Суд: Тульчинський районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 03 травня 2026 р.
Справа: №148/1103/26
Суддя: Ковганич С. В.
Справа №: 148/1103/26
Провадження №: 3/148/404/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 травня 2026 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.184 ч.3 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 ухилилась від передбачених закононодавством обов`язків по вихованню свого сина ОСОБА_2 , 2010 року народження, який 12.04.2026 по вул. Соборній в с. Клебань намагався вчинити бійку з ОСОБА_3 , 2010 року народження, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що належним чином виконує батьківські обов`язки, належним чином виховує свого сина і все для цього робить. Ствердила, що з сином мала розмову з приводу події, що трапилась, та запевнила, що докладе максимальних зусиль для недопущення подібної ситуації в майбутньому.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Частиною 3 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Отже, склад даного правопорушення передбачає наявність доказів про вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачена КУпАП.
Відтак для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.184 КУпАП необхідно встановити наявність у діях неповнолітнього ОСОБА_2 , ознак конкретного адміністративного правопорушення.
Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено твердження про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексуУкраїни обов`язків, щодо виховання неповнолітнього ОСОБА_2 .
При цьому, диспозиція ч. 3 ст.184 КУпАП при описі об`єктивної сторони правопорушення не передбачає ухилення батьків від виконання обов`язків виховання дитини, а пов`язує настання адміністративної відповідальності лише з фактом вчинення дитиною у віці від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП.
Суть правопорушення, викладена в протоколі, не відповідає правовій кваліфікації ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Склад адміністративного правоворушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення.
Юридичний склад правопорушення має ознаки, які характеризують об`єкт проступку, об`єктивну сторону, суб`єкт проступку, суб`єктивну сторону.
Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991року, № 789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).
Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений уст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не може бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 як мати ухиляється від покладених на неї обов`язки по вихованню сина.
Також, будь-які документи, що підтверджують факт, ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків відсутні, не має пояснень свідків та інших осіб, які б могли підтвердити факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків.
Також судом враховується, що відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах«Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та«Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»заява № 926/08, рішення від20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінністатті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Згідно з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП, суд дійшов висновку, що її вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності ж до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись 184, 247, 252, 256, 283-285 КУпАП, суддя,-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративну справу про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , за порушення ст. 184 ч.3 КУпАП провадженням закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua