Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №462/391/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/391/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 рокуЗалізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390001144 від 07.11.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє Сихівським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 29.10.2025 року близько 08 год. 50 хв., перебуваючи біля будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вигоди, 62, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно, шляхом вільного доступу, викрав із рюкзака чорного кольору марки «Adidas», який належить потерпілому ОСОБА_6 , каблучку «Pandora» срібну із камінцем червоного кольору у формі серця, вагою 2,57 г, 925 проби вартістю 3 478 грн 95 коп. та каблучку золоту, вагою 1,26 г, 585 проби вартістю 8 448 грн 30 коп. та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 11 927 грн 25 коп.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 із подальшими змінами та доповненнями, у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним у вчиненому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у межах санкції статті.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, надав суду пояснення, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати. Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив врахувати, що обвинувачений щиро розкаявся, сприяв розкриттю даного кримінального правопорушення, вину визнав у повному обсязі та частково відшкодував завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи, однак, 30.03.2026 року обвинувачений ОСОБА_7 подав до Залізничного районного суду м. Львова розписку від обвинуваченого ОСОБА_6 , у якій останній отримав грошові кошти у розмірі 1 000 грн 00 коп, чим частково відшкодував завдану шкоду.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені в умовах воєнного стану.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Отже, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, котрий раніше судимий (а.с. матеріалів кримінального провадження 192-193) востаннє притягався до кримінальної відповідальності 03.06.2025 року Сихівським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки, окрім цього, не перебуває під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (а.с. матеріалів кримінального провадження 181), перебуває з лютого 2020 року на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» (а.с. матеріалів кримінального провадження 184, розлучений (а.с. матеріалів кримінального провадження 201-203), має двох неповнолітніх дітей (а.с. матеріалів кримінального провадження 204, 207), нейтральну характеристику за місцем проживання, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення та частково відшкодував завдану шкоду.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд зазначає, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 03.06.2025 року у справі № 464/3294/25 ОСОБА_4 ухвалено визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки (а.с. матеріалів кримінального провадження 192-193).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення після постановлення вироку Сихівського районного суду м. Львова від 03.06.2025 року, але до повного відбуття покарання за таким, тому йому слід призначити остаточне покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднавши до покарання призначеного за даним вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 03.06.2025 року, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якого двом дням пробаційного нагляду відповідає одному дню позбавлення волі.

На думку суду, саме таке покарання відповідатиме засадам справедливості, забезпечує співрозмірність діяння та кари, а також відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини та легітимна мета.

Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки характер вчиненого правопорушення прямо вказує на небажання засудженого дотримуватися встановлених законом обмежень без ізоляції від суспільства.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку:

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/9271/25 від 25.11.2025 року та ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/9271/25 від 09.12.2025 року, було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, а вказане майно повернути законним власникам.

Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку суду не обраний, підстав для його обрання суд не вбачає.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71, 72 КК України до покарання призначеного ОСОБА_4 за даним вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 03.06.2025 року, яким його засуджено до 2 (двох) років пробаційного нагляду, та остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді 5 (п`яти) років та 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/9271/25 від 25.11.2025 року, а саме на: кільце (каблучку) «Pandora» сірого кольору із каменем червоного кольору у формі серця, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та було вилучено в ході огляду місця події 20 листопада 2025 року за адресою м. Львів вул. Чернівецька, 2, у приміщенні каб. №117 ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області у гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – та повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/9271/25 від 25.11.2025 року, а саме на: спортивні чоловічі штани чорного кольору марки «adidas», розмір 52, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та було вилучено в ході огляду 05 грудня 2025 року за адресою: м. Львів вул. Широка, 75, у під`їзді №2 у громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – та повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- компакт-диск «СD-R» 700 МВ на якому міститься відеозаписи з камери відеоспостереження з 08 год. 45 хв. по 08 год. 55 хв. 29.10.2025 року, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вигоди, 62 (а.с. матеріалів справи 32) – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: