Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №333/4177/22 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер 333/4177/22

Провадження № 1-кп/333/120/26

ВИРОК

Іменем України

05 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працює охоронником 3 розряду загону відомчої воєнізованої охорони на філії «Дніпровська ГЕС» ПрАТ «Укргідроенерго», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2022 року, приблизно о 22 годині 25 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля шостого під`їзду будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на

спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, кулаком правої та лівої руки наніс потерпілому ОСОБА_5 не менше трьох ударів в область обличчя, після чого штовхнув останнього, внаслідок чого потерпілий, впавши на асфальтну поверхню, втратив свідомість та отримав тілесні ушкодження, згідно висновку експерта №1182п від 09.08.2022 у вигляді: рани у зовнішньому куті правого ока, наслідком загоєння якої є рубець, сама по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження; садна потиличної ділянки, що локалiзувалося на 4 см нижче зовнішнього потиличного виступу, наслідком загоєння якого є рожева ділянка шкіри, підапоневротична гематома потиличної ділянки, перелом потиличної кістки (її частин, що входять до основи та склепіння черепу), масивний субарахноідальний крововилив лобних та скроневих часток з обох сторін, епідуральна гематома потиличної частки, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, у сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпека для життя

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав частково та пояснив суду, що не погоджується з кваліфікацією своїх дій, оскільки не мав наміру, умислу спричиняти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Пояснив, що 23.07.2022 він з товаришами- ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поверталися додому. Коли підходили до будинку АДРЕСА_3 , в якому вони всі мешкали, побачили двох чоловіків, один з яких був потерпілий,які перебували у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_11 йшла трохи попереду . Коли вона проходила повз чоловіків, ті щось почали казати в її адресу. Він попрохав чоловіків, щоб вони не чіпали дівчину та йшли своєю дорогою. На зауваження чоловіки відреагували неадекватно, у зв`язку з чим між ним та чоловіками виникла словесна перепалка. Після чого, заспокоївшись, він з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 пішли у бік шостого під`їзду будинку. Проте в свою адресу він почув брудні висловлювання, але на це не відреагував. Біля під`їзду на лавці сидів ОСОБА_13 . Вони підійшли до нього та вчотирьох почали спілкуватися. Ті двоє чоловіків по дорозі проходили повз них та знову почали виказувати щось брудною лайкою. ОСОБА_14 . Підійшов до них, зробив чоловікам зауваження та попрохав нікого не чіпати та йти своїм шляхом. Але чоловіки ОСОБА_15 не послухали та продовжували щось невиразно висловлювати. Тоді ОСОБА_7 підійшов та попрохав чоловіків не провокувати конфлікт та піти. Коли ОСОБА_7 підійшов ближче, потерпілий, який був у стані сильного алкогольного сп`яніння, на нього хитнувся. Він сприйняв це як загрозу для себе, спрацював рефлекс та він два чи три рази кулаками вдарив потерпілого в обличчя. Після чого відштовхнув того від себе. Він не розраховував на те, що потерпілий був настільки п`яний, що від поштовху впаде. Від поштовху потерпілий впав на спину на асфальт, вдарився головою та втратив свідомість. В свою чергу ОСОБА_7 одразу викликав швидку медичну допомогу та намагався привести потерпілого до тями. Місце події він не залишав до приїзду швидкої та поліції. У нього не було умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а завдавши поштовху, він не передбачав, що потерпілий впаде на асфальт, вдариться правою потиличною частиною голови і внаслідок цього отримає тяжкі тілесні ушкодження. На уточнюючі питання прокурора, захисника та суду пояснив, що з огляду на те, що потерпілий неадекватно себе поводив, а саме, хитався, незрозуміло висловлювався, ОСОБА_7 було незрозуміло, чи потерпілий хотів вдарити його, чи просто хитався, при цьому в руках у потерпілого не було ніяких предметів. Також зазначив, що бачив, що потерпілий стоїть на бордюрі. Також зазначив, що в минулому займався греко-римською боротьбою та боксом, тому міг розрахувати силу ударів і він не думав, що потерпілий настільки п`яний, що впаде в результаті цих ударів та поштовху. Також обвинувачений пояснив, що частково визнає цивільний позов потерпілого. Так, повністю визнає в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 10000 грн., а моральну шкоду-на суму 50000 грн. Зазначив, що в лікарні передавав потерпілому 300 доларів США, була домовленість ще про сплату 500 доларів США. Але пізніше потерпілий повернув ті долари США. Також обвинувачений пізніше надсилав потерпілому поштою 10000 грн, але останній відмовився їх прийняти. Вважає, що правильна кваліфікація його дій за ст. 128 КК України, а не за ст. 121 КК України.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченого саме у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, його вина у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення повністю доведена сукупністю зібраних та перевірених в судовому засіданні належних та допустимих доказів, які є достатніми та взаємопов`язаними, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який суду пояснив, що 23.07.2022 він зі своїми колегами по роботі зібралися в одного з них в приватному будинку, щоб посмажити шашлик та відпочити. При цьому випивали алкогольні напої, але небагато. Після проведення часу він зі своїм знайомим ОСОБА_16 пішли до останнього додому. По дорозі намагалися викликати таксі, але у них не виходило. Коли знаходились у дворі будинку, в якому той мешкає, вирішували що робити далі, оскільки не вдавалось викликати таксі. Коли проходили повз одного з під`їздів будинку, хтось викинув недопалок та звернувся до них. Виникла словесна перепалка, під час якої його вдарили в обличчя та відштовхнули назад. Після цього він вже нічого не пам`ятає, та до тями прийшов у лікарні. Причину сварки він не пам`ятає. Зазначив, що йому завдав удари (два чи три) та здійснив поштовх ОСОБА_17 . Так як позаду був бордюр, від поштовху він оступився та впав. Взутий в той вечір він був у капці. Коли його штовхнули, він стояв на тротуарі, але від поштовху зробив крок назад, зійшов з бордюра, втратив рівновагу та впав. Якби його не штовхнули, то він би і не впав, тому як від ударів в обличчя трохи нахилився уперед. Впав назад на спину та вдарився потиличною частиною головою об асфальт. Місяць лежав в лікарні.

- показаннями свідка ОСОБА_18 , який у судовому засіданні пояснив, що в той день ввечері (23.07.2022) він повертався додому, на розі будинку побачив двох чоловіків, які стояли та голосно розмовляли. Підійшовши до свого під`їзду, він сів на лавку і в цей час до нього підійшли його знайомі ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Коли вони підійшли то розповіли йому, що в них раніше виник словесний конфлікт з тими двома чоловіками, які стояли неподалік, через те, що один з них чіплявся до ОСОБА_20 . Коли він збирався йти додому, ті двоє чоловіків підійшли до них і почали в їх сторону голосно говорити та нецензурно висловлюватися. Тоді ОСОБА_7 підійшов до них, виникла якась словесна перепалка, ОСОБА_7 вдарив потерпілого і той впав на асфальт. Вони відразу викликали швидку та почали надавити допомогу потерпілому.

- показаннями свідка ОСОБА_21 , яка у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_7 , проживають в одному під`їзді. Знає ОСОБА_7 більше десяти років. В цей день поверталася додому десь о 22.00 годині. Біля під`їзду на лавочці сиділи сусідські хлопці. Потерпілого ОСОБА_5 знає, оскільки разом працюють. В цей вечір вона привіталася з потерпілим та його знайомим. Коли потерпілий та його знайомий поверталися до свого під`їзду, вона почула гучні розмови. Коли вона підійшла до місця події, то побачила, що потерпілий лежав на асфальті. Моменту конфлікту вона не бачила, чула тільки крики якісь. Коли вона підійшла до потерпілого, він був без свідомості, всі вказували на ОСОБА_7 як на того, хто вдарив потерпілого.

- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка у судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_7 як сусіда. Влітку 2022 вона йшла з товарищем додому, біля будинку почула та побачила суперечку на підвищених тонах між ОСОБА_7 та потерпілим. Бачила, як ОСОБА_7 наніс удар потерпілому, від якого той впав на асфальт. ОСОБА_7 злякався того, що зробив, залишався на місці та чекав швидку. Зазначила, що судячи по поведінці, і ОСОБА_7 і потерпілий були напідпитку.

- за клопотанням прокурора були відтворені покази свідка ОСОБА_23 , які вона надавала у суді 19.12.2022 року під головуванням судді ОСОБА_24 . Так, свідок пояснила, що в цей день вони йшли з ОСОБА_25 та ОСОБА_26 додому. На куті будинку стояли двоє чоловіків, які були напідпитку, оскільки хиталися. Коли вони проходили повз них, один з них почав чіплятися до неї, ОСОБА_27 та ОСОБА_19 сказали, щоб вони вели себе достойно та не чіплялися до неї, і вони пішли до свого під`їзду, де зустріли їх знайомого ОСОБА_28 , при цьому ті двоє чоловіків там і залишилися стояти. Коли свідок, ОСОБА_9 та ОСОБА_29 стояли біля під`їзду до них підійшли ті двоє чоловіків, які раніше чіплялися до неї, та почали висловлюватися в їх сторону нецензурною лайкою. Після чого до них підійшов ОСОБА_30 і про щось з ними розмовляв і під час розмови ОСОБА_30 наніс удари потерпілому. Потерпілий впав на асфальт і залишився на ньому лежати. Вони відразу викликали швидку та почали надавити допомогу потерпілому.

- за клопотанням прокурора були відтворені покази свідка ОСОБА_31 , які він надавав у суді 23.03.2023 року під головуванням судді ОСОБА_24 . Так, свідок пояснив, що в цей день він, ОСОБА_30 та ОСОБА_32 , коли підходили до свого будинку, то побачили двох хлопців, які були в стані сильного алкогольного сп`яніння, вели себе не культурно, нецензурно виражалися, і в цей час коли вони підійшли до них, потерпілий образливо висловився в сторону ОСОБА_20 . Вони підійшли з ОСОБА_33 до них і попередили їх, що так робити не потрібно і сказали, щоб вони йшли додому. Після цього, свідок з товарищами підійшли до свого під`їзду, де зустріли знайомого ОСОБА_28 . Коли вони стояли біля під`їзду та розмовляли, ті двоє чоловіків підійшли до них та почали хамити. До них підійшов ОСОБА_30 і почав їм пропонувати, що вони йшли додому, однак потерпілий, який був вище зростом за ОСОБА_34 , намагався нанести останньому удар в обличчя, однак ОСОБА_30 відвернувся і наніс два удари потерпілому в обличчя та штовхнув його, від чого останній втратив рівновагу, оскільки стояв на краю бордюру та впав. Вони відразу викликали швидку та почали надавити допомогу потерпілому.

- за клопотанням прокурора були відтворені покази свідка ОСОБА_16 , які він надавав у суді 23.03.2023 року під головуванням судді ОСОБА_24 . Так, свідок пояснив, що він разом з колегами по роботі, в тому числі з потерпілим, відпочивали, жарили шашлик, вживали спиртні напої. Після відпочинку їх з ОСОБА_5 знайомий підвіз до його будинку. ОСОБА_5 намагався біля його будинку викликати таксі, однак воно довго не приїжджало, оскільки наближалася комендантська година. Коли вони проходили повз 6 під`їзду, в них виникла сварка з компанією, яка знаходилася біля під`їзду. Один чоловік з компанії наніс ОСОБА_5 два удари в голову, від яких він втратив рівновагу та впав на асфальт, при цьому вдарився головою. Після чого викликали швидку допомогу.

Від допиту інших свідків сторона обвинувачення відмовилася, а сторона захисту не наполягала на їх допиті.

Крім того, наведені та встановлені обставини підтверджуються такими доказами, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:

даними протоколу огляду місця події від 23.07.2022, згідно яких, встановлено, що «…. Оглянуто місцевість біля під`їзду №6 будинку АДРЕСА_3 . Під час огляду нічого не вилучалось» (т. 1 а.п.80-88)

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09.08.2022 вилучено медичну карту стаціонарного хворого №9271/4521 на ім`я ОСОБА_5 1990 року народження; DVD-R диск з КТ головного мозку на ім`я ОСОБА_5 » (т. 1 а.п. 105-107)

- даними протоколу огляду відеозапису з камер відеоспостереження, яка розташована біля під`їзду №6 будинку АДРЕСА_3 від 24.07.2022, згідно яких, встановлено, що « ….до лавки біля під`їзду №6 будинку АДРЕСА_3 підходять троє людей, а саме ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_7 . В цей час на лавці сидить ОСОБА_18

….. о 22:22 23.07.2022 повз під`їзду №6 проходять потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_16 , та між двома компаніями виникає конфлікт.

….. далі ОСОБА_7 та ОСОБА_18 підійшли до потерпілого та свідка і про щось розмовляють. В цей час ОСОБА_35 та ОСОБА_36 стоять біля лавочки.

….. потерпілий ОСОБА_5 про щось розмовляє з ОСОБА_7 , інші учасники перебувають праворуч.

….. потерпілий ОСОБА_5 збирається йти, свідок ОСОБА_35 підійшов ближче до ОСОБА_7

….. ОСОБА_7 далі продовжує щось говорити потерпілому ОСОБА_5

….. конфлікт між потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 продовжується. В цей час повз проходять до під`їзду дві особи чоловічої та жіночої статі.

…... ОСОБА_7 наносить потерпілому ОСОБА_5 удари обома руками в область голови та штовхає останнього від чого останній починає втрачати рівновагу та падає на землю та лежить на асфальті. Далі до потерпілого, який лежить без свідомості, підходить свідок ОСОБА_35 та намагається надати потерпілому першу медичну допомогу».

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні; (т. 1 а.с. 91-99)

- висновком експерта №1182п від 09.08.2022, складеного за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , відповідно до змісту якого «При судово-медичній експертизі ОСОБА_5 , 1990 р.н. з урахуванням даних з медичної документації та результатів обстеження у потерпілого були виявлені наступні тілесні ушкодження:

1.1. Рана у зовнішньому куті правого ока, наслідком загоєння якої є рубець, сама по

собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження у відповідності до пп. 2.3.26, 2.3.5.

«Правила судово-медичного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», визначення затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

П. 2.3.2. «Правила...» Легке тілесне ушкодження може бути таким, що:

Б) не спричинило зазначених наслідків.

П. 2.3.5. «Правила…» Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного

розладу здоров`я чи незначною стійкої втрати працездатності, - це ушкодження, що має

незначнi скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шiсть днів.

1.2. Садно потиличної ділянки (у медичній документації зазначене як забій), що

локалізувалося на 4 см нижче зовнішнього потиличного виступу, наслідком загоєння якого є

ділянка шкіри, підапоневротична гематома потиличної ділянки, перелом потиличної

кістки (її частин, що входять до основи та склепіння черепу), масивний субарахноідальний

крововилив лобних та скроневих часток з обох сторін, епідуральна гематома потиличної

частки, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, у сукупності кваліфікуються як

тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпека для життя, у відповідності до пп. 2.1.1.а, 2.1.2., 2.1.3.б. «Правила…»

П. 2.1.1. «Правила...» Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:

А) небезпека для життя;

П. 2.1.2. «Правила…» Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент

заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють

загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.) і без надання медичної допомоги, за

звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання

смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги не повинно братися до уваги при

оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який

розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув

пiсля його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

П. 2.1.3. «Правила…» До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать :

Б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток

лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа.

2. Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_5 , утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого твердого предмета (предметів).

Тілесне ушкодження, описане у п.1.1. даних підсумків, утворилося за прямим

механізмом, тобто внаслідок травматичного впливу тупим твердим предметом у ділянку зовнішнього кута правого ока.

Тілесне ушкодження, описане у п.1.2. даних підсумків, утворилося за механізмом

інерційної травми, внаслідок дії тупого твердого предмета із пласкою переважаючою

поверхнею у потиличну ділянку голови потерпілого. Комплекс тілесних ушкоджень

інерційної травми виникає внаслідок падіння з висоти власного зросту (з вертикального чи

близького до нього положення) горілиць (обличчям догори), iз ударом потиличною ділянкою

голови об пласку переважаючу поверхню. На інерційний характер травми вказують

наявність локальних ушкоджень в зоні первинного травматичного контакту, та ушкоджень

на відділені - в зоні «протиудару», що ілюструє розповсюдження енергії травматичного

відділенні впливу в напрямку ззаду наперед.

