Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №127/29547/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29547/25

Провадження № 2/127/6509/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Мельник Л.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що в провадженні суду перебувало кримінальне провадження №12021020010000181 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ст. 286 КК України. ОСОБА_1 є матір`ю повнолітньої особи у вказаному кримінальному провадженні – ОСОБА_5 . Ухвалою суду від 14.02.2024 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності та провадження закрито, а позовні вимоги подані потерпілою ОСОБА_5 та її законним представником ОСОБА_1 залишені без розгляду.

Згідно з вказаною ухвалою, 01.02.2021 року біля 16.00 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки ВМW-Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПП «Супрема», рухаючись проїздною частиною вул. Келецька в м. Вінниці зі сторони вул. Пирогова в напрямку вул. Л.Ратушної, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості та допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла 4-го грудного хребця. Так, в діях ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам пункту 12.3 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з наслідками ДТП.

З метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 не повідомив поліцію про ДТП, не пройшов обстеження на стан сп`яніння, не викликав швидку допомогу, а завіз дочку позивача до знайомих лікарів, які сфальсифікували медичні документи. Через шість днів після ДТП позивач звернулася до поліції, де були віднайдені докази причетності ОСОБА_3 до ДТП.

ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_6 є її єдиною дитиною, яка з народження хворіла на дитячий церебральний параліч, батько їх покинув. З метою одужання дитини, вона продала квартиру та переїхала до селища, виходжувала дитину, носила її на руках до п`ятирічного віку, два роки вона вчилась ходити. Таким чином, за життя дочки вона бориться уже понад 18 років. На час ДТП дочка навчалась у коледжі та проживала в м. Вінниці, а на вихідні приїздила додому. Так, після приїзду додому 06.02.2021 року позивач помітила синці на ногах і почала розпитувати її та дізналась про ДТП. Почувши це, ОСОБА_1 ледь не зомліла, страх та істерика її охопила, викликала ШМД та звернулася до поліції. Через отримані дитиною травми та постійні болі, позивач не спла ні вдень, ні в ночі, цілодобово здійснювала догляд за дитиною. ЇЇ переживання та тривога за стан здоорровя дочки тривають і досі, в зв`язку з чим у неї підвищується тиск, стала емоційно нестабільною. Таким чином, в результаті ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях за найдорожчу дюдину в її житті, які тривають і досі. Враховуючи глибину душевних страждань, вимоги розумності і справедливості, розмір завданої позивачу моральної шкоди складає 100000,00 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.10.2025 року в справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, з викликом сторін та роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачу відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, яку направлено судом на адресу проживання відповідача.

На виконання вимог ухвали суду, представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги та вкладені обставини в позовній заяві відповідач не визнає і вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Безпідставним є твердження наявності підстав для відшкодування шкоди особі, яка не є учасником ДТП. Також ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі. Позивач вважає достатнім визнання її потерпілою у кримінальному провадженні, але Вінницький міський суд Вінницької області у справі №127/26063/21 не перевіяв та не надавав по суті оцінки наявності підстав щодо статусу «потерпілий у кримінальному провадженні». Разом з тим, визнання потерпілою близьких родичів відбувається виключно у разі настанні смерті безпосереднього потерпілого від кримінального провадження. Отже, позивач не довела підстав для визнання її потерпілою, а саме що її дочка об`єктивно не може здійснювати свою волю. Власником автомобіля ВМW Х5 є ПП «Супрема», який застрахований в АТ «Страхова група «ТАС», тому належним відповідачем у справі буде страховик в межах страхової суми. Крім того, ухвалою суду від 14.02.2024 року вина відповідача не встановлювалась. Щодо заявленого розміру моральної шкоди, то посилання позивача на суб`єктивні переживання не є достатнім доказом. Позивач не зазанала значної зміни в життєвих обставинах, оскільки немає доказів: втрати працездатності, зміни соціального статусу, необхідності тривалої реабілітації, постійного порушення значного способу життя. Відтак, заявлений розмір моральної шкоди є не доведеним, не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то докази заявленого розміру позивачем не надано, а тому відповідач в повному обсязі заперечує щодо їх стягнення. На підставі викладеного просив відмовити в задоволені позову та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, докази яких будуть надані на протязі 5 днів після прийняття рішення.

Позивач не скористалась своїм правом на надання суду відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року залучено до участі в якості співвідповідача у цивільній справі № 127/29547/25 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС». Також позивачем надано суду позовну заяву в новій редакції з врахуванням вимог до ПАТ «СГ «ТАС», зокрема ОСОБА_1 просила:

-стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 95000,00 грн.;

-стягнути з ПАТ «СГ «ТАС» на її користь моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.;

-стягнути з відповідачів на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, зазначив, що в провадженні Вінницького міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_5 , яка вже є повнолітньою, до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди з тих же підстав. Таким чином потерпіла вже самостійно реалізувала своє право на звернення до суду з позовом.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «СГ «ТАС» не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_1 (а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу ВМW Х6, номерний знак НОМЕР_1 , є ПП «Супрема», а його директором ОСОБА_3 (а.с. 38, 39-44).

Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/26063/21 від 14.02.2024 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2021 року за № 12021020010000181, було закрито. Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування в сумі 2803,16 грн. покладено на державу. Позовні заяви, подані потерпілою ОСОБА_1 та законним представником потерпілої – ОСОБА_1 , - залишено без розгляду (а.с. 8-10).

Згідно з обвинувальним актому справі №127/26063/21, 01.02.2021 року біля 16.00 год. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки ВМW-Х5» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ПП «СУПРЕМА», рухаючись проїзною частиною вул. Келецька в м.Вінниці зі сторони вул. Пирогова в напрямку вул. Л.Ратушної, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, розташованого в районі тролейбусної зупинки «Медичний університет», не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав технічну можливість це зробити та не надав переваги у русі, внаслідок злочинної самовпевненості, в порушення вимог підпункту «а» пункту 4.16 та пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину з права наліво по напрямку руху автомобіля, по розмітці регульованого пішохідного переходу, на зелений (дозволяючий рух) сигнал світлофора. Внаслідок цієї ДТП ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, не є реабілітуючою підставою та не звільняє від відшкодування шкоди заподіяної під час ДТП.

Також ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/26063/21 від 29.05.2024 року, стягнуто із ОСОБА_3 на користь:

- ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.;

- ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. (а.с. 11-12).

Проте, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.08.2024 року у справі №127/26063/21, апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу суду від 29.05.2024 року про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку - стягнення з обвинувченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 та її законного представника ОСОБА_1 процесуальних витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги скасовано через істотні порушення кримінального процесуального закону. Відмовлено у відкритті провадження за заявою представника потерпілої ОСОБА_5 та законного представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката Якименко-Шевчук Ю.О. про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальних витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги (а.с. 13-14).

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2025 року АТ «СГ «ТАС» повідомило представника відповідача, що між страховиком та ПП «Супрема» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 7997102 на транспортний засіб ВМW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 . Цей договір був чинним станом на 01.02.2021 року. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було встановлено такі ліміти відповідальності: за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих – до 100000 грн. на одного потерпілого, за майнову шкоду- до 50000 грн. на одного потерпілого. Внаслідок ситуації, що склалася в Україні, частна архівних матеріалів страховика втрачено, тому неможливо надати копію зазначеного договору страхування. Додатково повідомлено, що заява про настання страхового випадку за договором до страховика не надходила (а.с. 35-36, 65).

З витребуваного судом договору страхування вбачається, що ліміти відповідальності страховика за вказаним договором – до 130000,00 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілому (а.с. 77).

26.01.2026 року позивач звернулася до ПАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 5000,00 грн. (ас. 109). Розглянувши заяву ПАТ «СГ «ТАС» надіслало позивачу відповідь про те, що оскільки особи, які загинули внаслідок ДТП відсутні, а моральна шкода розраховується і виплачується потерпілій особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП. Оскільки ОСОБА_1 не є потерпілою особою внаслідок страхового випадку та шкоду її здоров`ю не завдано та страхова виплата за таку шкоду їй не виплачувалась, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу щодо неї не виникла, згідно з п. 32.1 ст. 32 Закону, підстав для розрахунку та страхової виплати моральної шкоди в страхової групи немає. Крім того, ДТП сталася 01.02.2021 року, а заява про страхову виплату надійшла до страховика 02.02.2026 року, тобто через 5 років після настання страхового випадку (а.с. 111).

Згідно зі ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб (ч.6 ст. 55 КПК України).

Враховуючи положення вказаної норми права, позивачем не доведено, що її дочка не могла здійснювати свою волю шляхом реалізації своїх прав, тому в неї виникло право потерпілої як члена сім`ї ОСОБА_5 .

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання, подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.

Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що позивач пропустила строк звернення з вимогою до страхової групи, в зв`язку з чим позовна вимога до ПАТ «СГ «ТАС» не підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги до ОСОБА_3 , то позивачем ОСОБА_1 не було надано суду жодного доказу щодо; заподіяння безпосередньо їй шкоди пов`язаної з лікуванням дочки внаслідок ДТП; заподіяння моральної шкоди, що полягає у фізичному болі та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я дочки; порушення її особистого немайнового права та вини відповідача.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із тим, що позивач була звільнена від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави.

Відшкодування витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, задоволенню не підлягають, в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, судом вирішується питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: ордеру (а.с. 52), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 53), копію договору про надання професійної правничої допомоги №1-ЗП від 29.09.2025 року, укладеного між адвокатом Тимощуком Є.С. та ОСОБА_3 (а.с. 115), копію додатку №1 до вказаного договору (а.с. 16), копію платіжної інструкції №5784 на суму 15000,00 грн. (а.с. 117).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За умова п. 4.1. договору про надання професійної правничої допомоги, за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі згідно додатків до цього договору.

Відповідно до додатку №1, фіксована вартість послуг (гонорар) адвоката за договором розраховується наступним чином, зокрема представництво адвокатом інтересів клієнта в суді першої інстанції по справі №127/29547/25 – 15000,00 грн.

У п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які слід стягнути з позивача на користь відповідача.

На підтвердження викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1194 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складений 04.05.2026 року.

Суддя: