Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №147/435/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/435/26

Провадження № 2/147/414/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Стислий виклад позиції позивача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є повнолітнім сином відповідача ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після досягнення повноліття продовжує навчання у Комунальному закладі «Вище професійне училище м. Тульчина Вінницької області» за денною формою навчання (що підтверджується довідкою навчального закладу).

Позивач зазначає, що перебуває на утриманні матері, самостійного доходу не має, у зв`язку з навчанням не може забезпечувати себе матеріально та потребує допомоги.

Відповідач, за твердженням позивача, матеріальної допомоги на його утримання добровільно не надає, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня досягнення ним повноліття і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою судді від 05 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 (61-10261св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» або «відмова від отримання» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Ганнопільської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 6).

На момент звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття (а.с. 3).

Відповідно до довідки, виданої Комунальним закладом «Вище професійне училище м. Тульчина» Вінницької обласної ради, ОСОБА_1 навчається на ІІ курсі за денною формою навчання за професією «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (категорії «А1», «А2», «В1»), слюсар з ремонту колісних транспортних засобів (категорія «С»)», строк навчання з 01.09.2023 по 30.06.2026 (а.с. 7).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач після досягнення повноліття продовжує навчання за денною формою, у зв`язку з чим не має можливості самостійно забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги.

Водночас відповідач матеріальної допомоги на утримання позивача добровільно не надає, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення аліментів. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано, доказів на спростування доводів позивача або на підтвердження надання матеріальної допомоги суду не надано.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Правовідносини щодо утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, зокрема статтями 199–201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у частці від заробітку (доходу) платника аліментів і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу.

Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку понад 18, але менше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості її надавати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 21 березня 2018 року у справі № 478/2108/16-ц та від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, де зазначено, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, суд має враховувати не лише сам факт навчання, а й реальну потребу дитини у матеріальній допомозі та можливість батьків її надавати.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, позивач є повнолітньою особою, яка після досягнення повноліття продовжує навчання за денною формою, у зв`язку з чим не має можливості самостійно забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги. Доказів отримання позивачем самостійного доходу або можливості забезпечувати себе матеріально суду не надано.

Водночас матеріали справи не містять доказів надання відповідачем належної матеріальної допомоги позивачу добровільно.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд виходить із положень ст. 200 СК України та враховує критерії, визначені ст. 182 СК України, зокрема матеріальний та сімейний стан сторін, стан здоров`я, наявність інших утриманців, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, позивач просить визначити розмір аліментів у частці від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд зазначає, що положення щодо встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку передбачені ст. 182 СК України та застосовуються до правовідносин щодо утримання неповнолітніх дітей.

Водночас спірні правовідносини виникли щодо утримання повнолітньої особи, яка продовжує навчання, та регулюються статтями 199–200 СК України, які не містять положень про обов`язковість встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, який зазначає, що при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, суд не застосовує гарантії мінімального розміру аліментів, передбачені для неповнолітніх дітей, а визначає їх розмір з урахуванням конкретних обставин справи.

Отже, вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягувати аліменти з дня досягнення ним повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, аліменти присуджуються саме з моменту звернення до суду, якщо інше прямо не передбачено законом або не доведено наявність підстав для стягнення за минулий час.

Оскільки позивач звернувся до суду 26.02.2026, підстав для стягнення аліментів за період до звернення до суду матеріали справи не містять, а тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з іншої сторони в дохід держави.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 16, 182, 191, 198, 199, 200, 201 СК України та керуючись ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина на період його навчання у Комунальному закладі "Вище професійне училище м. Тульчина" Вінницької обласної ради, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (26.02.2026) до закінчення навчання (30.06.2026), але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 23 років у випадку продовження навчання.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя О. Г. Борейко