3. У вигляді тілесних ушкоджень на тілі потерпілого відобразилися два окремих травматичних впливи:

3.1. У ділянку зовнішнього кута правого ока;

3.2. У потиличну ділянку.» (т. 1 а.п. 110-113)

- даними висновку експерта №1337/к від 26.08.2022 (за матеріалами кримінального провадження), згідно з якими: «На підставі вищевикладеного судово-медична експертна комісія доходить до наступних підсумків:

За даними Висновку експерта №1073п від 25.07.2022 при огляді ОСОБА_7 було

встановлено тілесне ушкодження у вигляді садна на тильній поверхні правої кисті.

Зважаючи на збіг за характером та локалізацією, не виключається можливість утворення

садна на тильній поверхні правої кисті, виявлене у підозрюваного ОСОБА_7 в умовах

нанесення ударів обома руками в ділянки голови, що зазначено у наданому протоколі огляду

від 24 липня 2022 року». (т. 1 а.п. 115-118)

- даними висновку експерта №1381/к від 05.09.2022 (за матеріалами кримінального провадження), згідно з якими: «На підставі вищевикладеного судово-медична експертна комісія доходить до наступних підсумків:

1. За даними із «Висновку експерта» №1182п від 09.08.2022р. у ОСОБА_5 , 1990 р.н. були виявлені наступні тілесні ушкодження:

1.1. Рана у зовнішньому куті правого ока, наслідком загоєння якої є рубець, сама по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження у відповідності до пп. 2.3.26, 2.3.5. визначення «Правила судово-медичного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

П. 2.3.2. «Правила...» Легке тілесне ушкодження може бути таким, що:

Б) не спричинило зазначених наслідків.

П. 2.3.5. «Правила...» Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного незначною стійкої втрати працездатності, це ушкодження, що має розладу здоров`я чи незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів.

1.2. Садно потиличної ділянки (у медичній документації зазначене як забій), що локалізувалося на 4 см нижче зовнішнього потиличного виступу, наслідком загоєння якого є рожева ділянка шкіри, підапоневротична гематома потиличної ділянки, перелом потиличної кістки (її частин, що входять до основи та склепіння черепу), масивний субарахноїдальний крововилив лобних та скроневих часток з обох сторін, епідуральна гематома потиличної частки, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, у сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпека для життя, у відповідності до пп. 2.1.1.а, 2.1.2., 2.1.3.б. «Правила…»

П. 2.1.1. «Правила…» Ознаки тяжкого тілесного ушкодження: А) небезпека для життя;

П. 2.1.2. «Правила...» Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.0) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

П. 2.1.3. «Правила…» До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать:

Б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа.

Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_5 , утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого твердого предмета (предметів).

Тілесне ушкодження, описане у п.1.1. даних підсумків, утворилося за прямим механізмом, тобто внаслідок травматичного впливу тупим твердим предметом у ділянку зовнішнього кута правого ока.

Тілесне ушкодження, описане у п.1.2. даних підсумків, утворилося за механізмом інерційної травми, внаслідок дії тупого твердого предмета iз пласкою переважаючою поверхнею у потиличну ділянку голови потерпілого. Комплекс тілесних ушкоджень інерційної травми виникає внаслідок падіння з висоти власного зросту (з вертикального чи близького до нього положення) горілиць (обличчям догори), iз ударом потиличною ділянкою голови об пласку переважаючу поверхню. На інерційний характер травми вказують наявність локальних ушкоджень в зоні первинного травматичного контакту, та ушкоджень в зоні «протиудару», що ілюструє розповсюдження енергії травматичного на відділенні впливу в напрямку ззаду наперед.

У вигляді тілесних ушкоджень на тілі потерпілого відобразилися два окремих травматичних впливи:

у ділянку зовнішнього кута правого ока;

у потиличну ділянку.

Приймаючи до уваги те, що до лікувального закладу потерпілий був доставлений бригадою швидкої медичної допомоги, ушкоджень, слід вважати за можливе травмування потерпілого у термін, вказаний у постанові слідчого, тобто незадовго до госпіталізації - 23.07.2022.

2. Дані із протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 18.08.2022:

«...Так, 23.07.2022 ... але приблизно о 22.00 годині, ми вирішили їхати додому. Далі, я пам`ятаю, що коли я стояв, то один з чоловіків, який стояв прямо біля мене, наніс мені один удар кулаком лівої руки в область правого ока, а потім відштовхнув в груди мене від себе внаслідок чого я впав. Падав я на спину, та падаючи вдарився потиличною частиною голови об асфальтну дорогу. Скільки точно чоловік наніс мені ударів в область обличчя я точно не пам`ятаю, але мені здається що один…».

Зважаючи на принциповий збіг за локалізацією травматичних впливів (ділянка обличчя та задня частина волосистої частини голови (падав спиною назад)), характером травмуючого предмета (тупий твердий, удари в обличчя наносилися руками, а впав з висоти власного зросту на асфальтну поверхню), давністю травмування, слід вважати за можливе утворення тілесних ушкоджень у потерпілого за механізмом, на який вказує потерпілий, а саме:

2.1. Утворення рани у зовнішньому куті правого ока - внаслідок удару лівою рукою у травмовану ділянку правого ока;

2.2. Утворення садна потиличної ділянки (у медичній документації зазначене як забій), що локалізувалося на 4 см нижче зовнішнього потиличного виступу (наслідком загоєння якого є рожева ділянка шкіри), підапоневротичної гематоми потиличної ділянки, перелому потиличної кістки (її частин, що входять до основи та склепіння черепу), масивного субарахноідального крововиливу лобних та скроневих часток з обох сторін, епідуральної гематоми потиличної частки, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості - внаслідок падіння з висоти власного зросту із вертикального (чи близького до нього) положення із ударом задньою поверхнею голови об асфальтну поверхню, за механізмом інерційної травми.» (т. 1 а.п. 119-127)

- висновком експерта №1073п від 24.07.2022, складеного за результатами судово-медичної огляду ОСОБА_7 , відповідно до змісту якого « ….. садно на тильній поверхні правої кисті у гр. ОСОБА_7 само за собою кваліфікується як легке тілесне ушкодження (п.2.3.2.6.«Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р»).

Тілесне ушкодження утворилось від не менш ніж одноразового впливу тупого предмета

(предметів)» (т. 1 а.п. 129).

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.07.2022 внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України та присвоєно номер №12022082040001025, а саме: 23 липня 2022 року, приблизно о 22 годині 25 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля шостого під`їзду будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, кулаком правої та лівої руки наніс потерпілому ОСОБА_5 не менше трьох ударів в область обличчя, внаслідок чого останній впавши на асфальтну поверхню втратив свідомість, отримавши тілесні ушкодження, згідно висновку експерта №1182п від 09.08.2022, рану у зовнішньому куті правого ока, наслідком загоєння якої є рубець, сама по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Садно потиличної ділянки, що локалізувалося на 4 см нижче зовнішнього потиличного виступу, наслідком загоєння якого є рожева ділянка шкіри, підапоневротична гематома потиличної ділянки, перелом потиличної кістки (її частин, що входять до основи та склепіння черепу), масивний субарахноїдальний крововилив лобних та скроневих часток з обох сторін, епідуральна гематома потиличної частки,забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, у сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпека для життя. (ЄО 15128 від 23.07.2022, ЄО 15149 від 24.07.2022).

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 25.07.2022, поданої ОСОБА_5 , згідно з яким «23.07.2022 у вечірній час йому нанесено тілесні ушкодження за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 101, біля під`їзду №6» (т. 1 а.п. 79)

- ухвала слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2022 про надання тимчасового досту до медичної документації потерпілого ОСОБА_5 , що знаходиться в КНП «Міська лікарня екстернної та швидкої медичної допомоги» ЗМР (т.1 а.п. 103-104)

- постанова про визнання речових доказів від 24.07.2022, якою визнано в якості речових доказів: CD-R диск, на якому міститься відеозапис з камери відео нагляду, яка розташована біля входу до приміщення під`їзду №6 будинку №101 по вул. Космічна в м. Запоріжжя (т. 1 а.п. 100)

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду немає сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілого, свідків, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами та в цілому узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння.

