на фірмі батька позивачки, їздив за кордон де також отримував доходи. Крім цього він позичав кошти, які вкладав у будівництво. Представив суду копії платіжних документів на придбання будівельних матеріалів.

На думку суду отримання батьками відповідачки значних доходів та факт продажу ними квартири у 2005 році не спростовує презумції належності будинковолодіння до спільної сумісної васності. На думку суду відповідачкою не доведено що будинок був збудований нею за її особисті кошти,які були наданів їй її батьками. Факт реєстрації будинку після розірвання шлюбу не впливає на його правовий статус ,оскільки будівництво будинку закінчено до розірвання шлюбу.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу, що є її процесуальним обов`язком.

Відтак, суд приходить до висновку, що вказаний будинок що житловий будинок загальною площею 366,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , збудований за спільні кошти та є об`єктом спільної сумісної власності.

Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що вказаний будинок набутий ним за час шлюбу, але за особисті кошти, подаровані батьками, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини, як і доказів того, що цей будинок є її особистою приватною власністю з інших підстав, передбачених ст.57 СК України.

Інші аргументи сторони відповідача, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Щодо земельних ділянок

Що стосується визнання спільним сумісним майном подружжя земельної ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0721 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0321 за адресою АДРЕСА_1 , суд зазнає наступне.

Судом встановлено, що земельні ділянки за адресою: адресою АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_3 . Зокрема відповідачці ОСОБА_3 на підставі Державного акту № 079767 на підставі рішення Виконавчого комітету Ременівської сільської ради від 24.10.2001 №54 було передано у власність земельна ділянка загальною площею 0 ,3572 га для забудови та ведення особистого підсобного госрдарств Вищевказане підтверджується Державним актом за № 079767. На цій земельній ділянці було проведено будівництво житлового будинку площею 366,9 кв.м. по АДРЕСА_1 .В подальшому у 2022 відповідачкою здісйнено поділ даної земельної ділянки на дві земельні ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0721 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0321 за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що житловий будинок загальною площею 366,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , збудований за спільні кошти та є об`єктом спільної сумісної власності.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У частині першій, четвертій статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі 686/9580/16-ц (провадження № 61-3478св18) зроблено висновок, що "земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України".

Суд враховує, що перехід права власності на об`єкт нерухомості має наслідком набуття права на земельну ділянку, що відповідає принципу " superficies solo cedit" (збудоване на землі слідує за нею).

Враховуючи вищенаведене, оскільки житловий будинок є об"єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тобто спільним майном подружжя , поділу підлягають земельні ділянки на яких фактично було проведено його будівництво.

Разом з тим суд враховує те, що на момент будіництва будинку по АДРЕСА_1 у власності відповідачки ОСОБА_3 перебувала одна земельна ділянка площею 0,3572 га, документ що посвідчує право –Державний акт від 22.01.2002 IV-ЛВ 079767, та вже після розірвання шлюбу відповідачкою було розділено земельну ділянку на дві земельні ділянки з кадастровим номером 462218500:02:001:0721 площею 0,25 га та земельну ділянку з кадастровим номером 462218500:02:001:0321 і такі на думку суду слід визнати спільним майном подружжя та здійснити їх поділ.

Щодо автомобіля марки " LEXUS RX 350, ДНЗ НОМЕР_2

Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру № 1-220425/1-1705/24 від 22.04.2025 транспортний засіб LEXUS RX 350, ДНЗ НОМЕР_2 2008 року випуску було продано ОСОБА_12 згідно із оговором купівлі-продажу № 4641/2023/4149711 від 10.11.2023 вартість становила 500 000 гривень.

Наявними у справі доказами підтверджено, що спірний автомобіль марки " LEXUS RX 350,ДНЗ НОМЕР_2 " був спільною сумісною власністю колишнього подружжя, проте ОСОБА_3 , після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 відчужила його іншій особі без його згоди.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У справі, суд встановив, що на підставі статті 60 СК України автомобіль марки " LEXUS RX 350,ДНЗ НОМЕР_2 " був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки набутий ними за час шлюбу. Докази, які б підтверджували, що зазначений автомобіль є особистою приватною власністю ОСОБА_3 , суду не надано.

Зокрема відповідач стверджувала про те, що такий автомобіль їй купив батько ОСОБА_5 та сам свідок а також мати відповідачки ОСОБА_8 давали аналогічні покази, що саме ними був придбаний даний автомобіль для доньки. Разом з тим суду не було надано жодних підтверджуючих документиів, договру купівлі-продажу автомобіля , місця його придбання ,тощо , а відтак належних доказів які б підтверджували, що зазначений автомобіль є особистою приватною власністю ОСОБА_3 , суду не надано.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 відчужила вказаний автомобіль без згоди ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.

При цьому суд зазначає про те, що незважаючи на вартість проданого автомобіля яка встановить 500 000 гривень на момент продажу з відповідачки на користь позивача слід стягнути 237 900 гривень, в межах пред"явлених позовних вимог, оскільки саме таку суму просив стягнути позивач.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний будинок по АДРЕСА_1 . земельні ділянки з карастровим номером номером 462218500:02:001:0721 площею 0,25 га та земельну ділянку з кадастровим номером 462218500:02:001:0321 є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу, а тому за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/2 ідеальну частку у вищевказаного спільному майні.

Щодо автомобіля марки LEXUS RX 350, ДНЗ НОМЕР_2 , то враховуючи що такий вибув із спільної власності сторін на користь позивача слід стягнути половину вартості такого автомобіля, з урахуванням предявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 15 140 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 до ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 4622185200:02:001:0721 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 4622185200:02:001:0321 площею 0, 1072 га за адресою АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 366,9 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Lexus RX 350, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4622185200:02:001:0721 площею 0, 25 га за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4622185200:02:001:0321 площею 0, 1072 га за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житловий будинок загальною площею 366,9 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4622185200:02:001:0721 площею 0, 25 га за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4622185200:02:001:0321 площею 0, 1072 га за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житловий будинок загальною площею 366,9 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 компенсації половину вартості ринкової вартості автомобіля Lexus RX 350, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 6000 (шість тисяч) доларів США, що за курсом НБУ становить 237 990 (двісті тридцять сім тисяч дев"ятсот дев"яносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 140 (п"ятнадцять тисяч сто сорок гривень) сплаченого судового збору.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 27.05.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 04.05.2026.

Суддя Костюк У.І.