Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №466/7459/23 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7459/23

провадження №2-др/466/33/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді Свірідової В.В.

секретаря Солиган М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву адвоката Кулеби Володимир Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

у провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 31.03.2026 у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів – відмовлено.

07.04.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ФОП ОСОБА_2 , адвоката Кулеби В.М. про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у справі, в якій просив увалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 55 000 грн. на користь ФОП ОСОБА_2 .

14.04.2026р. представник позивача ОСОБА_1 адвокат Третяк Ю.І. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу. Зазначає, що заявлені витрати є необґрунтованими, оскільки спір є типовим для сфери захисту прав споживачів, регулюється усталеною практикою та не потребує дослідження великого обсягу доказів. Велика кількість засідань зумовлена не складністю спору, а діями представника відповідача. Систематичні клопотання про перерви призводили до того, що засідання закривалися на початковій стадії без розгляду справи по суті. Повернення до стадії підготовчого провадження стало наслідком несвоєчасного подання відповідачем клопотання про виклик свідків, хоча така можливість була при поданні відзиву.

Окрім того, промова представника відповідача у судових дебатах фактично ґрунтувалася на доводах та правових позиціях, які вже були викладені ним раніше у поданих до суду процесуальних документах, зокрема у відзиві на позовну заяву та інших письмових поясненнях.

Відтак, представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 витрат у вказаному розмірі.

В судове засідання учасники справи не з`явились, однак подали клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу без їх участі.

Розгляд заяви здійснюється за відсутності учасників провадження.

У відповідності до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України (в ред. 2004 року); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухватити лише той склад суду, що ухвали рішення в даній справі. В іншому разі особа має правил звернутись з тими ж вимогами на загальних підставах.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 - 4ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У зв`язку із розглядом вказаної справи в суді адвокат Кулеба В.М. просить стягнути з позивача витрати за надання професійної правової допомоги на загальну суму 55 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач очікував понести витрати в сумі 30 000 грн. на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи. Разом із цим, такий розрахунок є попереднім та орієнтованим, тому відповідач залишив за собою право в подальшому доводити інший розмір понесених судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: договір доручення на представництво інтересів та надання правничої допомоги (правової допомоги) від 28.09.2023 року з ФОП ОСОБА_2 та акт приймання наданих послуг №1 від 06.04.2026 (а.с.117-120).

Однак, вищезазначені документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначає в своїх запереченнях представник позивача, даний спір є типовим для сфери захисту прав споживачів, регулюється усталеною практикою та не потребує дослідження великого обсягу доказів. Велика кількість засідань зумовлена не складністю спору, а діями представника відповідача. Систематичні клопотання про перерви призводили до того, що засідання закривалися на початковій стадії без розгляду справи по суті. Повернення до стадії підготовчого провадження стало наслідком несвоєчасного подання відповідачем клопотання про виклик свідків, хоча така можливість була при поданні відзиву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VIгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі N 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі N 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі N 910/4317/21.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача брав участь у 10 судових засіданнях. Решта засідань була відкладена саме за клопотанням адвоката, що виключає можливість їх оплати як фактично надані послуги.

Заявлена сума у розмірі 5 000 грн. за підготовку промови у судових дебатах є явно завищеною та неспівмірною. Судові дебати є підбиттям підсумків уже досліджених у судовому засіданні доказів. Оскільки представник Позивача брав участь у 10 судових засіданнях, він володів матеріалами справи в повному обсязі. Витрачання додаткових 2,5 годин на підготовку промови, яка фактично дублює зміст позовної заяви та відповіді на відзив, є штучним збільшенням обсягу робіт. Така послуга повністю охоплюється участю адвоката в попередніх засіданнях.

Витрати у розмірі 2 000 грн. за участь в одному судовому засіданні 17.03.2026 є необґрунтованими. В судовому засіданні 17.03.2026, не здобуто та не досліджено жодних нових доказів. За таких умов стягнення 2 000 грн за участь в даному судовому засіданні є порушенням принципу розумності та співмірності витрат.

Складання заяви про стягнення судових витрат та акту виконаних робіт в розмірі 6000грн. є технічною (типовою) роботою адвоката, яка не потребує значної затрати часу та високої кваліфікації.

В рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»,( заява № 58442/00) - відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, де зазначено, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

Постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 - витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, є завищеними, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог представника відповідача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правову допомогу, в розмірі 32 000 гривень. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи, та підтверджено доказами.

Керуючись ст.ст.133,137,141, 247 ч.2, 265,270, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника відповідача ФОП ОСОБА_2 , адвоката Кулеби Володимира Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 32 000 грн.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Додаткове рішення складено та проголошено 05.05.2026р.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ФОП ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя В. В. Свірідова