Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №457/541/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/541/26

провадження №3/457/203/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Трускавець

Суддя Трускавецького міського суду Львівської області Марчук В.І., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 № 623190 від 24.03.2026 року, 24.03.2026 о 17 год. 43 хв. м. Трускавець, вул. Стебницька, 65 24.03.2026 року водій ОСОБА_1 керував автомобілем "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний реєстратор, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 заперечив щодо справи про адміністративне правопорушення, оскільки працівниками поліції автомобіль було зупинено без жодної підстави та доказів порушення ним ПДР не було представлено. Вважає, що подальші дії працівників поліції були незаконними та безпідставними.

Заслухавши правопорушника, вивчивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Згідно до роз`яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, судам при розгляді справ необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП.

Так, диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом з тим, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР України.

Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним. Інші підстави є незаконними.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля або зупинка автомобіля з підстав не передбачених в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» є незаконною.

З відеозапису долученого поліцейськими до матеріалів справи вбачається, що працівник поліції перебуваючи край дороги висловлює бажання зупинити «синій кадік» не дивлячись на дорогу і при цьому в потоці руху автомобілей ще не вбачалось такого автомобіля. В подальшому не зупиняючи жодного автомобіля побачивши саме автомобіль синього кольору (і це був транспортний засіб марки Volkswagen Caddy), який перебував в кінці потоку машин, поліцейський вирішує здійснити зупинку автомобіля, повідомляючи при цьому водія коли він відчинив вікно про непристебнутий ремінь безпеки. Однак відстань на якій знаходився автомобіль під час його зупинки, та враховуючи наявність затемнення вікон у транспортного засобу, фізично унеможливлює виявлення наявність чи відсутність у водія транспортного засобу пристебнутого ременя безпеки. Таке ставлення може свідчити про порушення правил етичної поведінки поліцейських та не неупередженого ставлення саме до водія транспортного засобу.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в контексті положень ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність підстав у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та можливе порушення ним ПДР, згідно з приписами ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображена у справах «Гефген проти Німеччини», «Тексейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України» будь яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.

Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було перших.

Згідно п.2 розділу 1 Інструкції №1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розд.1 Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Наявність вказаних ознак може бути виявлена поліцейським наприклад шляхом візуального спостереження за особою, в процесі спілкування з ним, перевіркою реакції, тощо, тобто шляхом вчинення будь-яких дій, що виключають формальний підхід до встановлення зазначених обставин, які б також виключали сумніви в наявності у особи ознак відповідного сп`яніння або які виключають надуманість підстав для проведення відповідного огляду.

Так, на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський одразу зазначає, наявність ознаки запаху алкоголю, і відразу пропонує пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки. При цьому працівники поліції і не вчинювали жодних дій, направлених на виявлення ознак сп`яніння у ОСОБА_1 . Також з іншого відеозапису вбачається, що поліцейські зазначають «що є запах але невідомо чи від пасажира чи від водія». На думку суду, у останніх не було достатнього часу та підстав для набуття такого висновку. Зазначена поспішність свідчить про те, що дії поліцейських були спрямовані не на забезпечення безпеки дорожнього руху, а виключно на безпідставне пред`явлення водію факту керування за наявності ознак сп`яніння та висунення вимоги про необхідність проходження огляду за відсутності об`єктивних зафіксованих порушень. Поведінка ОСОБА_1 , його зовнішній вигляд, манера розмови надають суду достатньо підстав для обґрунтованого сумніву щодо наявності у останнього інкримінованих ознак алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а дійшов висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Незаконні дії поліцейського не створюють правових наслідків для особи, на яку вони спрямовані. Це означає, що будь-який акт поліцейського, який суперечить закону, не може мати правових наслідків, таких як відповідальність за порушення закону, штрафи або вироки.

Оскільки в порушення вимог ст. 251 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних доказів вчинення ОСОБА_1 дії, зазначеної у протоколі, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не є вичерпним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена.

За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Томусуд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. І. Марчук