Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №461/2301/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/2301/26

1-кп/461/429/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження №12026141360000247 від 23.02.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_7 23 лютого 2026 року близько 23:25 год, перебуваючи поблизу службового входу в Національний драматичний театр ім. Марії Заньковецької, що за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, буд. 1, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, таємно викрав велосипед марки «Optima F-1» світло зеленого кольору із вставками чорного кольору, вартістю 4338 гривень, що належить ОСОБА_6 , в результаті чого завдав останньому матеріальної шкоди на вищезазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Пояснив суду, що він дійсно 23 лютого 2026 року близько 23:25 год, поблизу Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької, що за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, буд. 1, побачив велосипед і викрав його, щоб доїхати додому. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій. Велосипед потерпілому повернено.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Зазначив, що шкода йому відшкодована; претензій до обвинуваченого не має. При призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданої шкоди. Потерпілий не має жодних претензій до обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання – не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що характеристика у ОСОБА_7 формальна; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться.

Призначаючи покарання, суд бере до уваги особливість індивідуалізації покарання, обираючи між законними альтернативами, керуючись поняттям судового розсуду, з огляду на обставини справи та другорядну роль кари як мети покарання; суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що не є насильницьким, корупційним чи злочином, спрямованим на повалення державного ладу; особу обвинуваченого, його поведінку та відношення до вчиненого, переживання за необдуманість дій; щире каяття; посткримінальна поведінка останнього свідчить про бажання виправитись.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Встановлені судом обставини в сукупності та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину і особливо ступінь небезпечності вчиненого для суспільства, що загалом утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення його від призначеного покарання із випробуванням.

Суд враховує особу обвинуваченого, щире каяття у вчиненому, відтак, вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Таким чином, можливим є застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Судові витрати у розмірі 3565, 60 грн, що є вартістю за проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/114-26/5218-ТВ від 25.03.2026 - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільні позови не заявлялись.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбуття призначеного покарання із випробуванням та визначити 2 (два) роки іспитового строку.

Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, у сумі 3565, 60 грн.

Речові докази:

- велосипед марки «Optima F-1» світло зеленого кольору із вставками чорного кольору – повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

- куртку синього кольору та білі кросівки – повернути обвинуваченому ОСОБА_7 ;

- DVD-R диск ємністю 4.7 GB, на якому наявні відеозаписи із камер «Безпечна Львівщина» – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1