Захисник та обвинувачений наголошували, що правильна кваліфікація дій обвинуваченого саме за ст. 128 КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження. Зазначали, що у ОСОБА_7 не було умислу на спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, про що також свідчить й поведінка обвинуваченого під час події злочину: після падіння потерпілого обвинувачений жодних дій, спрямованих на продовження насильницьких дій не вчиняв, викликав швидку допомогу, до приїзду якої намагався надати допомогу потерпілому. А сам потерпілий запевняв, що якщо б його не штовхнув обвинувачений, він би і не впав. Отже, тяжке тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару в ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чого обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.

Таким чином, на думку сторони захисту, отримання ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень є наслідком необережних дій ОСОБА_7 , які виразилися у злочинній недбалості, оскільки якщо обвинувачений і не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (поштовху), хоча повинен був і міг їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК України).

Враховуючи викладене, сторона захисту вважає, що будь-яких належних доказів, які б дозволили встановити наявність у обвинуваченого прямого умислу щодо спричинення тяжкого тілесного ушкодження, стороною обвинувачення не надано, тому дії ОСОБА_7 охоплюються диспозицією ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з усталеною судовою практикою, умисне тяжке тілесне ушкодження з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або, хоча й не бажає, але свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).

Необережне тяжке тілесне ушкодження характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст. 25 КК.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині і необережне заподіяння таких ушкоджень здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивними сторонами цих злочинів.

У постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 13.03.2025 у справі № 201/974/22 зазначено, що доказування суб`єктивної сторони злочину досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню.

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судами з урахуванням характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Суд повинен ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту психічного ставлення до вчиненого діяння і заподіяних наслідків у провадженнях щодо кримінальних правопорушень проти життя і здоров`я особи. Питання про форму вини, яка характеризує вчинене діяння, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Як вбачається із досліджених судом доказів ОСОБА_7 усвідомлено завдав удари кулаками потерпілому в голову, після нанесення ударів відштовхнув потерпілого обома руками в груди, в той час, коли потерпілий стояв на краю бордюру. Унаслідок цих дій обвинуваченого потерпілий, втративши рівновагу, впав на асфальт та вдарився головою. При цьому, обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що бачив, що потерпілий стоїть на бордюрі. Дана обставина свідчить про усвідомлення обвинуваченим суспільної небезпечності таких своїх дій, передбачення ним можливості падіння потерпілого з підвищеного бордюру на дорожнє покриття, що обов`язково потягне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Згідно з наявним в матеріалах провадження відеозаписом, потерпілий спілкувався з іншою особою, збирався йти, жодних агресивних дій відносно ОСОБА_7 не вчиняв, в той час коли обвинувачений раптово почав наносити потерпілому удари обома руками в голову, а після цього, фактично без розриву у часі, в той час коли потерпілий не чинив ніякого опору, штовхнув потерпілого обома руками.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати, що від таких дій потерпілий може впасти та травмуватися.

Тобто дії обвинуваченого ОСОБА_7 носили усвідомлений та умисний характер і тому він, наносячи удари потерпілому ОСОБА_5 та відштовхуючи його, усвідомлював та свідомо припускав наслідки вчиненого у виді тілесних ушкоджень. Небажання заподіяння потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень, але свідоме припущення їх настання не виключає умисної вини до їх заподіяння.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на неспроможність показань свідка ОСОБА_31 в тій частині, що потерпілий намагався нанести ОСОБА_7 удар в обличчя, однак ОСОБА_7 відвернувся і наніс два удари потерпілому в обличчя та штовхнув його, оскільки такі показання свідка повністю спростовуються відеозаписом події, як зазначено вище. В іншому показання свідка в цілому узгоджуються з показаннями інших свідків, обвинуваченого, потерпілого та іншими доказами.

Висновки судово-медичних експертиз в частині характеру утворення наявної у ОСОБА_5 черепно-мозкової травми внаслідок падіння з висоти власного зросту із вертикального (чи близького до нього) положення із ударом задньою поверхнею голови об асфальтну поверхню, за механізмом інерційної травми не спростовують направленість умислу обвинуваченого саме на заподіяння умисного тілесного ушкодження, з огляду на вказаний вище механізм нанесення ударів обвинуваченим потерпілому, подальше відштовхування потерпілого, який перебуває на бордюрі, і не можуть бути перешкодою для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України, оскільки досліджені судом докази вказують на умисний характер його протиправних дій по відношенню до потерпілого.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, які спричинили черепно-мозкову травму, існував прямий причинний зв`язок. Отже, наведені обставини свідчили про те, що ОСОБА_7 , завдаючи потерпілому удари кулаками в голову з подальшим відштовхуванням його, об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого, хоча і не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду здоров`ю.

Відповідно до усталеної судової практики ( зокрема, постанови Верховного суду у справі № 711/2233/18, від 11 травня 2021року; від 16 вересня 2021 року, справа №536/332/20, провадження № 51-3083 км 20, від 23 січня 2024 року, справа № 756/409/23, провадження № 51-5711км23) у випадках, коли винний діє із невизначеним умислом (прямим або непрямим), він має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.

Отже, за встановлених фактичних обставин справи суд кваліфікує дії обвинуваченого саме за частиною 1 статті 121 КК , натомість підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за ст.128 КК України відсутні.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Сукупність показань потерпілого, свідків у співставленні з наявними у справі письмовими та відео доказами, які в цілому узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 .

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Так, суд враховує, шо обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, визнав частково, не погоджуючись із кваліфікацією свого діяння, разом з тим щиро розкаявся у вчиненому, поведінка в суді свідчила про осуд обвинуваченим своїх дій, ним вживалися заходи, спрямовані на компенсацію матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому.

За місцем мешкання та роботи обвинувачений характеризується позитивно, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у лікаря нарколога психіатра не перебуває, раніше не судимий, що судом визнаються обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому.

Обставин, що обтяжують покарання, прокурором не зазначено, тому судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, в тому числі ті, які пом`якшують покарання обвинуваченому, враховуючи промову прокурора в судових дебатах щодо призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі з випробуванням, враховуючи наявність стійких соціальних зв`язків обвинуваченого, обов`язків щодо утримання малолітнього сина, суд вважає можливим виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання в межах санкції інкримінованої йому статті та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_7 такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 суд зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві . У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

ОСОБА_7 позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10000 грн. визнав в повному обсязі, що не суперечить закону, заявлені вимоги ґрунтуються на законі, а визнання позову в цій частині не порушує права та свободи сторін позову.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Оцінюючи вимоги потерпілого ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, яка оцінена ним в загальній сумі 400 000 гривень, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілого, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного страждань у зв`язку з отриманими фізичними ушкодженнями, принципів виваженості та справедливості.

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд враховує, що втрата здоров`я, яку поніс потерпілий є суттєвою, оскільки внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_5 змушений тривалий час лікуватися, про що свідчать записи в медичній книжці потерпілого, висновки невропатолога, діагностичні дослідження. Безумовно, потерпілий переніс сильний фізичний біль, очевидно, що такі тілесні ушкодження як перелом потиличної кістки (її частин, що входять до основи та склепіння черепу), масивний субарахноідальний крововилив лобних та скроневих часток з обох сторін, епідуральна гематома потиличної частки, забій головного мозку потребують тривалого лікування та спостереження, що потребує значних зусиль, часу та матеріальних вкладень.

Отже, зазначені події призвели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від цивільного позивача додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки апріорі фізичний біль і втрата частини здоров`я не може не викликати відчуття душевної болі та страждання.

На підставі викладеного, із врахуванням вимог розумності і справедливості, а також норм статті 23 ЦК України суд вважає, що обґрунтованим є розмір моральної шкоди у 300 000 гривень., тому суд задовольняє вимоги про відшкодування моральної шкоди в даному розмірі.

Арешти на майно не накладалися.

Клопотань щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому не заявлено, тому не обрано.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відомості щодо процесуальних витрат у справі-відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 128, 129, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 3 /три/ роки іспитового строку.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок та завданої моральної шкоди грошову суму у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позову-відмовити.

Речові докази:

CD-R диск, на якому міститься відеозапис з камери відео нагляду, яка розташована біля входу до приміщення під`їзду №6 будинку №101 по вул. Космічна в м. Запоріжжя – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_1